Рішення № 19145169, 10.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" листопада 2011 р.Справа № 6/5007/104/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 09.11.11р.;

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність №1 від 12.04.11р.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАМ" (с. Сокільники Пустомитівський район Львівська область)

до Державного підприємства "Підприємство Житомирської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області (№4) (м. Житомир)

про стягнення 16999,83 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача16999,83 грн. заборгованості за неналежне виконання договорів генерального підряду №009/12 від 10.04.2008р. і №020/12 від 15.09.2008 року, з яких: 11968,00 грн. - основний борг, 1034,60 грн. - 3% річних, 3997,23грн. - інфляційні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Подав клопотання про заміну первісного відповідача - Житомирську виправну колонію №4 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань на належного відповідача - Державне підприємство "Підприємство Житомирської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області (№4).

Відповідно до ст.24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє клопотання позивача та ухвалює залучити до участі в справі належного відповідача: Державне підприємство "Підприємство Житомирської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області (№4).

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав в повному обсязі. Повноваження представника в частині визнання позову підтверджені довіреністю №1 від 12.04.2011р.

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнам" (позивач/генпідрядник) та ДП "Житомирська виправна колонія (№4) (відповідач/замовник) було укладено договір генерального підряду №009/12 (а.с.26), за умовами якого генеральний підрядник зобов'язується здійснити поставку обладнання, монтаж, налагодження і здачу системи комерційного обліку газу (надалі іменується роботи), а замовник зобов'язується прийняти від генпідрядника роботу та оплатити її (п.1.1. договору).

Згідно п.2.1. договору вартість матеріалів та робіт за цим договором визначена на підставі специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, і становить 51968,00грн.

Відповідно до п.2.2 договору замовник проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника: 30% - попередня оплата, 70% - в термін 10 банківських днів з моменту підписання актів про виконання робіт.

15 вересня 2008 року між тими ж сторонами було укладено договір генерального підряду №020/12 (а.с.22), за умовами якого генеральний підрядник зобов'язується здійснити монтаж вузла обліку газу (надалі іменуються роботи), а замовник зобов'язується прийняти від генпідрядника роботу та оплатити її (п.1.1. договору).

Вартість робіт за цим договором становить 16000,00грн. (п.2.1 договору).

Замовник проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника: 75% - попередня оплата, решта - в термін 10 банківських днів з моменту підписання актів про виконання робіт (п.2.2 договору).

Позивач свої зобов'язання за договором від 10.04.2008р. та за договором від 15.09.2008р. виконав в повному обсязі, що підтверджується накладною №07/2839 від 29.09.2008р. та актом №08/048 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2008р., актом №07/014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2008р. (а.с.21,23-24).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов вищевказаних договорів розрахувався з позивачем за виконані підрядні роботи частково на суму 56000,00грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань виникла заборгованість перед позивачем станом на 31.08.2011р. в сумі 11968,00грн., що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 11968,00грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3997,23грн. - інфляційних та 1034,60грн. - 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань та 3% річних становить 3997,23грн. та 1034,60грн. відповідно.

Розрахунки обґрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав суду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), позов визнав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 11968,00грн. - основного боргу, 1034,60грн. - 3% річних та 3997,23грн. - інфляційних відповідають приписам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.22,33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача по справі: Житомирську виправну колонію №4 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області (10001, м.Житомир, вул.Ватутіна, 1725, ід.код 08563323) на належного відповідача - Державне підприємство "Підприємство Житомирської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області (№4) (10001, м. Житомир, вул.Ватутіна, буд.172, ід.код 08679971).

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Житомирської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області (№4) (10001, м. Житомир, вул.Ватутіна, буд.172, ід.код 08679971)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАМ" (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Дорошенка,3, код 25239357) - 16999,83грн., з яких: 11968,00грн. - основний борг, 1034,60грн. - 3% річних, 3997,23грн. - інфляційні, а також 170,00грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 11 листопада 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам

<Текст >