Постанова № 19153407, 11.08.2009, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 3-5210/09

ПОСТАНОВА

11 серпня 2009 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Семерак І.О. розглянувши матеріали що надійшли з спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ України в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, працюючого в Державній екологічній інспекції в Закарпатській області - провідним спеціалістом - державний інспектором відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки залізничної станції «Павлово-Чоп» та пункту пропуску «Гірка-імпорт»,

за п. "г" ч.3 ст.5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", -

ВСТАНОВИВ:

В протоколі про порушення Закону України «Про боротьбу з корупцією» № 552/39/Б від 02.06.2009 року зазначено, що ОСОБА_1, будучи державним службовцем Державної екологічної інспекції в Закарпатській області - провідним спеціалістом-державним інспектором відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки залізничної станції «Павлово-Чоп» та пункту пропуску "Гірка-імпорт» Міністерства природи України (відповідь ДЕІ в Закарпатській області від 18.05.2009 року за № 1731/13), 6 травня 2009 року, під час здійснення оформлення товару «шини і покришки пневматичні, відпрацьовані», який переміщувався транзитом з Угорської Республіки через територію України в Казахстан через пункт пропуску «Чоп-залізничний» Чопської митниці залізничним контейнером UZUU 0000266, без достатніх на те підстав та всупереч встановленому порядку прийняв рішення про його пропуск на територію України без здійснення екологічного контролю та огляду вантажу, обовязковість проведення яких передбачена відповідними постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативними актами.

Так, вантаж «шини і покришки пневматичні, відпрацьовані» код згідно УКТЗЕД 40122000 підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України № 1120 від 13.07.2000 року «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого і Зеленого переліків відходів» і входить до «групи Б Жовтого переліку відходів», ввіз, якого в Україну, без відповідних дозволів Мінприроди України, заборонений.

При переміщенні вищезазначеного вантажу 24.04.2009 року через пункт пропуску «Чоп-залізничний» по товарно-транспортній накладній № 72007-8 від 24.04.2009 року інспектор відділу екологічного контролю ОСОБА_1 при здійсненні попереднього документального контролю вантажу провів екологічний контроль товарно-супровідних документів на вантаж «шини і покришки пневматичні, відпрацьовані» та встановив, що на інвойсі № R00003\09 від 17.04.2009 року та товарно-транспортній накладній № 72007-8 від 24.04.2009 року (графа 11) зазначено код товару 40122000. Також, в результаті контролю, останній встановив, що даний вантаж, згідно вказаного коду УКТЗЕД, підпадає під дію вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України та заборонений до ввезення на територію України. У звязку з чим ОСОБА_1 повідомив про це в.о. начальника відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки залізничної станції «Павлово-Чоп» ОСОБА_2 та проставив на товарно-транспортній накладній № 72007-8 від 24.04.2009 року печатку «екологічний контроль ввіз заборонено № 002». За результатами проведення екологічного контролю ОСОБА_1 склав Акт перевірки № 3 від 24.04.2009 року та заборонив переміщення на територію України вищезазначений вантаж «шини і покришки пневматичні, відпрацьовані», про що зробив відповідний запис у журналі «реєстрації та проведення екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, що перетинають державний кордон України через пункт пропуску» (відповідь ДЕІ в Закарпатській області №№ 1757/17 та 1759/13 від 20.05.2009 року). Вантаж був повернутий до Угорської Республіки.

Однак, 06.05.2009 року вказаний контейнер UZUU 0000266 з вантажем «шини і покришки пневматичні, відпрацьовані» (назва згідно товарно-транспортних документів вантажу не змінена) повторно надійшов в пункт пропуску «Чоп-залізничний», при цьому в тій ж самій товарно-транспортній накладній № 72007-8 від 24.04.2009 року (графа 11) код товару 40122000 перекреслено та дописано від руки і додруковано іншим шрифтом на друкувальному пристрої код - 40121100 (шини і покришки пневматичні, відновлені), що без листа погодження відправника вантажу є неприпустимим.

Згідно наказу № 204 від 08.09.1999 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 року за № 787VW80 п. 1.12.2 служба екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон в зоні діяльності митниць здійснює перевірку документів, транспортних засобів, огляд підконтрольних вантажів, що імпортуються, експортуються чи перевозяться до суміжних держав транзитом. Крім того, згідно п 2.2.2. вищевказаного наказу державний інспектор екологічного контролю здійснює зовнішній огляд підконтрольних обєктів та згідно п. 2.З. у разі виявлення порушень природоохоронного законодавства України, відсутності дозвільних документів або коли зовнішній огляд вказує на очевидну невідповідність вигляду і властивостей вантажу змістові супровідних документів держінспектор припиняє подальший його рух, складає акт про виявлені порушення та повертає вантаж вантажовідправнику. Також, згідно п.5.2. наказу інспектор екологічної служби мав здійснити безпосередній екологічний контроль вантажу, а згідно п. 5.4 останній мав оглянути вантаж і у разі виникнення підозри на невідповідність вантажу товарно-супровідним документам (внесення змін) прийняти рішення про затримання вантажу та проведення перевірки.

Положенням «Про контроль за транскордонними перевезеннями відходів і їх утилізацією», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1120 від 13.07.2000 року «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого і Зеленого переліків відходів» передбачено, що для імпорту, експорту або транзиту через територію України товарів, що були в ужитку, потрібно мати довідку про процент зношеності товару (товар допускається до ввезення при зношеності до 30 %).

24.04.2009 року та 06.05.2009 року такий документ, при переміщенні вантажу «шини і покришки пневматичні» на територію України залізничним контейнером UZUU 0000266, відсутній.

Незважаючи на це, при проведенні попереднього документального контролю посадова особа поста екологічного контролю на залізничній станції «Чоп-залізничний» ОСОБА_1 6 травня 2009 року на тій ж самій товарно-транспортній накладній № 72007-8 від 24.04.2009 року, без проведення обовязкового огляду підконтрольного вантажу, проставляє штамп № 002 з відміткою «екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено», однак запису у журналі «реєстрації та проведення екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, що перетинають державний кордон України через пункт пропуску» не робить (відповідь ДЕІ в Закарпатській області № 1759\13 від 20.05.2009 року).

Також, інспектор ОСОБА_1. здійснивши лише радіологічний контроль вищевказаного товару, не вжив заходів по недопущенню несанкціонованого ввезення в Україну підконтрольного вантажу з порушенням вимог законодавства та прийняв рішення щодо його пропуску на територію в України не провівши при цьому його екологічний контроль в повному обсязі.

Крім того зазначено, що відповідно до листа Чопської митниці від 19.05.2009 року за № 1\38-1414 та листа Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 22.05.2009 року за № 1808\13 вїзд на територію України вантажу «шини і покришки пневматичні», який перемішувався залізничним контейнером UZUU 0000266 по товарно-транспортній накладній № 72007-8 від 24.04.2009 року через пункт пропуску «Чоп-залізничний» 13.05.2009 року заборонений посадовими особами поста екологічного контролю на залізничній станції Чоп, шляхом проставлення штампа № 002 «екологічний контроль ввіз\вивіз заборонено».

Також, в протоколі зазначено, що дії ОСОБА_1, які полягали в ігноруванні загальних вимог здійснення обовязкового екологічного контролю, були вчинені ним неправомірно та всупереч інтересам служби, які він зобовязаний виконувати як посадова особа Державної екологічної інспекції в Закарпатській області - провідний спеціаліст-державний інспектор відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки залізничної станції «Павлово-Чоп» та пункту пропуску «Гірка-імпорт» Міністерства природи України.

Оскільки Міністерство природи України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (Указ Президента України від 10.02.2004 року за № 176/2004), а основним завданням державних інспекторів служби екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України є здійснення державного контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності та господарювання, що здійснюють переміщення через нього вантажів, вимог чинного природоохоронного законодавства та норм і правил екологічної безпеки під час транспортування небезпечних вантажів (наказ Мінекобезпеки від 08.09.1999 року за № 204), а також те, що служба екологічного контролю на державному кордоні України компетентна приймати рішення щодо питань екологічної безпеки, порядок здійснення переміщення вантажів через державний кордон носить загальний характер і забезпечується шляхом встановлення інструментів санкційного характеру, а посадові особи служби екологічного контролю на держкордоні, що уповноважені відповідно до функціональних обовязків здійснювати контроль за додержанням цього порядку приймають рішення правозастосовного характеру, які за звичайних обставин надають право на перетин кордону України та здійснення імпорту, експорту, транзиту товароматеріальних цінностей.

Дії державного інспектора служби екологічного контролю ОСОБА_1 по прийняттю рішення щодо пропуску на територію України вищевказаного товару без здійснення екологічного контролю, обовязковість проведення якого передбачена відповідними постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативними актами, кваліфіковано працівниками СБУ в Закарпатській області за ч.3 ст. 5 п «г» Закону України «Про боротьбу з корупцією», тобто надання незаконних переваг та прийняття рішення в інтересах юридичної особи - відправнику та отримувачу вантажу над іншими громадянами та учасниками ЗЕД.

В судовому засіданні ОСОБА_1 проти вчинення вказаного правопорушення заперечив і пояснив, що він не надавав ніяких переваг відправнику та отримувачу вантажу над іншими громадянами та учасниками ЗЕД. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 5 п «г» Закону України «Про боротьбу з корупцією», а тому просив дану справу закрити на підставі п. 1 ст.247 КпАП України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку ОСОБА_1 та його представника, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. «г» ч.3 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Корупційними діяннями є: надання незаконних переваг фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2009 року ОСОБА_1 на товарно-транспортній накладній № 72007-8 від 24.04.2009 року, без проведення обовязкового огляду підконтрольного вантажу у контейнері UZUU 0000266 з вантажем «шини і покришки пневматичні, відпрацьовані», проставив штамп № 002 з відміткою «екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено», однак запису у журналі «реєстрації та проведення екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, що перетинають державний кордон України через пункт пропуску» не робить (відповідь ДЕІ в Закарпатській області № 1759\13 від 20.05.2009 року) і внаслідок чого вказаний контейнер UZUU 0000266 з вантажем «шини і покришки пневматичні, відпрацьовані», який слідував транзитом через територію України в Казахстан, перетнув митний кордон України.

Згідно положень п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" відповідальність особи, уповноваженої на виконання функції держави, за надання незаконних переваг фізичним чи юридичним особам під час підготовки або прийняття рішень може набувати характеру корупційних дій у тому разі, коли такі дії мали місце в умовах спеціальної, законодавчо визначеної процедури. Тобто в умовах конкурсної чи тендерної процедури процедури така особа прийняла відповідне рішення на користь того, хто не мав на це права, і у такій спосіб порушуючи законні права одного з претендентів на користь іншого, надала останньому переваги.

У тому ж випадку, коли зазначена особа приймає незаконні нормативно-правовий акт чи рішення поза межами конкурсних чи тендерних процедур, то мова може йти про її відповідальність (за умови доведеності вини) за конкретно вчиненні дії, але не за спеціальною нормою Закону, яка передбачає відповідальність за корупційне надання переваг фізичним або юридичним особам.

Слід також зазначити, що у судовій практиці Верховного Суд України з розгляду справ даної категорії зазначено, що вирішуючи питання про зміст і спрямованість умислу особи, уповноваженої на виконання функції держави, щодо вчинення будь-якого корупційного правопорушення, передбаченого ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", суд має виходити не тільки з конкретних положень того чи іншого пункту цієї статті, але й із загального визначення поняття корупції, яке сформульоване у ч. 1 ст. 1 Закону. Тому при зясуванні субєктивної сторони конкретного корупційного правопорушення належить встановлювати наявність інтересу, яким керувався правопорушник.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні не встановлено доказів про наявність в даному випадку у ОСОБА_1 будь якого інтересу.

Також наявні в матеріалах справи докази, не дають підстав дійти висновку, що ОСОБА_1 проводив спеціальну процедуру (конкурс чи тендер), і в цих умовах з метою одержання матеріальних благ, послуг, пільг надав комусь із претендентів перевагу на здійснення екологічного контролю вищезазначеного товару, який фактично входить до «Грпи Б Жовтого переліку відходів», ввіз, якого в Україну, без відповідних дозволів Мін природи України, заборонений, шляхом проставлення на товаросупровідних документах відповідних печаток та штампів, які у подальшому надавали переваги відправнику та отримувачу вантажу над іншими громадянами та учасниками ЗЕД.

Отже сам пособі факт не виконання ОСОБА_1 положення постанови Кабінету міністрів України від 13.07.2000 року № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транспортними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого і Зеленого переліків відходів», наказу № 204 від 08.09.1999 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 листопада 1999 року № 787/4008, про що йдеться у даному протоколі про порушення ЗУ «Про боротьбу з корупцією» від 02.06.2009 року, не може бути підставою для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні корупційного правопорушення, передбаченого п. «г» ч.3 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

В даному ж випадку мова могла йти про дисциплінарну чи іншу відповідальність ОСОБА_1 (за умов доведеності вини), яка передбачена чинним законодавством.

Враховуючі все вищевикладене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого п. «г» ч.3 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", а провадження по даній справі в силу вимог п. 1 ст.247 КпАП України слід закрити.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ст. 247, ст.ст.283-285 КпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про порушення п. "г" ч.3 ст.5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" - закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.