Рішення № 19158532, 01.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.11 р. Справа № 13/137

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства „Мастер-Кабель” м. Макіївка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ІГЛЗ І К ЛТД” м. Макіївка

про стягнення 64646,79грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1(за довіреністю № 289 від 25.08.2011р)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Мастер-Кабель” м. Макіївка (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІГЛЗ І К ЛТД” м. Макіївка (далі відповідач) про стягнення 64646,79грн., з яких: 56687грн. 89коп. заборгованість, 4333грн. 22коп. пеня, 847грн. 98коп. 3% річних, 2777грн.70коп. інфляційні.

Ухвалою від 08.09.2011р. суд порушив провадження по справі та призначив до розгляду на 20.09.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором № 08-10/09 від 08.10.2009р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору № 08-10/09 від 08.10.2009р., рахунку фактури № СЧ 10799 від 08.10.2009р., видаткових накладних № 1725 від 23.10.2009р., № 1675/1 від 20.10.2009р., № 1807 від 31.10.2009р., довіреності серії НББ № 137885 від 08.10.2009р., претензії.

Супровідним листом б/н від 19.09.2011р. позивач надав для залучення до матеріалів справи довідку за підписом директора та головного бухгалтера, згідно з якою за відповідачем значиться заборгованість на користь позивача в розмірі 56687грн.89коп., акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.09.2011р. з доказами відправки відповідачу, банківську виписку на підтвердження здійсненої відповідачем часткової оплати вартості отриманого товару у розмірі 900грн.

Через канцелярію суду 04.10.2011р. позивач звернувся з заявою № 340 від 26.09.2011р. про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 56687грн.89коп., пеню в сумі 5777грн.62коп., індекс інфляції у сумі 3684грн.71коп. та 3% річних у розмірі 847грн.98коп.; надав для залучення до матеріалів справи платіжне доручення № 42 від 02.07.2010р., що свідчить про здійснення відповідачем часткової оплати суми боргу в розмірі 900грн.00коп.

11.10.2011р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення № 346 від 06.10.2011р., якими повідомив, що між позивачем та відповідачем не існувало і не існує будь яких інших договорів, окрім спірного, посилання у довіреності серії НББ № 137885 від 08.10.2009р. на рахунок фактуру № СЧ -10/99 замість СЧ 10799 є технічною помилкою; зменшив розмір позовних вимог, у звязку з чим просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5435грн.23коп., інфляційні нарахування у розмірі 1021грн.88коп. та 3% річних у розмірі 797грн.74коп., надав розрахунок штрафних санкцій.

В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР станом на 09.09.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „ІГЛЗ І К ЛТД” м. Макіївка, ідентифікаційний код 20350653, значиться за адресою: 86112, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Руставелі, будинок 2/19. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві в якості юридичної та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду.

Відповідач зявився тільки в судове засідання 19.10.2011р., вимоги ухвал суду не виконав, факт наявності заборгованості за отриману продукцію не спростував, але просив суд відкласти розгляд справи з метою перевірки стану заборгованості. З метою надання відповідачу права на захист справа слуханням відкладалась, востаннє на 01.11.2011р., але відповідач у судове засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої позивачем заяви № 346 від 06.10.2011р. про зменшення розміру позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

08.10.2009р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу № 08-10/09, згідно з яким постачальник зобовязується поставити, а покупець зобовязується прийняти та оплатити кабельно провідникову та (або) іншу електротехнічну продукцію (далі товар) по цінам та в кількості згідно рахунку фактурі та (або) накладній на відвантаження.

Відповідно п. 1.2 договору поставка товару та її оплата здійснюються на умовах, в строки, способом, в кількості, асортименті, які зазначені в даному договорі.

Згідно п. 3.3 договору в підтвердження факту отримання товару покупець зобовязаний поставити підпис та накладній та/або скріпити її печаткою (штампом) покупця та передати постачальнику з оригіналом довіреності.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за товар на умовах 100% передоплати на момент отримання товару. У тому випадку, якщо постачальник вважає можливим відпустити продукцію без оплати, покупець зобовязаний оплатити її протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, але не пізніше наступної поставки.

Згідно п. 7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2009р. включно. Якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення строку дії договору письмово не виявить бажання припинити його дію, то він вважається автоматично пролонгованим до 31.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору виставив відповідачу рахунок фактуру № СЧ 10799 від 08.10.2009р. для оплати товару, у подальшому був поставлений за видатковими накладними № 1725 від 23.10.2009р., № 1675/1 від 20.10.2009р., № 1807 від 31.10.2009р. товар загальною вартістю 57587грн.89коп.

Проте, позивач посилається на те, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, товар оплачений лише частково на суму 900грн.00коп., внаслідок чого не погашеною залишилась заборгованість в розмірі 56687грн.89коп., яка і заявлена до стягнення.

Претензією позивач просив відповідача виконати свої зобовязання по оплаті отриманої продукції.

Однак, відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільне погашення суми боргу.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 56687грн.89коп. у звязку з не належним виконанням умов договору купівлі - продажу № 08-10/09 від 08.10.2009р., що стало підставою для нарахування пені в сумі 5435грн.23коп., 3% річних у сумі 797грн.74коп. та інфляційних нарахувань у сумі 1021грн.88коп. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 ЦК України.

Згідно укладеного між сторонами договору № 08-10/09 від 08.10.2009р. у позивача виник обовязок поставити товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач за видатковими накладними № 1725 від 23.10.2009р., № 1675/1 від 20.10.2009р., № 1807 від 31.10.2009р. здійснив поставку товару.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 08-10/09 від 08.10.2009р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані у спірних видаткових накладних, відповідають тим, що погоджені сторонами в договорі. Предметом договору, як і предметом поставки, відповідно п. 1.1 договору, є кабельно-провідникова, електротехнічна продукція.

Крім того, письмовими поясненнями № 346 від 06.10.2009р. позивач зауважив, що між сторонами не існувало і не існує будь яких інших договорів.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться довіреність серії НББ № 137885 від 08.10.2009р., якою відповідач уповноважував свого працівника на отримання товару від позивача.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № 08-10/09 від 08.10.2009р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 57587грн.89коп., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умови договору, а саме п. 4.3 договору обумовлена можливість постачання продукції без попередньої оплати, у цьому випадку покупець зобовязаний сплатити її протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, але не пізніше наступної поставки.

Як вбачається, із фактично склавшихся правовідносин сторони визначили здійснення оплати з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту отримання, встановивши при цьому граничний строк оплати не пізніше дати наступної поставки.

Враховуючи, що остання партія товару була поставлена відповідачу за видатковою накладною № 1807 ще 31.10.2009р., то з урахуванням вимог п. 4.3 щодо строків оплати, станом на день звернення позивача з позовом до суду, строк оплати по всім накладним наступив та почалося прострочення виконання зобовязання по оплаті всієї вартості отриманого товару в сумі 57587грн.89коп.

Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, сплативши 02.07.2010р. лише частково вартість продукції в розмірі 900грн.00коп.

Доказів погашення решти боргу в сумі 56687грн.89коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 56687грн.89коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні витрати.

11.10.2011р. через канцелярію суду позивач надав остаточний розрахунок, за яким визначив періоди нарахування штрафних санкцій, а саме за період з 23.10.2009р. по 30.10.2009р. на суму боргу 13370грн.23коп., за накладною № 1675/1 від 20.10.2009р.; за період з 31.10.2009р. по 14.11.2009р. на суму 25651грн.57коп., що складається з вартості поставленого товару за двома спірними накладними № 1675/1 від 20.10.2009р. та № 1725 від 23.10.2009р., за період з 15.11.2009р. по 23.04.2010р. на суму боргу в розмірі 57587грн.89коп., що складається з вартості поставленого товару за накладними № 1675/1 від 20.10.2009р., № 1725 від 23.10.2009р. та № 1807 від 31.10.2009р., при цьому у письмових поясненнях № 346 від 06.10.2011р. просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5435грн.23коп., індекс інфляції у сумі 1021грн.88коп. та 3% річних у сумі 797грн.74коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування позивачем пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем вірно був визначений момент настання права вимагати від відповідача виконання зобовязання зі сплати отриманого товару.

Враховуючи умови п. 4.3 договору щодо здійснення оплати не пізніше дати наступної поставки, то за накладною № 1675/1 від 20.10.2009р. граничний строк оплати наступив 22.10.2009р. (23.10.2009р. здійснена поставки товару за накладною № 1725), а вже з 23.10.2009р. почалося прострочення виконання зобовязання зі сплати вартості отриманого товару в сумі 13370грн.23коп.; за накладною № 1725 від 23.10.2009р. граничний строк оплати наступив 30.10.2009р. (31.10.2009р. здійснена поставка товару за накладною № 1807), а вже з 31.10.2009р. почалося прострочення виконання зобовязання зі сплати вартості отриманого товару в сумі 12281грн.34коп.; оскільки поставка товару за накладною № 1807 від 31.10.2009р. була остання, то оплата вартості товару, отриманого за цією накладною в сумі 31936грн.32коп. здійснюється з відстроченням платежу на 14 календарних днів, отже строк оплати за цією накладною наступив 14.11.2009р., а вже з 15.11.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 5435грн.23коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як зазначалося, позивач просить суд стягнути з відповідача також суму 3% річних у розмірі 797грн.74коп. та інфляційні нарахування в розмірі 1021грн.88коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат та 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 1021грн.88коп. та 3% у сумі 797грн.74коп., не перевищують розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 56687грн.89коп., інфляції в розмірі 1021грн.88коп., 3% річних в сумі 797грн.74коп. та пені в сумі 5435грн.23коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому суд враховує п. 4.2. розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 стосовно того, якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Мастер-Кабель” м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІГЛЗ І К ЛТД” м. Макіївка про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 56687грн.89коп., пені в розмірі 5435грн.23коп., 3% річних у розмірі 797грн.74коп. та інфляційних нарахувань 1021грн.88коп задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІГЛЗ І К ЛТД” (юридична адреса: 86112, Донецька обл, м. Макіївка, вул. Руставелі, будинок 2/19, код ЄДРПОУ 20350653) на користь Приватного підприємства „Мастер-Кабель” (юридична адреса: 86151, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Степана Разіна, будинок 2, квартира 43, код ЄДРПОУ 34685884) суму основного заборгованості у розмірі 56687грн.89коп., пені в розмірі 5435грн.23коп., 3% річних у розмірі 797грн.74коп. та інфляційних нарахувань 1021грн.88коп., витрати на оплату державного мита в сумі 639грн.42коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 225грн.23коп.

У судовому засіданні 01.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >