Рішення № 19145324, 04.11.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.2011 Справа № 5008/1244/2011

12/5008/1244/2011 11933/2011

за позовом Карпатського біосферного заповідника, м. Рахів

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Рахів

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 14918,33 грн. (в т. ч. 13364,70 грн. основного боргу; 1195,70 грн. пені та 357,93 грн. заборгованості за надані комунальні послуги).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2, (представник за довіреністю № 315 від 05.10.2011 року)

Від відповідача не зявився (явка на власний розсуд)

Від третьої особи ОСОБА_3, (представник за довіреністю № 3 від 10.01.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов Карпатським біосферним заповідником, м. Рахів до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Рахів за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 14918,33 грн. (в т. ч. 13364,70 грн. основного боргу; 1195,70 грн. пені та 357,93 грн. заборгованості за надані комунальні послуги).

Представнику позивача та третьої особи розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та письмовою заявою (вх. № 9835/2011 від 06.10.2011 року) уповноважений представник збільшила розмір позовних вимог з 6311,16 грн. до 14918,33 грн. (в т. ч. 13364,70 грн. основного боргу; 1 195,70 грн. пені та 357,93 грн. заборгованості за комунальні послуги). Уточнені позовні вимоги склались в результаті планової перевірки фінансово господарської діяльності позивача, а саме, перевірки відділом КРУ Мінприроди правильності

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1244/2011

від 04.11.2011 року

нарахування орендної плати ОСОБА_1 В ході перевірки виявлено, що у квітні 2009 року з 14.04.2009 року не було застосовано коефіцієнт 0,45 до розміру орендної плати.

Водночас, позивач надав суду докази надіслання відповідачу копії заяви про збільшені (уточнені) позовні вимоги та повідомив, що відповідачу відомо про час і місце слухання справи, однак вона відмовляється від отримання поштових відправлень що стосуються спірних відносин.

Письмовим пояснення (вх. № 10905/2011 від 04.11.2011 року) третя особа на стороні позивача не заперечує позовні вимоги позивача щодо стягнення суми 14918,33 грн.

На неодноразову вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та докази у підтвердження факту перебування у ЄДРЮО ФОП зі статусом фізичної особи підприємця станом на день звернення до суду не подала, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направила, чим не виконала вимоги ухвал суду від 29.08.2011 року, від 22.09.2011 року, від 06.10.2011 року та від 20.10.2011 року.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної (фізичної) особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів особи чи закону виступають від її імені.

У п.11 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного

місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в т. ч. ГПК України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням,

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1244/2011

від 04.11.2011 року

визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної (фізичної) особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників судового процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь яких доказів про добровільне врегулювання спору.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи неодноразово відкладався (ст.77 ГПК України), а строк вирішення спору продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди № 60-07/06-05 від 15.08.2007 року індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та додатковий договір від 09.08.2010 року.

Згідно п. 3.3 договору відповідач зобовязався сплачувати орендну плату у розмірі 50 % орендної плати на розрахунковий рахунок Карпатського біосферного заповідника (балансоутримувачу) щомісяця, не пізніше 10 числа.

Однак, відповідач взяті на себе зобовязання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 13364,70 грн., що підтверджено матеріалами справи, зокрема:

-актом № 21 від 30.09.2011 року планової ревізії окремих питань фінансово господарської діяльності КРУ Мінприроди України за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року;

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1244/2011

від 04.11.2011 року

-актом приймання передачі майна від 15.08.2007 року;

-розрахунком заборгованості, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензії № 1 від 04.01.2011 року та № 6 від 01.06.2011 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є надання в оренду приміщення (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість наданого в оренду приміщення є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ст. 761 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачу відповідно до п. 3.6 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1195,70 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1244/2011

від 04.11.2011 року

такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, на виконання п. 5.8 договору оренди № 60-07/06-05 від 15.08.2007 року сторони уклали договір № 195 від 15.08.2007 року на відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю (а.с. 63). Тому заборгованість за надані комунальні послуги балансоутримувачем в сумі 357,93 грн. підлягають стягненню.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів

спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві того чи іншого засобу правового захисту, на використання а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1244/2011

від 04.11.2011 року

безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Карпатського біосферного заповідника (м. Рахів, вул. Красне Плесо, 77; код 00276104) суму 14918,33 (чотирнадцять тисяч девятсот вісімнадцять грн. 33 коп., в т. ч. 13364,70 грн. основного боргу; 1195,70 грн. пені; 357,93 грн. заборгованості за надані комунальні послуги та 102 грн. у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 грн. у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу). Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.