Рішення № 1913545, 18.07.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.08

Справа № 13/287-08.

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого

підприємства „Сумиспецсервіс”, м. Суми

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” в особі

нафтогазовидобувного управління „Охтирканафтогаз” м. Охтирка

про стягнення 59761 грн. 48 коп.

СУДДЯ Миропольський С.О.

Представники:

від позивача - Дащенко С. О. (довіреність від 23.04.2008р. б/н)

від відповідача - Єфіменко Л. І. (довіреність від 12.11.2007р. № юр-264/д), Тарасов В. О. (довіреність від 12.11.2007р. № юр-268/д)

Секретаря судового засідання: Міщенко Т.М.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 59761 грн. 48 коп., в тому числі 43738 грн. 63 коп. основної заборгованості за виконані роботи по договорам № 61/59 від 15.01.2001р., № 65/109 від 22.01.2001р. та 16022 грн. 85 коп. інфляційних нарахувань за несвоєчасне проведення розрахунків по вказаним договорам.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Сумської області від 05.06.2008р. у даній справі, відповідно до ст. 24 ГПК України було замінено відповідача – Нафтогазовидобувне управління „Охтирканафтогаз” відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” на належного відповідача – Відкрите акціонерне товариство „Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління „Охтирканафтогаз”.

Відповідачем була подана заява від 05.06.2008р. № 24-1/4586 про застосування строку позовної давності у даній справі, оскільки, на його думку, закінчився строк позовної давності по стягненню заборгованості за вищевказаними договорами. Також відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні даного позову, у зв’язку з пропуском строку позовної давності по стягненню заборгованості по договору № 61/59 від 15.01.2001р. та зазначив, що по договору № 65/109 від 22.01.2001р. розрахунки ним проведені у повному обсязі, в підтвердження чого подав копії платіжних доручень № 3600 від 28.09.2001р. і № 9417 від 29.11.2002р.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, і просить стягнути з відповідача за період з 01.10.2006р. по 01.07.2008р. інфляційні нарахування у розмірі 18 328 грн. 51 коп. і три відсотка річних у розмірі 2294 грн. 01 коп. Вказана заява подана відповідно до вимог ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив:

Між сторонами даної справи 15.01.2001 року було укладеного договір за № 61/59. На підставі цього договору позивач зобов’язався виконати роботи по технічному обслуговуванню на об’єктах відповідача установок пожежної, охоронної та охоронно-пожежної сигналізації, а відповідач повинен був розрахуватись за вказані роботи відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Також між сторонами даної справи 22.01.2001р. було укладено договір № 65/109. На підставі цього договору позивач зобов’язався виконати роботи по проектуванню, монтажу, налагодженню та ремонту установок пожежної сигналізації на об’єктах відповідача.

Факт виконання позивачем для відповідача робіт по вказаним договорам підтверджується актами прийняття виконаних підрядних робіт, актами прийняття виконаних робіт, актами-довідками, актами на передачу змонтованого обладнання при монтажу пожежної сигналізації, які підписані сторонами та скріпленими їх печатками (копії вказаних актів долучені до матеріалів справи, т. І а. с. 43 – 195).

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи і його заборгованість перед позивачем по договору від 15.01.2001р. № 61/59 складає 43114 грн. 30 коп., по договору від 22.01.2001р. № 65/109 – 624 грн. 33 коп., а всього 43738 грн. 63 коп.

Вказана заборгованість підтверджується актами звірення розрахунків (т. І а. с. 12 – 13), листом від 06.09.2006р. начальника НГВУ „Охтирканафтогаз” голові правління ВАТ „Укрнафта” (т. І а. с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, у зв’язку з чим позивач нарахував відповідачу за період з 01.10.2006р. по 01.07.2008р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) інфляційні збитків розмір яких складає 18328 грн. 51 коп. і три відсотка річних в розмірі 2294 грн. 01 коп.

Приймаючи до уваги наведені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за виконані роботи у розмірі 43738 грн. 63 коп., інфляційних нарахувань в суми 18328 грн. 51 коп. і три відсотка річних в сумі 2294 грн. 01 коп. правомірні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судом не приймаються до уваги заява відповідача та заперечення проти позову щодо застосування строку позовної давності виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином строк позовної давності переривався при підписанні сторонами актів звірки розрахунків від 23.03.2004р., від 26.04.2005р., а також при направленні начальником НГВУ „Охтирканафтогаз” голові правління ВАТ „Укрнафта” листа від 06.09.2006р. про підтвердження існування заборгованості за виконані роботи в заявленому у позові розмірі, тому строк позовної давності відповідно до статей 253 – 255, 260, 264 Цивільного кодексу України повинен починатися з наступного дня після підписання вказаного листа.

Щодо заперечення відповідача про відсутність заборгованості по договору від 22.01.2001р. № 65/109 з посиланням на платіжні доручення № 3600 та № 9417, слід зазначити, що вказані платіжні доручення датовані 28.09.2001р. та 29.11.2002р. відповідно, в той час як між сторонами 23.03.2004р. та 26.04.2005р. проводилась звірка розрахунків, якою було підтверджено заявлену позивачем заборгованість. Також вказана заборгованість підтверджується вищевказаним листом начальника НГВУ „Охтирканафтогаз” голові правління ВАТ „Укрнафта”.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладається сплачені позивачем державне мито в розмірі 643 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління „Отирканафтогаз” (Сумська обл., м. Охтирка, вул. Київська, 119, ід. код 05398533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „Сумиспецсервіс” (м. Суми, вул. Петропавловська, 86, ід. код 23293565) 43738 грн. 63 коп. основного боргу за виконані роботи, 18 328 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань, 2294 грн. 01 коп. три відсотка річних, 643 грн. 61 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.