Рішення № 19145877, 25.10.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5016/3333/2011(17/149)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1. , довіреність № 01/33-186 від 10.05.2011р.

від відповідача -1 : представник не зявився.

-2: ОСОБА_2., довіреність №1842 від 13.12.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/3333/2011(17/149)

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська,40,

до відповідача-1: Військової частини А 2183, 55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Коротченко,

до відповідача-2: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаїв, 54000, м.Миколаїв, пр-т Миру,62-а,

про: стягнення заборгованості в сумі 21739,44 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Миколаївобленерго” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Військової частини А- 2183 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва про стягнення заборгованості в сумі 21 739,44 грн.

Відповідач-2 в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити частково, про що також останнім було зазначено у відзиві на позовну заяву (вих. № 2222 від 25.10.2011р.), в якому відповідач просив зменшити розмір неустойки (пені) до 1000,00 грн. та відмовити позивачу у стягненні збитків від інфляції в розмірі 3256,07 грн., обґрунтовуючи свої доводи тим, що нарахування індексу інфляції повинно здійснюватись відповідно до терміну прострочення грошового зобовязання. Крім того, відповідачем в обгрунтування своїх заперечень зазначено, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач поніс збитки у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором (принаймні позивач у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав таких доказів), а негативні наслідки затримки розрахунків компенсують йому і стягнення на його користь 3% річних та втрат від інфляції. Водночас відповідачі є бюджетними установами, які фінансуються за рахунок держави, а тяжкий фінансовий стан в державі і неповне фінансування бюджетних установ, в тому числі військових формувань, є загальновідомим фактом який згідно, приписів ст. 35 ГПК України вважається встановленим і не повинен доводитись.

Відповідач-1 належними чином повідомлений про дату, місце і час судового розгляду справи, в судове засідання не зявився, але на адресу суду від нього надійшов відзив на позовну заяву (вих. .№ 1049 від 14.10.2011р.), в якому відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки військовій частині А 2183 бюджетні призначення на сплату послуг за теплопостачання не виділяються, а боржником повинна бути не військова частина А 2183, а Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаєва, на якого покладено повноваження по здійсненню оплати та виділяються грошові кошти для сплати за спожиту військовою частиною електроенергію.

Позивач в ході судового засідання проти зменшення нарахованих штрафних санкцій пені та збитків від інфляції заперечував.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

Між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" в особі філії Первомайського району (далі- позивач) та Військовою частиною А-2183 (далі-відповідач) укладено договір № 56/189 від 10.09.2008 р. про постачання електричної енергії (далі- договір).

Пунктом 2.1 договору сторони дійшли згоди, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до умов п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.3 договору позивач зобов'язався виконувати умову цього договору; постачати електроенергію відповідачу- 1, як різновид товарної продукції і забезпечувати технічну можливість її передачі у межах дозволеної до використання цим договором потужності, а відповідач -1 зобовязався виконувати умови цього договору, здійснювати оплату за використану електроенергію у строки та відповідно до умов передбачених договором.

На виконання умов договору, позивач відпустив відповідачу- 1 електроенергію за період з квітня 2009 року по вересень 2009 року включно в кількості 489030 кВт*год на суму 343064,32 грн. в т.ч. ПДВ, та за період з січня 2011р. по червень 2011р. включно в кількості 713012 кВт*год на суму 658168,21 грн., що підтверджено актами про спожиту електроенергію відповідача -1 та рахунками позивача за вищевказаний період, які отримані представником відповідача-1 під підпис.

Згідно з п. 2 додатку № 10 до договору, рахунок на оплату за фактично використану за розрахунковий період електричну енергію має бути оплачений споживачем протягом 10 операційних днів з дня отримання.

Проте, відповідачами оплата рахунків за спожиту електроенергію здійснювалась з порушенням термінів, передбачених договором, тобто останніми не виконувались належним чином зобовязання в частині сплати.

У відповідності до п. 6.33-6.34 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) та відповідно до "Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами», що затверджена Наказом Мінпаливенерго від 17.01.2002 р. № 19 (надалі-Методика), відповідач-1 повинен розраховуватися за перетікання реактивної електроенергії з електропередавальною організацією.

Вказаною методикою, передбачене укладення додатку № 5 до договору, який був укладений між сторонами та яким передбачено порядок обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до п. 7 додатку № 10 до договору, рахунок на оплату за перетікання реактивної електроенергії має бути оплачений споживачем протягом 10 операційних днів з дня отримання, зазначені рахунки відповідач- 1 отримував під підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане зобов'язання відповідачами виконувалося неналежним чином, оплата за перетікання реактивної електроенергії проводилася несвоєчасно (арк. спр. 59-62).

Також, між ПАТ «Миколаївобленерго», Військовою частиною А 2183 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (далі Відповідач- 2) було укладено договір поруки № 56/189/П від 01.01.2009р. (далі - «договір поруки»), згідно з п. 1.1 якого відповідач- 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 обов'язку щодо оплати заборгованості за електроенергію (активну та реактивну), згідно договору № 56/189 від 10.09.2008р., починаючи з 01.01.2009р.

Відповідно п. 2.1 договору поруки, у разі порушення споживачем (відповідач- 1) зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором, споживач і поручитель (відповідач -2) відповідають перед кредитором (позивач) як солідарні боржники.

Згідно ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.3 договору поруки також передбачено, що за порушення термінів оплати встановлюється пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від суми цього договору за кожен день прострочення, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Пунктом 4.2.1 договору та п. 6 додатку № 10 до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів, позивач проводить відповідачу нарахування за весь час прострочення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування та 3% річних від простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Нарахування пені передбачено також Законом України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначеного та у зв'язку з тим, що відповідачами погашення заборгованості за спожиту електроенергію і за перетікання реактивної електроенергії здійснювалось несвоєчасно, позивачем була нарахована пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за період прострочення з лютого 2011р. по червень 2011р. включно в сумі 10586,45 грн., 3% річних від суми заборгованості за період з квітня 2009р. по вересень 2009р. та за період з лютого 2011р. по червень 2011р. в сумі 3432,12 грн., а також сума, на яку рівень інфляції перевищує суму боргу за період з квітня 2009р. по вересень 2009р. та за період з лютого 2011р. по червень 2011р. - 7720,87 грн.

Таким чином, у відповідачів станом на момент розгляду справи існує заборгованість у розмірі 21 739 грн. 44 коп., з яких 10586,45 грн. пеня, 7720,87 грн. збитки від інфляції, 3432,12 грн. - 3 % річних.

У відповідності зі ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи та врахувавши позицію відповідача-2 щодо неправомірного нарахування позивачем неустойки та збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що позивачем дійсно невірно нараховані збитки від інфляції, оскільки згідно додатку № 7 до позовної заяви, відповідачу нарахована сума, на яку рівень інфляції перевищує суму боргу. А нарахування індексу інфляції повинно здійснюватись відповідно до терміну прострочення грошового зобов'язання. Саме таку правову позицію зазначено в Постанові Вищого господарського суду України по справі №29/75-10-1823 від 24.11.2010 р., де чітко визначено, що при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання,якщо, термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначені заборгованості не нараховується. Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що індекс інфляції не нараховується за прострочення, термін якого є меншим ніж місяць, оскільки, індекси інфляції розраховуються Державним департаментом статистики України за місяць, а не за кожен день місяця. Про це свідчать приклади розрахунків, які містяться в листі Верховного Суду України №62-97 р. від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». А гідно додатку №7 , «розрахунок індексу інфляції», нарахування здійснювались без врахування терміну прострочення платежів.

Крім того, як вбачається з наданих позивачем до суду розрахунків, термін прострочення складає від 14 до 26 днів, і лише в окремих випадках більше місяця, що в свою чергу свідчить про ступінь виконання грошового зобов'язання відповідачем-1.

Слід також зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Враховуючи вищенаведене та виходячи зі змісту поняття індексу інфляції, суд дійшов висновку, що розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції підлягаю зменшенню, тому, сума яка підлягає задоволенню, становить 3256,07 грн.

Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 10586,45 грн., суд також дійшов висновку, що остання підлягає зменшенню, виходячи з наступного:

Пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України встановлено, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Частина третя статті 551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частина перша статті 233 ГК України також передбачає таку можливість. При цьому згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до директив Міністра оборони України від 20.01.2005 р. №Д-332/1/03, від 20.04.2005 р. № Д-322/1/010, від 30.06.2005 р. №Д-332/1/014 на підставі спільного листа директора Департаменту фінансів МОУ (від 09.12.2005 р.№ 248/4/1837) та начальника Головного КЕУ ЗСУ(від 09.12.2005 р. № 303/18/2050) після передачі основних фондів військових частин до квартирно-експлуатаційних відділів (КЕЧ районів) оплату за спожиту електроенергію за військові частини здійснюють квартирно-експлуатаційні органи.

У зв'язку з фінансовою кризою в державі Збройні Сили України фінансуються недостатньо, лише в обсязі 60-70 відсотків від мінімальної потреби.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва є бюджетною установою і фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, що виділяються МО України.

Враховуючи вищенаведене та виходячи з того, що відповідач-1 та відповідач-2 фінансуються виключно з бюджету держави, та враховуючи відсутність достатнього фінансування з боку держави для забезпечення повного функціонування та виконання завдань поставлених перед збройними силами України, на підставі ч.3 статті 83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що стягується до 5293,25 грн.

Таким чином, після здійсненого судом перерахунку, заборгованість відповідача становить суму 11981,44 грн., з яких 5293,25 грн. сума пені, 3 256,07 грн.- збитки від інфляції, 3432,12 грн.- 3 % річних.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 2183 (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Коротченко; код 07660998) та квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (пр-т Миру, 62-а, м. Миколаїв, код 08029523) в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»(54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська,40, код 23399393) пеню у розмірі 5293,25 грн. (пять тисяч двісті девяносто три грн. 25 коп.), 3432,12 грн (три тисячі чотириста тридцять дві грн. 12 коп.) - 3 % річних, 3256,07 грн. (три тисячі двісті пятдесят шість грн. 07 коп.) - інфляції, 120,14 грн. (сто двадцять грн. 14 коп.) - держмита та 130,60 грн. (сто тридцять грн. 60 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на поточний рахунок № 260003001362 у МОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461, код 23399393.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 28.10.2011 року.