Постанова № 1912456, 29.07.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.07.2008

Справа №2-16/2741-2008А

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерновий термінал “АБС”, (98320, АР Крим, м. Керч, вул. Свердлова, буд. 49, кв. 421, р/р № 2600530233501 у АБ «Кредит - Дніпро», м. Керч, МФО 305749, код ЄДРПОУ 32316183, тел. 8/06561/20098)

До відповідача - Державної податкової інспекції у м. Керч, (98300, м. Керч, вул. Борзенко, 40, код ЄДРПОУ 34406673, тел. 28100)

Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Суддя В.А.Омельченко

Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Козлова С.С., представник, довіреність 05/08 від 03.04.2008 року; Косова А.Я., представник, довіреність № 01-2/8 від 15.01.2008 року;

Від відповідача – Базілевич Н.В., представник, довіреність № 578/10/10-0 від 12.01.2008 року; Лашкова В.О., представник, довіреність № 82/10/10-0 від 09.01.2008 року;

Суть спору - Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Зерновий термінал “АБС ”, м. Керч, звернувся до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керч про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Керч № 0000092304/0 від 18.02.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно податкового повідомлення-рішення до позивача неправомірно застосовані штрафні санкції по податку на додану вартість у сумі 159288,50 грн. та неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3180577,00 гривень, податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та у задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що суми ПДВ, які заявлені позивачем до відшкодування, не підтверджені зустрічними перевірками по ланцюгу придбання товарної групи і сплати ПДВ до бюджету у розмірі 318577 грн. та не підлягають бюджетному відшкодуванню.

У ході розгляду справи було оголошено перерву у судовому засіданні в порядку ст. 150 КАС України, після закінчення якої провадження по справі було продовжено.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почались у судовому засіданні, що відбулося 29.07.2008 року.

Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Керч 15.02.2008 року проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2006 року (по операціям, здійсненим у вересні 2006 року), за листопад 2006 року (по операціям, здійсненим у жовтні 2006 року) та за грудень 2006 року (по операціям, здійсненим у листопаді 2006 року).

15.02.2008 року за наслідками вказаної вище перевірки фахівцями ДПІ в м. Керч був складений Акт перевірки № 221/23-4/32316183 (далі – Акт перевірки), якім були встановлені порушення п.п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4. та п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі даних акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092304/0 від 18.02.2008 р.

Позивач не погодився з висновками відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не згоден з штрафними санкціями з даного податку, оспорює їх та вважає податкове повідомлення-рішення № 0000092304/0 від 18.02.2008 року таким, що не відповідає діючому законодавству з питань оподаткування в Україні та підлягає скасуванню.

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-Х11 закріплено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обов’язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251).

У статті 11 Закону № 1251 закріплено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону "Про податок на додану вартість" бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому у підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з нього, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту цього періоду.

Аналіз наведених норм приводить до висновку, що Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зменшення бюджетного відшкодування ПДВ позивачу та нарахування штрафних санкцій відбулось відповідачем на тих підставах, що суми ПДВ, які заявлені до відшкодування за жовтень 2006 року (по операціям, здійсненим у вересні 2006 року), за листопад 2006 року (по операціям, здійсненим у жовтні 2006 року) та за грудень 2006 року (по операціям, здійсненим у листопаді 2006 року) не підтверджені зустрічними перевірками по ланцюгу придбання товарної групи до виробника і сплати ПДВ до бюджету в розмірі 318 577,00 гривен (у тому числі за жовтень 2006 року у сумі 137571,00 грн., за листопад 2006 року у сумі 111988,00 грн. та за грудень 2006 року у сумі 69018, 00 грн.) та не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Суд вважає, що за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Суд вважає, що видані позивачеві контрагентами – за жовтень 2006 року: ТОВ «Поле - Порт», ТОВ «Граунд», ТОВ «Агротрейд», ТОВ «Крокус - 2004»; за листопад 2006 року: ТОВ «Азовагротрейд», ПП «Раут», ФОП Косенко О.В., ФОП Чупріна Б.В., ТОВ «Агроімпекс»; за грудень 2006 року: ТОВ «Азовагротрейд», ТОВ «Раут», ТОВ «Агротрейдсервіс», ТОВ «Агродінаміка», ТОВ «Компанія Омега - Трейд», ТОВ «СтанкомТрейд», ВОП Богун С.О., СП «Експорт - Агро» податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства та є належним доказом правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Отже, сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, якщо це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами за договорами купівлі-продажу, в періоді, що перевірявся.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування сформовані позивачем правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, яку позивач сплатив контрагентам.

Крім того, відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з аналізу вказаних вище норм матеріального права та беручи до уваги вказані вище обставини та докази у справі, суд прийшов до висновку, що юридичних підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій немає.

За правилами статті 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Вступна та резолютивна частина постанови оголошені в судовому засіданні – 29.07.2008 року.

Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – 04.08.2008 р..

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 94, 160, 161, 162, 163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керч № 0000092304/0 від 18.02.2008 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерновий термінал “АБС”, (98320, АР Крим, м. Керч, вул. Свердлова, буд. 49, кв. 421, р/р № 2600530233501 у АБ «Кредит - Дніпро», м. Керч, МФО 305749, код ЄДРПОУ 32316183) 03,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.