ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2011 р. Справа № 5016/2970/2011(13/208)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль Ю.М.,
при секретарі Гребенюк А.С.,
з участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1, дов. від 21.10.2011 р. №21/10/11;
від відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари-Агро”,
04050, вул. М. Пимоненка, 13, корп. 6-а, оф. 21, м. Київ,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
АДРЕСА_1,
про стягнення грошових коштів за договором у загальній сумі 3863 грн. 55 коп., -
У С Т А Н О В И В:
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Волари-Агро” предявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення з останнього, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, грошових коштів у загальній сумі 604 грн. 08 коп., із котрих 282 грн. 72 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 87 грн. 70 коп. 3% річних, 233 грн. 66 коп. пеня, з посиланням на ст.ст. 193, 625 ЦК України, зазначаючи, що відповідачем не виконані зобовязання щодо повернення грошових коштів, отриманих за укладеним між ними договором про надання послуг, а також про стягнення грошових коштів на погашення судових витрат.
У судовому засіданні такі вимоги представник позивача підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги визнав у частині стягнення нарахованої пені за прострочення виконання грошового зобовязання, а в частині стягнення суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, та 3 % річних позов не визнав, оскільки, на його думку, такі нарахування здійснено позивачем безпідставно.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 233 грн. 66 коп. є обґрунтованим, у звязку з наступним.
У відповідності із ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Суд визнає, що між ТОВ “Волари” (замовником), правонаступником якого є ТОВ “Волари-Агро” на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 06.02.2008 р. (ас.11), та підприємцем ОСОБА_2 (виконавцем) укладено договір у спрощений спосіб про надання послуг шляхом обміну документами, що підтверджується, зокрема, виставленим підприємцем ОСОБА_2 рахунком від 20 серпня 2007 року № 48 на суму 17040 грн. з відбитком печатки підприємця і його підписом, та оплатою вказаної в рахунку суми попередником ТОВ “Волари-Агро”, про що свідчить витяг із банківського рахунку позивача від 21.08.2007 р. (ас. 13).
Отже, відносини сторін виникли за договором про надання послуг. Відповідно до умов даного договору підприємець ОСОБА_2 зобовязався доставити та установити бігборд двосторонній попереднику ТОВ “Волари-Агро”, а останнє оплатити такі послуг шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача з моменту виставлення рахунку. Оскільки в подальшому сторонами втрачений інтерес до виконання цього договору, ними 9 липня 2010 року укладено угоду про припинення зобовязань, відповідно до якої ОСОБА_2 зобовязався повернути попереднику ТОВ “Волари-Агро” перераховані йому грошові кошти в сумі 17040 грн. у строк до 31.08.2010 р.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач у строк до 31.08.2011 р. повернув лише частину боргу в сумі 5000 грн., після закінчення строку - в сумі 9000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.08.2010 р. та від 29.09.2010 р. (ас. 12,14), а решту грошових коштів у сумі 3040 грн. (17040 грн. 5000 грн. 9000 грн.) сплатив після порушення провадження в даній справі в ході її розгляду.
Заявою про зменшення розміру позовних вимог представник позивача, діючи в межах наданих йому повноважень, підтвердив суду, що підприємець ОСОБА_2 погасив борг у сумі 3040 грн., і просить стягнути з відповідача лише суму, на котру збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пеню, посилаючись при цьому на п.4 укладеної сторонами угоди від 09.07.2010 р. та положення ст.625 ЦК України.
Оцінивши викладені обставини, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі шляхом обміну документами укладено договір про надання послуг, у котрий угодою від 09.07.2010 р. внесено умови про повернення виконавцем грошових коштів, перерахованих замовником, у звязку з припиненням зобовязань про надання послуг за згодою сторін.
Цивільним законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України). Договір про надання послуг може бути розірваний, зокрема, за згодою сторін (ст.907 ЦК України).
Господарське законодавство також передбачає, що господарське зобовязання припиняється, зокрема, за згодою сторін (ч.1 ст.202 ГК України).
Отже, угодою від 09.07.2010 р. сторони припинили господарські зобовязання щодо договору про надання послуг, проте, в цій же угоді виклали умови виконання зобовязання підприємця ОСОБА_2 щодо строку повернення отриманих за договором про надання послуг грошових коштів, а в п.4 цієї угоди також узгодили відповідальність ОСОБА_2 за порушення строків їх повернення, а саме, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України від розміру несплачених коштів за кожний день прострочення.
Згідно господарського законодавства субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом (ст. 193 ГК України).
Оскільки наведені вище докази свідчать, що ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобовязання за укладеною сторонами угодою від 09.07.2010 р., то позовні вимоги про стягнення з підприємця пені в сумі 233 грн. 66 коп., розрахунок котрої суд визнає правильним, підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог про стягнення грошових коштів у сумі 370 грн. 42 коп., із котрих 282 грн. 72 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 87 грн. 70 коп. 3% річних, то вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Так, згідно ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Укладеною угодою від 09.07.2010 р. сторони не встановили розміру процентів за користування підприємцем ОСОБА_2 чужими грошовими коштами. За таких обставин посилання позивача на положення ст.625 ЦК України є безпідставними.
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату державним митом позовної заяви та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
У судовому засіданні 2 листопада 2011 р. згідно із ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари-Агро” задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волари-Агро”, 04050, вул. М. Пимоненка, 13, корп. 6-а, оф. 21, м. Київ, ідентифікаційний код 34926211 грошові кошти в сумі 233 грн. (двісті тридцять три) 66 коп. пеня, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 07.11.2011 р.
Суддя Ю.М. Коваль
Судове рішення № 19146428, Господарський суд Миколаївської області було прийнято 02.11.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5016/2970/2011(13/208). Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: