Рішення № 19145770, 02.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.11 Справа№ 5015/5583/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Електроконтакт-Захід”, м.Львів

до відповідача : Приватного підприємства “Будінвесттехнологія”, м.Перемишляни

про: стягнення 166312грн. 18коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Зошій Ю.Й.

від відповідача : не зявився

Представнику позивача, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обовязки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Електроконтакт-Захід” до Приватного підприємства “Будінвесттехнологія” про стягнення 93100грн. 00коп. основного боргу, 11456грн. 75коп. 3 % річних, 29714грн. 54коп. штрафу, 32040грн. 89коп. інфляційних втрат та 1500грн. 00коп. витрат на консультування, складання позову, підрахунку штрафних санкцій юридичною фірмою.

Ухвалою суду від 26.09.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.10.2011р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 12.10.2011р. розгляд справи відкладено на 02.11.2011р.

В судовому засіданні 02.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправдення від 14.10.2011р. № 064478141 (вручене 18.10.2011р.).

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до п.1 укладеного 22.11.2010р. між Приватним підприємством “Будінвесттехнологія” (замовник) та ТзОВ “Електроконтакт-Захід” (виконавець) договору №Л-21387 на виконання робіт (надання послуг), замовник доручає, а виконавець зобов”язується виконати: “Реконструкцію їдальні на 250 осіб під корпус обслуговування Оздоровчий комплекс ТзОВ “Компанія Океан” на вул. Курортній, 3 в с.Модричі Дрогобицького району Львівської області.

Загальна вартість виконаних робіт, відповідно до п.4.1. договору, становить 511134грн.99коп. і погоджується протоколом договірної ціни; розрахунок здійснюється попередньою оплатою 70 % коштів від суми договірної ціни (п.3.2. договору); решта 30% коштів перераховується протягом 3-х днів після підписання акту приймання-здавання робіт (п.3.3 договору).

17.01.2011р. та 22.03.2011р. сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 511134грн. 99коп.

Однак, відповідачем свого обов”язку по оплаті виконаних робіт належним чином відповідно до умов договору № Л-21387 в повному обсязі не виконано, з 13.12.2010р. по 08.07.2011р. відповідачем перераховано позивачу 418034грн. 99коп. Станом на час звернення з позовом до суду неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 93100грн. 00коп.

За своїм змістом договір виконання робіт є договором підряду.Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Покликаючись на положення статті 886 ЦК України та статтей 229, 231 ГК України, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку (штраф) в розмірі 29714грн. 54коп.

Розглянувши дану вимогу, суд вважає її безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання ( п.1ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Статтею 886 ЦК України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак, в частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки умовами договору № Л-21387 сторонами не узгоджено умову про забезпечення виконання зобовязання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача 11456грн. 75коп. 3 % річних та 32040грн. 89коп. інфляційних втрат за період з 25.11.2010р. по 01.09.2011р.

Крім цього, позивач, покликаючись на норму ст. 44 ГПК України просить суд стягнути з відповідача витрати на консультування, складання позову та підрахунку штрафних санкцій юридичною фірмою в розмірі 1500грн. 00коп. оскільки на виконання умов укладеного між ТзОВ “Електроконтакт-Захід” та юридичною фірмою Приватне підприємство “Лобістська компанія Зошія” додатку №3 до договору №1 від 01.08.2011р., ним за квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 03.08.2011р. сплачено вартість виконаних робіт по консультуванню, написанню позовної заяви з розрахунками щодо стягнення з ПП “Будінвесттехнологія” заборгованості, яка виникла на підставі договору №Л-21387 від 22.11.2010р. в розмірі 1500грн. 00коп.

Розглянувши дану вимогу суд прийшов до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Однак, представником позивача у даній справі виступав ОСОБА_1 на підставі довіреності б/н від 30.08.2011р., яка є звичайним дорученням на представництво в суді, і щодо якого в матеріалах відсутні дані про те, що він є адвокатом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку відмовити в стягненні витрат на консультування, складання позову та підрахунку штрафних санкцій юридичною фірмою в розмірі 1500грн. 00коп., так як такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов в частині стягнення з відповідача 93100грн. 00коп. основного боргу, 11456грн. 75коп. 3 % річних та 32040грн. 89коп. інфляційних втрат підлягає задоволенню. В частині стягнення 29714грн. 54коп. штрафу відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог. В частині стягнення витрат на консультування, складання позову та підрахунку штрафних санкцій юридичною фірмою в розмірі 1500грн. 00коп. відмовити.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 611, 612, 625, 837, 854 ЦК України, ст.ст.193,230 ГК України, ст.ст.28,33,43,44,49,75,82,84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Будінвесттехнологія”, м.Перемишляни, вул.Міжгірська, 8 (ідентифікаційний код 32940171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Електроконтакт-Захід”, м.Львів, вул.Ю.Липи, 10/54 (ідентифікаційний код 23272445) 93100грн. 00коп. основного боргу, 11456грн. 75коп. 3 % річних, 32040грн. 89коп. інфляційних втрат, 1365грн. 97коп. витрат по сплаті державного мита та 193грн. 83коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 29714грн. 54коп. штрафу відмовити.

4. В частині стягнення витрат на консультування, складання позову та підрахунку штрафних санкцій юридичною фірмою в розмірі 1500грн. 00коп. відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.11.2011р.

Суддя Гоменюк З.П.