Рішення № 19145569, 03.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2011 р. Справа № 7/106-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гала Блейд», м. Одеса,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська область, Васильківський р-н, с. Іванковичі,

про стягнення 189 699,60 грн.

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська область, Васильківський р-н, с. Іванковичі,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гала Блейд», м. Одеса,

про визнання недійсним договору

представники сторін у судове засідання не з’явились

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

18.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гала Блейд»(далі –позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №109-п від 15.08.2011 року (вх. №3384 від 18.08.2011 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі –відповідач за первісним позовом) про стягнення 189 699,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року, зокрема, щодо проведення оплати вартості поставленого згідно видаткових накладних товару, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 174 839,94 грн., 10 922,60 грн. пені, 1 791,45 грн. інфляційних втрат та 2 145,61 грн. 3% річних, а разом 189 699,60 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2011 року було порушено провадження у справі №7/106-11 та призначено її розгляд на 22.09.2011 року.

21.09.2011 року через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання (вх. №12972) про відкладення розгляду справи.

Через загальний відділ господарського суду 22.09.2011 року від позивача за надійшли витребувані ухвалою суду від 18.08.2011 року документи згідно супровідного листа від 22.09.2011 року (вх. №12979), які залучені судом до матеріалів справи.

Одночасно від позивача 22.09.2011 року через загальний відділ суду надійшла заява б/н від 22.09.2011 року (вх. №12981) про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач у зв’язку із помилкою при розрахунку інфляційних втрат просить суд стягнути з відповідача 188 547,66 грн., з яких 174 839,94 грн. сума основного боргу, 10 922,60 грн. пеня, 639,51 грн. інфляційні втрати та 2 145,61 грн. 3% річних. Враховуючи, що подана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, право на подання якої передбачене ст. 22 ГПК України, господарський суд приймає подану заяву до розгляду.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та, беручи до уваги подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 13.10.2011 року.

30.09.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»надійшла зустрічна позовна заява б/н від 30.09.2011 року (вх. №13456 від 30.09.2011 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гала Блейд»про визнання недійсним договору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений сторонами договір купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року не відповідає вимогам закону, а саме позивач (відповідач за первісним позовом) вважає, що при укладанні даного договору сторонами не було додержано вимог щодо визначення усіх істотних умов договору, зокрема, щодо предмету, ціни договору, порядку здійснення розрахунків, а також, що сторонами недотриманого форми даного правочину, а тому позивач просить суд на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України визнати такий договір недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2011 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»було прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 13.10.2011 року.

13.10.2011 року до початку судового засідання від позивача за первісним позовом через загальний відділ суду надійшов відзив б/н від 13.10.2011 року (вх. №13988) на зустрічну позовну заяву, в якому ТОВ «Гала Блейд»повністю заперечує проти задоволення вимог зустрічної позовної заяви, оскільки стверджує, що у договорі сторонами в належній формі досягнуто згоди щодо предмету, ціни, строку договору (всіх істотних умов договору), а відтак правові підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні. Поданий відзив разом з додатками залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.10.2011 року господарським судом на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, враховуючи подане у судовому засіданні клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, було оголошено перерву до 03.11.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2011 року згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України на підставі клопотання відповідача за первісним позовом від 13.10.2011 року було продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів з 20.10.2011 року по 03.11.2011 року.

У судове засідання 03.11.2011 року представники сторін у справі не з’явились.

Через загальний відділ господарського суду 02.11.2011 року від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання б/н від 02.11.2011 року (вх. №14990 від 02.11.2011 року) про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Гала Блейд»за наявними в ній матеріалами. Одночасно, від ТОВ «Гала Блейд»надійшли документи (вх. №14991 від 02.11.2011 року) на підтвердження відправки на адресу ТОВ «ВВС-ЛТД»акту звірки взаєморозрахунків. Подані документи залучені судом до матеріалів справи.

У судове засідання 03.11.2011 року відповідач за первісним позовом, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про перерву від 13.10.2011 року, не з’явився. Про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи наведене, а також те, що строк розгляду спору закінчується 03.11.2011 року, а клопотань про продовження строку розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України від сторін не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 03.11.2011 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

21.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гала Блейд»(продавець за договором, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(покупець за договором, відповідач за первісним позовом) був укладений договір купівлі-продажу №21/10/10, відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід’ємною частиною цього договору. Ціна товару зазначається в гривнях.

Згідно п. 1.2. договору загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних.

Пунктами 2.1, 2.3. договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця. За два дня до поставки товару покупцю продавець зобов’язаний надати рахунок-фактуру або інший документ, який підтверджує готовність товару до відвантаження по кількості та цінам, що вказані в замовленнях на покупку на відповідну дату поставки. У випадку невідповідності вищезазначеного документу по кількості, ціні та даті поставки покупець повинен письмово затвердити зміни в замовленні та надати продавцю не пізніше ніж за день до дати поставки.

Сторонами, п.п. 4.3-4.4. договору, узгоджено, що у випадку, якщо при передачі товару покупцем виявлено кількісну невідповідність номенклатури товару, що поставляється по видатковій накладній на дану партію, або при виявленні зовнішніх пошкоджень товару, покупець складає Акт про виявлення невідповідності товару. За фактом складання Акту покупець має право повернути товар продавцю.

Як передбачено сторонами в підписаній 21.10.2010 року Додатковій угоді №1 до договору (п.1 Додаткової угоди) покупець зобов’язаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній продавця, не пізніше 90 календарних днів від дати отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31 грудня 2010 року, а щодо зобов’язань за договором –до повного їхнього виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і слідуючий календарний рік (п. 9.1. договору).

Господарський суд зазначає, що оскільки предметом первісного позову ТОВ «Гала Блейд»є стягнення заборгованості за товар, поставлений на підставі договору купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року, відповідність законодавству якого є предметом зустрічного позову ТОВ «ВВС-ЛТД», то у випадку задоволення зустрічного позову, відпаде підстава для задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за умовами спірного договору. Отже, для вирішення спору по суті першим суд розглядає зустрічний позов.

Так, предметом зустрічного позову є вимога про визнання договору купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки, як вважає позивач за зустрічним позовом, в порушення вимог ст. ст. 628, 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України сторонами не досягнуто згоди щодо предмету та ціни договору.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Як визначено п.3 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) визначено, що:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зі змісту укладеного сторонами 21.10.200 року договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено п. 1 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 вищезазначеної правової норми господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Дослідивши умови укладеного сторонами договору, господарський суд встановив, що договір купівлі–продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року укладений за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а саме: при укладенні господарського договору сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору.

Так, п. 1.1. договору сторони визначили предмет договору: продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід’ємною частиною цього договору. Ціна товару зазначається в гривнях.

Пунктами 2.1, 2.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця. За два дня до поставки товару покупцю продавець зобов’язаний надати рахунок-фактуру або інший документ, який підтверджує готовність товару до відвантаження по кількості та цінам, що вказані в замовленнях на покупку на відповідну дату поставки. У випадку невідповідності вищезазначеного документу по кількості, ціні та даті поставки покупець повинен письмово затвердити зміни в замовленні та надати продавцю не пізніше ніж за день до дати поставки.

Тобто, сторони не знаючи напевно на момент укладення договору чітку кількість, асортимент та родові ознаки продукції, що мала поставлятись в рамках договору визначили механізм, керуючись яким сторони регулювали фактичну поставку продукції.

Окрім цього, сторони узгодили ціну договору (п. 1.2. договору), яка є також істотною умовою господарського договору відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних.

Приписами ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 4 ст. 632 ЦК України передбачено, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Проте, умовами договору (п.п. 1.1, 2.3) сторони визначили, що ціна зазначається у рахунках –фактурах та видаткових накладних.

Щодо погодження сторонами спору строку дії договору, то суд зазначає наступне.

В пункті 9.1. договору встановлений строк дії договору, а саме передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31 грудня 2010 року, а щодо зобов’язань за договором –до повного їхнього виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. Оскільки змістом зобов’язання є права і обов’язки сторін, то поняття «строк договору»та «строк дії договору»є тотожними.

Частиною 3 ст. 180 ГК України унормовано, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов’язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов’язків, які з нього виникли.

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду будь-яких доказів того, що в момент укладення спірного договору покупець, позивач за зустрічним позовом, заявляв вимоги щодо встановлення інших умов щодо, яких повинна була бути досягнута згода сторін. При укладанні договору сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, договір погоджений як позивачем, так і відповідачем та виконувався сторонами, а відтак господарський суд встановив, що сторони в момент укладання договору дотримались всіх умов, передбачених чинним законодавством для укладення такого виду договорів як поставка, а тому посилання позивача щодо невідповідності змісту договору вимогам закону є безпідставними.

Одночасно, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в разі не досягнення сторонами всіх його істотних умов –такий договір вважається неукладеним та не може бути визнаним недійсним.

Аналогічна правова позиція підтверджується Постановою Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»в п. 8 якої зазначено –«Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.»

Таким чином, враховуючи роз’яснення Верховного суду України та чинне законодавство, неможливо визнавати недійсним договір через недосягнення сторонами при укладенні договору істотних умов договору.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати договір купівлі-продажу недійсним, посилаючись також на ч. 4 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами.

Договір купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, крім того, суд звертає увагу, що недотримання ч. 4 ст. 203 ЦК України не є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Посилання ж позивача за зустрічним позовом на невідповідність договору, а саме невідповідність спірних накладних №67092 від 01.11.2010 року та №75577 від 29.11.2010 року, які є його невід’ємними частинами, вимогам чинного законодавства України, оскільки їх підписання здійснено неуповноваженими на це представниками, спростовується наступним.

Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання договору.

Відповідно до приписів ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).

Судом встановлено, що підписання спірних накладних з боку покупця (позивача за зустрічним позовом) було здійснено представниками останнього –Ошиваловим М.В., який діяв на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (форма № М-2) №15815 від 18.11.2010 року та №16083 від 30.11.2010 року.

Згідно ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Оскільки доказів скасування або визнання недійсними вищезазначених довіреностей суду не надано, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом на підписання спірних накладних з боку покупця не уповноваженою на це особою.

Враховуючи вищезазначене, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС–ЛТД»не доведено наявність законних підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, тому господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ВВС-ЛТД»до ТОВ «Гала Блейд»про визнання недійсними договору купівлі-продажу від №21/10/10 від 21.10.2010 року з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу №21/10/10 ТОВ «Гала Блейд» поставило ТОВ «ВВС-ЛТД»товар за накладними №67092 від 01.11.2010 року на суму 127 993,10 грн. та №75577 від 29.11.2010 року на суму 51 151,97 грн., а разом на суму 179 145,07 грн. (копії накладних наявні в матеріалах справи).

Поставлений згідно видаткових накладних товар був отриманий уповноваженим представником відповідача за первісним позовом Ошиваловим М.В., повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей (форма № М-2) №15815 від 18.11.2010 року та №16083 від 30.11.2010 року.

Окрім того, з наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних на повернення товару №459806-0 від 01.12.2010 року та № 5893 від 01.12.2010 року вбачається, що ТОВ «ВВС-ЛТД»повернуло частину товару на суму 4 305,13 грн., отриманого від ТОВ «Гала Блейд»на підставі договору купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року.

З накладної на повернення товару №459806-0 від 01.12.2010 року вбачається, що товар, який був повернутий продавцю, ТОВ «Гала Блейд», був отриманий покупцем за видатковою накладною №67092 від 01.11.2010 року.

Позивачем за первісним позовом згідно п. 2.3. договору за два дні до поставки було виставлено на адресу відповідача за первісним позовом рахунки на оплату, зокрема, №67092 від 29.10.2010 року на суму 127 993,10 грн. та №75577 від 26.01.2010 року на суму 51 151,97 грн. Підставою виставлення даних рахунків, як вбачається з запису у відповідній графі рахунків, був договір купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року.

Господарським судом встановлено, що товар, який був поставлений позивачем за первісним позовом по вищезазначеним видатковим накладним, зокрема, лікарські препарати та засоби косметичної промисловості, становили предмет укладеного сторонами договору купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року. Товар поставлявся відповідачеві в період дії договору купівлі-продажу, жодних інших договірних зобов’язань між сторонами не існувало.

Відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних доказів укладання сторонами та дії в період поставки іншого договору чи звернення до позивача з заявами про поставку товару поза межами діючого договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»основними реквізитами первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначена норма не визначає в якості обов’язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов’язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 Закону та абз. 2 п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції –дії /поставки лікарських препаратів та засобів косметичної промисловості/, що викликає певні зміни у структурі зобов’язань).

З вищенаведеного слідує, що підстава для здійснення господарської операції не є обов’язковим реквізитом документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, до яких відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Вищого господарського суду України від 24.11.2010 року у справі №7/021-10, від 06.04.2011 року у справі №6/335-10 та від 13.04.2011 року у справі №55/257-10.

Окрім того, господарський суд бере до уваги те, що у видатковій накладній №75577 від 29.11.2010 року міститься посилання на договір №21/10/10 від 21.10.2010 року; щодо поставки товари по іншій накладній №67092 від 01.11.2010 року, суд зазначає, що частина отриманого за даною накладною товару була повернута відповідачем за первісним позовом, про що складено накладну на повернення, яка також містить посилання на укладений між сторонами договір. Господарський суд приймає також до уваги, що виставлені рахунки на оплату товару, отриманого ТОВ «ВВС-ЛТД», також містять посилання на договір купівлі-продажу, при цьому такі рахунки виставлялись ТОВ «Гала Блейд»ще до поставки товару та оформлення видаткових накладних.

Відтак, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд вважає, що наявні документи свідчать про виконання сторонами взятих на себе за договором купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року зобов’язань, а саме підтверджують поставку позивачем товару на загальну суму 179 145,07 грн., та його прийняття уповноваженими представниками відповідача.

Враховуючи наведене вище, у ТОВ «ВВС-ЛТД»згідно умов договору, які узгоджені сторонами у п. 1 Додаткової угоди №1 до договору, виник обов’язок не пізніше 90 календарних днів від дати отримання товару оплатити його вартість.

При цьому, відповідно ч. 1 ст. 251 ЦК України та ст. 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Отже, оскільки договором визначено, що оплата за поставлений товар виконується протягом 90 календарних днів від дати отримання товару, то обчислення 90-денного строку починається з наступного дня після отримання товару покупцем.

Одночасно, для визначення кінцевої дати, до якої повинна бути проведена оплата, слід враховувати і положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищезазначене, господарським судом встановлено, що відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару по видатковій накладній:

- №67092 від 01.11.2010 року до 31.01.2011 року включно (02.11.2010 року +90 днів з врахуванням, що останній день 30.01.2011 року припадає на вихідний день - неділю),

- №75577 від 29.11.2010 року до 28.02.2011 року включно (30.11.2010 року +90 днів, з врахуванням, що останній день 27.02.2011 року припадає на вихідний день - неділю).

Однак, у визначений строк ТОВ «ВВС-ЛТД»вартість отриманого товару не сплатило. У зв’язку з чим позивач за первісним позовом звертався до відповідача з претензією вих. №97 від 17.06.2011 року про оплату заборгованості у розмірі 174 839,94 грн. (враховуючи вартість повернутого товару), яка була отримана ТОВ «ВВС-ЛТД»2206.2011 року. Факт отримання претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповіді на надіслану претензію відповідач за первісним позовом не надав, суму боргу не погасив, позивач звернувся з позовом до суду.

На день розгляду справи відповідачем за первісним позовом не надано суду в порядку вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу.

З вищенаведених обставин справи, господарським судом встановлено, що станом на момент розгляду спору у суді сума боргу ТОВ «ВВС-ЛТД»перед ТОВ «Гала Блейд»за поставлені на підставі договору купівлі-продажу №21/10/10 від 21.10.2010 року товари становить 174 839,94 грн. (179 145,07 грн. загальна вартість поставленого товару –4 305,13 грн., вартість повернутого відповідачем товару).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем за первісним позовом не заперечно факт отримання по вищезазначеним накладним товару від позивача за первісним позовом, однак доказів сплати повної вартості отриманого товару суду не надав.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування суми боргу ТОВ «ВВС-ЛТД»за поставлений товар в розмірі 174 839,94 грн., яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Гала-Блейд».

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом грошового зобов’язання за договором, ТОВ «Гала Блейд»також просить суд стягнути з відповідача 10 922,60 грн. пені, нарахованої на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо.

Пунктом 7.1. договору сторонами визначено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Беручи до уваги вищенаведене, а також доведеність порушення відповідачем за первісним позовом строків оплати вартості поставленого товару, господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем пені на суму боргу по кожній окремо видатковій накладній.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначено кінцеву дату оплати за отриманий товар, а відтак і невірно визначено початок періоду нарахування штрафних санкцій.

З огляду на викладене, господарський суд здійснив власний розрахунок пені за формулою П=(СБ * 2Обл.ст.) / 100 * Дн.прост., (де П- пеня, СБ –сума боргу, на яку нараховується пеня, 2Обл.ст. –подвійна облікова ставка НБУ в день, Дн.прост. –кількість днів прострочення), за наступні періоди:

п/н

№ накладної, сума боргу, на яку нараховується пеня

Період, за який здійснюється нарахування пені, з урахуванням заявленого позивачем періоду

Розмір облікової ставки НБУ за вказаний період

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

1

№67092, на суму 123 687,97 грн., з вирахуванням вартості повернутого товару у розмірі 4 035,13 грн.

з 01.02.2011 по 28.06.2011 р.

(148 днів)

7,75% річних

0,042%

7 688,44 грн.

2

№75577, на суму 51 151,97 грн.

з 28.02.2011 р. по 01.07.2011 р.

(123 дня)

7,75% річних

0,042%

2 642,51 грн.

Всього

10 330,95 грн.

З огляду на вищевказане, господарський суд зазначає, що з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню пеня у розмірі 10 330,95 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме, в стягненні 591,65 грн. пені (10 922,60 грн. –10 330,95 грн.) суд відмовляє.

Позивачем за первісним позовом, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 639,51 грн. згідно уточненого розрахунку позовних вимог (а.с. 71) та 3% річних у сумі 2 145,61 грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних –платою за користування коштами, належним до сплати кредиторові, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що загальна сума інфляційних втрат за період прострочки відповідача по день проведеного позивачем розрахунку (01.07.2011 р.) становить 5 659,03 грн., а тому вважає, що поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є помилковим.

Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення (з урахуванням поданої 22.09.2011 року заяви) 639,51 грн. інфляційних втрат, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі –639,51 грн.

Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу з урахуванням вартості повернутого товару, господарський суд встановив, що у зв’язку з невірним визначенням позивачем кінцевої дати, до якої ТОВ «ВВС-ЛТД»повинно було оплатити вартість поставленого товару, а відтак і дати, з якої розпочалась прострочка, розрахунок 3% річних є невірним.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо і по дату, вказаних позивачем у розрахунку 3% річних (оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог), господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 052,22 грн. 3% річних. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 93,39 грн. 3% річних (2 145,61 грн. –2 052,22 грн.), суд відмовляє.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов ТОВ «Гала Блейд»до ТОВ «ВВС-ЛТД»підлягає задоволенню частково у сумі 187 862,62 грн., з яких 174 839,94 грн. –сума основного боргу, 10 330,95 грн. –пеня, 639,51 грн. –інфляційні втрати та 2 052,22 грн. –3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 591,65 грн. пені та 93,39 грн. 3% річних, суд відмовляє.

Відповідно до абз. 2. п. 4.2. Роз’яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Згідно абз. 4 п. 9 вищезазначеного Роз’яснення Вищого господарського суду України Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за зустрічним позовом –на позивача за зустрічним позовом відповідно.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гала Блейд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»про стягнення 189 699,60 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (08632, Київська область, Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гала Блейд»(65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 1/12, код ЄДРПОУ 34253153) 174 839 (сто сімдесят чотири вісімсот тридцять дев’ять) грн. 94 коп. основного боргу, 10 330 (десять тисяч триста тридцять) грн. 95 коп. пені, 639 (шістсот тридцять дев’ять) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 2052 (дві тисячі п’ятдесят дві) грн. 22 коп. 3 % річних та судові витрати: 1 878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 63 коп. державного мита і 233 (двісті тридцять три) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гала Блейд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 09.11.2011 року