Постанова № 1914145, 11.07.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.07.2008

Справа №2-26/6343-2008А

За позовом ТОВ «Керченський стрілочний завод», м. Керч, вул.. В. Бєлік., 12,

До відповідача ДПІ у м. Керчі, м. Керч, вул.. Борзенко, 40.

Про скасування рішень.

Суддя О.Л. Медведчук

при секретарі Малашенко К.І.

Представники:

Від позивача – Решоткін О.Г., предст., дов. від 10.01.08р.

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Позивач – ТОВ «Керченський стрілочний завод» звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до ДПІ у м. Керчі про скасування рішень ДПІ у м. Керч про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.05.2008р. № 0000152200/0 на суму 61371,26 грн. та № 0000142200/0 на суму 1360,00 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що постачальником належним чином виконано зобов’язання по поставці товару, доставив його на обумовлене місце на кордоні Російська Федерація - Україна, не допустивши недопоставки. Тобто відповідальність, встановлена ст.. 4 Закону України “ Про здійснення розрахунків в іноземної валюті” не може бути застосована у даних обставинах. При прибутті вантажу до пункту призначення була виявлена втрата частини вантажу. За думкою позивача, відповідальність за шкоду, що виникла в наслідок недостачі частини вантажу повинна бути покладена на Державну адміністрацію залізничного транспорту України “Укрзалізниця” і застосування пені за недопоставку продукції є незаконним. Таким чином, нарахування штрафних санкцій за прострочку постачання продукції відповідно до ст.. 4 Закону України “ Про здійснення розрахунків в іноземної валюті” необгрутоване.

Представником позивача у судовому засіданні, що відбулося 11.07.2008р. представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився направив телеграму у якій просить суд зупинити провадження у справі до розгляду касаційної скарги податкової інспекції по справі № 2-27/2066-2006 між тим ж сторонами та про той же предмет спору та розглянути дане клопотання у відсутності представника.

Суд розглянувши дане клопотання не вважає за доцільне його задоволення, оскільки п. 3 ч. 1 ст.. 156 КАС України встановлено, що суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, враховуючи, той факт, що судове рішення у справі № 2-27/2066-2006 залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2006р., а отже набрало законної сили з 27.07.2006р. відповідно до приписів ст.. 254 КАС України, підстави для зупинення провадження у справі встановлені п. 3 ч.1 ст. 156 КАС України відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

ДПІ в м. Керч АР Крим, було проведено планову виїзну планову перевірку ТОВ «Керченський стрілочний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.

По результатам перевірки було складено акт № 658/23-1/31929136 від 12.05.2008р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені 19.05.2008р. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000152200/0 на суму 61371 та № 0000142200/0 на суму 1360,00 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В п.п. “а” розділу 3 вищевказаного Акту перевірки було виявлено, що при здійсненні зовнішньоекономічних операцій мала місце недопоставка ВАТ “ФерроТрансТрейд” ( Російська Федерація, м. Москва ) імпортного вантажу на суму 3780 доларів США за контрактом №ФТР 57/02 від 10.10.2002 р. В зв’язку з вказаним відповідачем було донараховано пеню за 2007р. за порушення строку надходження товару у сумі 21962,89 грн..

Відповідно до ст.. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст..4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті” порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Судом встановлено, що 10.10.2002 р. між позивачем ( покупець ) по справі з одного боку і ВАТ “ФерроТрансТрейд” (продавець) укладено контракт №ФТР57/02, відповідно до якого продавець продав, а Позивач придбав Товар.

Відповідно до п. 3.1 поставка Товару буде проведена залізничним транспортом загального користування на умовах DAF –кордон РФ –Україна, станція переходу Соловей, Південно –Східної залізної дороги ( в редакції “Інкотермс –2000” ).

При постачанні товару по вказаному контракту було проведено відгрузку по залізничної накладної №00025886 в вагоні №65834582 11.09.2004 р. Оплата проведена 02.09.2004 р., що підтверджується платіжним дорученням в іноземної валюті №7.

Підтвердженням кількості відвантаженого товару є вантажна митна декларація (ВМД) № 10608050\090904/0006785, складена Кемеровською митницею, в графі 35 якої вказане вага відвантаженого товару –134570 кг.

Таким чином, суд робить висновок про те, що постачальник виконав всі прийнятті на себе зобов’язання.

У відповідності з правилами Інкотермс –2000 за умовами DAF, продавец забовязаний надати нерозвантажуваний товар у розпорядження покупця на при бувшому транспортному засобі на вказаному місці поставки на кордоні. Відповідно до штемпеля на залізничних накладних, поставка була здійснена 17.09.2004 р. ( станція Соловей ).

Відповідно до п. 3.2 “Типової технології взаємодії митних органів і залізничних адміністрацій держав - учасників СНД з питань технології митного оформлення і контролю товарів, багажу і вантажобагажу, що переміщуються залізничним транспортом” посадові особи митних органів і працівники прикордонної станції в порядку і в терміни, встановлені технологічним процесом роботи станції, узгоджені з митним органом, проводять перевірку кількості і номерів транспортних засобів, що приймаються, цілісність пломб, збереження товарів на відкритому рухомому складі тощо. На всі виявлені при даній перевірці невідповідності працівниками прикордонної станції складаються акти загальної форми, а у випадках, передбачених угодами, комерційні акти. В актах обов'язково вказується прізвище посадової особи прикордонного митного органу, яка брала участь у перевірці. Копії вказаних документів передаються до митних органів.

При ввозі товару на митну територію України, невідповідність по масі вантажу, що ввозився, не виявлено. Документально підтверджено відповідність кількості вантажу транспортними документами.

Проміжною вантажною митною декларацією №804000003/4/112726, складеною 17.09.2004р. Куп’янською митницею встановлено, що в вагонах № 67636357 і № 65834582 кількість вантажу, що пройшов митний контроль, складає теж 134570 кг.

Таким чином, продавець належним чином виконав зобов’язання по поставці товару, доставивши його в обумовлене місце на кордоні РФ –Україна, не допустивши недопоставки. Тобто відповідальність, встановлена ст.. 4 Закону України “Про здійснення розрахунків в іноземної валюті”, не може бути застосована при даних обставинах.

При прийманні вантажу по кількості на станції призначення –було виявлено недостачу вантажу в вагоні №65834582 в кількості 10870 кг., про що складено комерційний акт №182255/1 від 21.09.04р. Вантажною митною декларацією №600070004/4/001987, складеною 20.10.2004р. Керченською митницею встановлено кількість вантажу, що прибув у вказаних вагонах –123700 кг. Тобто при перевезенні по території України було втрачено 10870 кг. вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Керченський стрілочний завод» звертався до господарського суду м. Києва до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) про стягнення з відповідача - Державної адміністрації залізничного транспорту України суми збитків від не збереженої перевозки у розмірі 34308,98 грн. Позов було обґрунтовано тим, що під час руху територією України вантажу із Росії, одержувачем якого є позивач –Керченський стрілочний завод, відбулася його часткова втрата, відповідальність за що позивач покладає на відповідача - Державну адміністрацію залізничного транспорту України.

Рішення господарського суду м. Києва від 08.07.2005 р. по справі №14/348 позов було задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2005р. по справі №14/348 рішення господарського суду м. Києва від 08.07.2005 р. залишено без змін.

При даних обставинах, відповідальність за шкоду, що виникла в наслідок недостачі маси вантажу повинна бути покладена на Державну адміністрацію залізничного транспорту “Укрзалізницю”, оскільки недостача вантажу вникла після перетинання митного кордону України, а також після виконання постачальником умов контракту і з вини перевізника – резидента України.

Таким чином, суд робить висновок про те, що застосування пені за недопоставку продукції в сумі 21962,89 грн. є незаконним.

Також під час проведення вказаної перевірки посадовими особами відповідача було виявлено ввезення технічної документації без оформлення вантажної митної декларації. На підставі викладеного, відповідачем було донараховано пеню за 2006р. за порушення строку надходження товару по імпорту за договором №5506 від 14.09.2004 р. в сумі 39408,37 грн.

З вказаним суд не може погодитися в зв’язку з наступним.

14.09.2004р. між ЗАТ “Ленпромтранспроект” (продавець) і Позивач (продавець) було укладено договір купівлі – продажу робочої документації № 5506.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець продає, належну йому на правах власності, Робочу Документацію, а покупець придбає і сплачує вказану документацію.

Виконанням умов договору є акт приймання – здачі робочої документації.

В даному випадку, предметом договору є технічна документація, розроблена іноземними спеціалістами з урахуванням завдання замовника і повинна розглядатися, як “виконання інженерних робіт”, результати яких виконані на паперових носіях, які повинні декларуватися по ціні паперового носія.

Відповідно до листа ЗАТ “ДХЛ Інтернешнл Україна” –експрес –перевізника, що здійснював доставку документів від ЗАТ “Ленпромтранспроект” до позивача і відомостей авіанакладної №8205827711, вказане відправлення було здано відправником без заяви вартості, як “неоподаткований митами документ”.

В зв’язку з даною обставиною, у відповідності до п. 1.4 Порядку митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес - відправлень, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 26.07.2000р. №405 та зареєстрованого Міні юстиції України 13.09.2000р. за № 603/4824, вказане відправлення відноситься до Міжнародних експрес –відправлень документального характеру.

Відповідно до п. 5.8 вказаного Порядку випуск у вільний обіг міжнародних експрес –відправлень документального характеру здійснюється шляхом вибіркового митного огляду, що і було виконано експрес –перевізником і повідомлено одержувача листом № 0904 від 15.04.2005 р. і начальнику митного посту “Керч”.

Правильність такої кваліфікації Міжнародного експрес –відправлення підтверджена листом Державної митної служби України від 08.08.2003р. №11/7-10-11891 – ЕП “Про декларування технічної документації”, де визначено, що митні органи у разі імпорту вказаної технічної документації, здійснюють митний контроль носіїв. При цьому декларуються такі носії за своєю вартістю без включення вартості інженерних робіт. Вказана документація була виконана на паперових носіях, вартість яких складає менше 100 доларів США, а відповідно до п. 6.4 Наказу Державного митного комітету України від 30.12.1991 р. №7, вантажна митна декларація на товари і майно, вартість яких менше ніж 100 доларів США не оформлюється.

Крім того, відповідно до п. 1.3 Наказу Державної митної служби “Про затвердження Порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів та інших предметів з застосуванням вантажних митних декларацій” від 14.10.2002 р. № 561 товари - будь-яка переміщувана через митний кордон України продукція, яка є об'єктом купівлі-продажу або обміну, у тому числі продукція, на яку поширюються права інтелектуальної власності.

Згідно п. 6.1 вказаного Договору документація становиться власністю Покупця після підписання акту прийоми – здачі робочої документації і не може використовуватися іншими підприємствами без узгодження з ЗАТ “Ленпромтранспроект”, тобто фактично, за даним договором не передавалося право власності на документацію, що робить дану угоду не відповідною умовам договору купівлі –продажу у розумінні ст.. 655 Цивільного кодексу України.

В даному випадку, предметом договору була технічна документація, розроблена іноземними фахівцями з урахуванням завдання замовника і повинна розглядатися, як виконання інженерних робіт, результати яких втілені на паперових носіях, які повинні декларуватися за ціною паперового носія.

Той факт, що за даним договором були виконані роботи з виготовлення робочої документації по індивідуальному замовленню позивача підтверджується також п. 4.3 вищевказаного договору, відповідно до якого вбачається, що у випадку мотивованої відмови покупця (позивача по справі), сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і строків їхнього виконання. Цей пункт також вказує на те, що предметом договору було виконання інженерних робіт, а не купівля – продаж документації.

При відправленні копії технічних документів ЗАТ “Ленпромтранспроект” не було заявлено їх вартість, а це ще раз підтверджує, що данні копії не мають власної промислової цінності і при перетинанні кордону обґрунтовано віднесені до МЕВ документального характеру. Випуск їх у вільний обіг здійснений шляхом вибіркового митного огляду.

З урахуванням всього вищевикладеного, вимога відповідача про оформлення вантажної митної декларації для випуску у вільний обіг технічної документації, отриманої за договором №5506 від 14.09.2004 р., не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Також відповідачем було нараховано штрафні санкції за порушення при заповненні декларації про валютні цінності на суму 1360,00 грн. Вказане також є незаконним по підставам, що вже були викладені вище.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач застосував до позивача штрафні санкції за новий звітний період за порушення чинного законодавства, оцінка яким вже була дана судом під час розгляду справи №2-27/2066 -2006р.

Рішенням ГС АР Крим від 06.04.2006 р. по даній справі позовні вимоги ТОВ “Керченський стрілочний завод” були задоволені саме на підставі вищевказаних обставин.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2006р. рішення господарського суду АР Крим від 06.04.2006 р. по справі №2-27/2066-2006 було залишено без змін.

Ч. 5 ст. 254 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірними рішеннями здійснено правильно та правомірно, відповідачем суду не надано.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення ДПІ у м. Керч про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.05.2008р. № 0000152200/0 на суму 61371,26 грн.

3. Скасувати рішення ДПІ у м. Керч про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.05.2008р. № 0000142200/0 на суму 1360,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Керченський стрілочний завод» (м. Керч, вул.. В. Бєлік., 12; ЗКПО 31929136) судовий збір у сумі 3,40 грн.

Виконавчий документ видати після вступу постанови в законну силу у разі надання відповідної заяви позивачем.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову складено у повному обсязі 15.07.2008р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Медведчук О.Л.