Рішення № 19158437, 04.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р.

Справа № 5004/1782/11 Суддя господарського суду Волинської області Демяк В.М., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Луцьк"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 719 888 грн. 50 коп.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 31.05.2011р.)

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Луцьк" звернулось із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 719 888 грн. 50 коп., з них: 706073 грн. заборгованості за кредитом; 4729 грн. 87 коп. пені за несвоєчасне виконання зобовязання в частині повернення кредитних кошті; 4085 грн. 63 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитними коштами; 5000 грн. витрат за вчинений виконавчий напис.

В підтвердження своїх вимог позивач посилається на кредитний договір №30 4 від 04.12.2007р., договір № 1 від 28.02.2008р. про внесення змін до кредитного договору №30-4 від 04.12.2007р., договір № 2 від 27.08.2008р. про внесення змін до кредитного договору №30-4 від 04.12.2007р., договір застави від 04.12.2008р., договір застави від 28.02.2008р., договір про внесення змін до договору застави від 11..07.2011р., виконавчий напис нотаріуса від 27.05.2009р., постанову ВДВС Луцького МУЮ про відкриття виконавчого провадження №21934760 від 14.10.2010р., протоколи №№ 0310298/1, 0310298/2, 0310298/3, 0310298/4, від 25.02.2011р., банківські виписки від 12.03.2011р.; постанову ВДВС Луцького МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.03.2011р.; виписки з банківського рахунку по руху коштів за період з 04.12.2007р. по 19.10.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, суми позову не оспорив, причини неявки суду не повідомив.

Ухвала суду від 10.10.2011р. направлялась відповідачу за місцем державної реєстрації, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 11375689: АДРЕСА_1, 43000. Проте, 27.10.2011р. повернута відділенням поштового звязку із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобовязує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

Отже, судом здійснено процесуальні дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно приписів ст.75 ГПК України та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

04.12.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Луцьк" (Банком) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальником) було укладено кредитний договір № 30-4, відповідно до умов якого Банк зобовязався надати Позичальнику кредит в сумі 500000 грн., а останній повернути його до 04.12.2011р. та сплати 16% річних за користування кредитними коштами.

28.02.2008р. сторони, відповідно до договору № 1 про несення змін до кредитного договору № 30-4 від 04.12.2007р., встановили суму надання кредитних коштів, що не може перевищувати 950000 грн.

Прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору № 30-4 від 04.12.2007р. Банк виконав у повному обсязі, надавши Позичальнику кошти в сумі 950000грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку від 04.12.2007р., від 28.02.2008р.

Відповідно до п. 16 Положення Національного банку про кредитування, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.1995р. № 246, розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

Згідно із п.1.2. Порядку нарахування, обліку, сплати та стягнення процентів і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банків, затвердженого постановою правління НБУ від 16.09.94р. № 155, розмір процентних ставок за активними та пасивними операціями, порядок нарахування процентів, порядок їх стягнення (зарахування на рахунки клієнтів за пасивними операціями) визначаються в договорах між банком та клієнтом.

Відповідач взяте на себе зобовязання по поверненню кредитних коштів виконав частково - в сумі 175438 грн. 64 коп., що стверджується банківською випискою від 12.03.2011р.

Станом на 07.09.2011р. сума наданого кредиту в розмірі 706073 грн. не повернута.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 706073 грн. кредитної заборгованості є обґрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору Позичальник зобов'язувався сплатити за несвоєчасну сплату суми кредиту та/або процентів за користування кредитом пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Разом з тим, згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність - в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у стягненні пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними за період з 03.11.2008р. по 26.05.2009р. в сумі 8815 грн. 50 коп.

Позовна вимога в частині стягнення 5000 грн. витрат по вчиненню виконавчого напису до задоволення також не підлягає, оскільки не обґрунтована нормами матеріального права та не підтверджена матеріалами справи.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Беручи до уваги викладене, позов підлягає до задоволення частково - в сумі 711073 грн. заборгованості по кредитному договору. В позові в частині стягнення пені на суму 8815 грн. 50 коп. та 5000 грн. витрат по вчиненню виконавчого напису слід відмовити.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати , які складаються із державного мита в сумі 7110 грн. 73 коп., послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. слід покласти на нього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 546, 547, 549, 599, ст. 258, п. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково в сумі 711073 грн.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луцьку" (вул. Степана Бандери, 20, м, Луцьк, 43025, МФО 303138, код ЄДРПОУ 09303133) 711073 грн. заборгованості та 7110 грн. 73 коп. витрат повязаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові в частині стягнення пені на суму 8815 грн. 50 коп. та 5000 грн. витрат по вчиненню виконавчого напису відмовити.

Рішення господарського суду, відповідно до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

CуддяВ. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

04.11.11