Рішення № 1912299, 18.06.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2008

Справа №2-7/2048-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Судацький агробуд» (98000, м. Судак, пров. Будівельників, 8, ідентифікаційний код 01274107)

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності Пашиніна Ігоря Олеговича (97326, кіровський район, с. Ізюмівка, вул. Калініна, 7, ідентифікаційний номер 2722910634)

Про стягнення 595077,20 грн. та розірвання договору.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – Умеров Ш. Х., предст., дов. від 06.05.2008 р.

Від відповідача - не з’явився (телеграма).

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Судацький агробуд» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності Пашиніна Ігоря Олеговича, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 355 400,00 грн., пеню в розмірі 239 677,20 грн. та розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу №05021/Ю від 11.11.2005 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №05021/Ю від 11.11.2005 р. Відкритим акціонерним товариством «Судацький агробуд» були перераховані відповідачу грошові кошти на загальну суму 377 400,00 грн., однак в обумовлені строки товар СПД Пашиніним Ігорем Олеговичем поставлений не був. Позивач стверджує, що в платіжному дорученні №141 від 26.12.2005 р. на суму 153 000,00 грн. бухгалтером підприємства було помилково вказано в графі «призначення платежу», що грошові кошти перераховані як передоплата за запчастини замість Автобетонозмішувача КАМАЗ-5320. ВАТ «Судацький агробуд» повідомило, що листом №23 від 20.02.2006 р. відповідач був проінформований про необхідність зарахування 153 000,00 грн. на оплату за Автобетонозмішувач КАМАЗ-5320, проте, вказана вимога була залишена ним без задоволення, як і вимога про розірвання договору та повернення сплачених коштів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскільки в платіжному дорученні №141 від 26.12.2005 р. в графі призначення платежу було вказано про сплату коштів за автозапчастини, гроші у розмірі 153 000,00 грн. були перераховані на оплату запчастин згідно договору №05005/Ю від 01.08.2005 р. Відповідач зазначив, що на виконання умов договору №05021/Ю від 11.11.2005 р. ним був придбаний екскаватор, який позивач безпідставно відмовився приймати. Крім того, СПД Пашинін І. О. звернув увагу на пропущення Відкритим акціонерним товариством «Судацький агробуд» строку позовної давності для стягнення пені. З урахуванням наведеного, відповідач визнав позов в частині стягнення заборгованості у сумі 224400,00 грн. та пені у сумі 22440,00 грн. та просить суд надати відстрочку виконання рішення до грудня 2008 року.

Відповідач у судове засідання не з’явився, однак направив до суду телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд справи на більш пізніший строк у зв’язку з неможливістю забезпечити участь у судове засідання через хворобу.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, враховуючи тривалий розгляд справи, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не надані суду докази, що підтверджують викладені в телеграмі обставини, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається..

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

11.11.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Судацький агробуд» (Покупець) та Суб’єктом підприємницької діяльності Пашиніним Ігорем Олеговичем (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №05021/Ю, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку ат на умовах, визначених в цьому договорі, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити наступний товар:

- товар-1: Екскаватор АТЕК-3322 в кількості 1 одиниця;

- товар-2: Автобетонозмішувач КАМАЗ-5320 в кількості 1 одиниця.

Відповідно до п. 2.2 Договору ціна однієї одиниці товару-1 складає 224 400,00 грн.

Згідно з п. 2.3 Договору ціна однієї одиниці товару-2 складає 153 000,00 грн.

Загальна вартість товарів, що продаються, складає 377 400,00 грн. (п. 2.4 Договору).

В п. 3.1.1 Договору сторони передбачили, що товар поставляється протягом 30 банківських днів з моменту зарахування на поточний рахунок Продавця повної (100%) оплати за товар в порядку, визначеному в п. 4.1 Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору Покупець зобов’язаний протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього договору перерахувати на поточний рахунок Продавця повну (100%) оплату за товар-1 та товар-2, що складає 377 400,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, Відкрите акціонерне товариство «Судацький агробуд» посилається на те, що ним належним чином виконані умови договору та перераховані відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 377 400,00 грн., але Суб’єктом підприємницької діяльності Пашиніним Ігорем Олеговичем у встановлений строк товар поставлений не був. При цьому, в якості доказів виконання своїх обов’язків за договором №05021/Ю від 11.11.2005 р. позивач представив банківські виписки від 18.11.2005 р. та від 26.12.2005 р. на суму 224 400,00 грн. та 153 000,00 грн. відповідно.

Проте, матеріали справи свідчать, що в платіжному дорученні №141 від 26.12.2005 р. в графі «призначення платежу» позивачем було вказано: передоплата за автозапчастини згідно рахунка №64 від 10.10.2005 р.

Листом №23 від 20.02.2006 р. позивач звернувся до Суб’єкта підприємницької діяльності Пашиніна Ігоря Олеговича з проханням зарахувати суму коштів, сплачених платіжним дорученням №141 від 26.12.2005 р., на оплату Автобетонозмішувача КАМАЗ-5320.

Проте, суд звертає увагу на те, що окрім договору №05021/Ю від 11.11.2005 р. між сторонами у справі також був укладений договір поставки автозапчастин №05005/Ю від 01.08.2005 р., через що кошти, сплачені позивачем платіжним дорученням №141 від 26.12.2005 р., були зараховані відповідачем в рахунок оплати товару, поставленого за договором №05005/Ю від 01.08.2005 р.

Суд зазначає, що згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

При цьому, згідно з п. 2.3 цієї Інструкції (в редакції станом на момент оформлення платіжного доручення №141 від 26.12.2005 р.) відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищевикладеного платіжне доручення №141 від 26.12.2005 р. не може бути розцінено судом як належний доказ виконання позивачем своїх обов’язків за договором №05021/Ю від 11.11.2005 р., через що вимоги Відкритого акціонерного товариства «Судацький агробуд» щодо стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності Пашиніна Ігоря Олеговича грошових коштів у розмірі 153 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що листом №63 від 22.05.2006 р. позивач звернувся до Суб’єкта підприємницької діяльності Пашиніна Ігоря Олеговича з проханням повернути сплачені кошти у розмірі 377 400,00 грн. через невиконання відповідачем умов договору №05021/Ю від 11.11.2005 р.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи

Враховуючи те, що товар на отримані від позивача кошти у розмірі 224 400,00 грн. СПД Пашиніним І. О. поставлений не був, зазначені кошти знаходяться у відповідача безпідставно, через що вимоги Відкритого акціонерного товариства «Судацький агробуд» щодо їх стягнення є обґрунтованими.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що частина коштів у загальному розмірі 22 000,00 грн. була повернута відповідачем 23.04.2007 р. та 14.06.2007 р. (а. с. 17-18), тобто до часу звернення позивача до суду. Той факт, що вказані кошти були повернуті саме у зв’язку з невиконанням умов договору №05021/Ю від 11.11.2005 р. підтверджується графою «призначення платежу» у банківських виписках. Отже, неповернутою залишилася сума грошових коштів у розмірі 202 000,00 грн.

Відповідач не представив суду доказів повернення коштів у сумі 202 000,00 грн., у той час як згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду. Більш того, вказаний факт не заперечується відповідачем по суті. За таких обставин, стягненню з СПД Пашиніна І. О. на користь ВАТ «Судацький агробуд» підлягають кошти у розмірі 202 000,00 грн.

З приводу вимоги позивача про розірвання договору №05021/Ю від 11.11.2005 р. суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Так, позивач обґрунтовує свою вимогу положеннями статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже було зазначено раніше, умовами договору купівлі-продажу №05021/Ю від 11.11.2005 р. передбачено, що поставка товару повинна бути здійснена протягом 30 днів з моменту повної (100%) оплати вартості товару, яка складає 377 400,00 грн. В свою чергу, оплата повинна була бути здійснена продовж 10 днів після підписання договору.

Однак, матеріали справи свідчать, що повна оплата вартості товару позивачем здійснена не була, оскільки платіжне доручення №141 від 26.12.2005 р. містить інше призначення платежу, ніж оплата товару за договором №05021/Ю від 11.11.2005 р.

Отже, враховуючи ненадходження до відповідача передоплати в повному обсязі, товар СПД Пашиніним І. О. поставлений не був, що відповідає умовам договору, а тому порушення відповідачем договору №05021/Ю від 11.11.2005 р., і, як наслідок, підстави для його розірвання відсутні.

Таким чином, вимоги Відкритого акціонерного товариства «Судацький агробуд» про розірвання договору №05021/Ю від 11.11.2005 р. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з СПД Пашиніна І. О. пені в розмірі 239 677,20 грн.

Так, в п. 5.5 Договору №05021/Ю від 11.11.2005 р. сторони передбачили, що за прострочення поставки товару (за умови його повної оплати) Продавець сплачує Покупцеві пеню в розмірі 0,1% в день від вартості недопоставленого або непереданого товару, але не більше 10% від суми авансового платежу, сплаченого Покупцем.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Однак, враховуючи те, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про здійснення ним повної оплати товару та приймаючи до уваги викладені вище факти, які свідчать про відсутність факту порушення умов договору з боку відповідача, вимоги позивача про стягнення з СПД Пашиніна І. О. пені в розмірі 239 677,20 грн. задоволенню також не підлягають.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позщовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Пашиніна Ігоря Олеговича (97326, кіровський район, с. Ізюмівка, вул. Калініна, 7, ідентифікаційний номер 2722910634) на користь Відкритого акціонерного товариства «Судацький агробуд» (98000, м. Судак, пров. Будівельників, 8, ідентифікаційний код 01274107) грошові кошти 202 000,00 грн., 2020,00 грн. державного мита та 40,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.