Ухвала суду № 19118883, 16.06.2011, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

справа № 2-919/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року березня 17 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря

Майної Г. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, де третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3,

встановив:

Відповідач у письмових запереченнях позов не визнав через порушення зобовязань позивачем, який систематично допускав прострочення щомісячних платежів для сплати боргу, проте, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, причин не повідомив, свого представника до суду не направив, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

Позивач в судове засідання не зявився, від його представника до суду подана заява про розгляд справи в їх відсутність з підтриманням повністю своїх вимог, предявлених у червні 2009 року з урахуванням уточнень, на предмет припинення звернення відповідачем стягнення на передане йому у заставу рухоме майно на підставі вчиненого приватним нотаріусом виконавчого напису. У своїх заявах в обґрунтування своїх вимог позивач посилався на відсутність у відповідача права достроково вимагати повернення йому за договором кредиту кошти в сумі в гривнях еквівалентній 36219,67 євро, а так само на невідповідність зазначеної у виконавчому написі суми боргу дійсному, що виключає безспірність вимоги відповідача, вважаючи, що така форма звернення стягнення на заставлене майно не передбачена положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Третя особа в судове засідання не зявилася, подала заяву про розгляд справи в її відсутність.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши наявні письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Позивач отримав 06.11.2006 від відповідача у власність 50000 євро на умовах укладеного з ним відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитного договору №206077 від 06.11.2006, долученого до справи в копії (а.с. 6-9), за якими кошти отримані в кредит для придбання автомобільного транспорту з поверненням частинами у визначені узгодженим графіком строки (шляхом ануітетних платежів) з кінцевим терміном 04.11.2011 зі сплатою процентів за користування в розмірі 15 % річних, що обовязкове для сторін згідно з ст. 629 ЦК України.

Цим договором в пункті 2.3.3 обумовлене право відповідача на свій розсуд достроково вимагати повернення боргу на випадок порушення відповідачем своїх обовязків з повернення кредиту, про що направити позивачу повідомлення з вказівкою на строк такого виконання. Позивач же взяв на себе зобовязання повернути позивачу кредит з виплатою процентів, дотримуючись умов п.п. 2.2.2-2.2.4, 4.7 цього договору про розміри та строки виплати, валюту виконання, що мав виконувати згідно з ст. 526 ЦК України.

Зобовязання позивача за укладеним договором, крім неустойок (пені), забезпечувалися наданням ним відповідно до ст.ст. 574, 585 ЦК України у заставу відповідачу автомобіля FH 12», 1999 року випуску, на шасі №НОМЕР_1 з державним номерним знаком НОМЕР_2, фургону-С, причепу бортового-Е і причепу ERS», 1999 року випуску, на шасі № НОМЕР_3 з державним номерним знаком НОМЕР_4 загальною вартістю на суму 418600 гривень на умовах укладеного 06.11.2006 між ними нотаріально посвідченого договору № 077-1, долученого до справи в копії. На цих умовах згідно з ст.584 ЦК України заставою забезпечені вимоги відповідача до позивача на суму еквівалентну не більше 418600 гривень, в тому числі, про сплату кредиту, процентів за користування ним і пені за час прострочення з правом достроково звернути стягнення на предмет застави відповідно до ч. 2 ст. 590 цього Кодексу, як встановлено п.п. 15.8.1, 15.8.2 договору, у випадку прострочення позивача як боржника і не виконання вимоги про дострокове виконання зобовязання з кредитного договору.

15.05.2009 приватний нотаріус ОСОБА_3 вчинила на вказаному вище договорі застави виконавчий напис № 1298, яким запропонувала звернути стягнення на предмет застави в рахунок задоволення коштами, отриманими від його реалізації, вимог відповідача на суму 36219,67 євро, що складаються з основного боргу в сумі 34036, 79 євро, процентів в сумі 1739,10 євро та пені в сумі 443,78 євро за час прострочення з 07.08.2008. Як вбачається з цього виконавчого напису (а.с. 34), він вчинений, оскільки нотаріус вважала безспірними вимоги відповідача як кредитора через настання строку виконання забезпеченого зобовязання 06.12.2006.

Суд за браком доказів відповідно до ст.ст. 27, 60 ЦПК України через наявні сумніви в істинності висновку про відправлення поштою листів відповідачем на адресу позивача відкидає, як не встановлений, факт вручення позивачу вимоги про дострокове виконання зобовязання в цілому з кредитного договору, а так само отримання позивачем повідомлення для подання нотаріусу своїх заперечень щодо суми боргу не пізніше тридцятого дня до дня вчинення виконавчого напису.

Даними листів відповідача, датованими 15 травня і третього червня 2009 року (а.с. 16-17), в їх взаємному звязку безспірно підтверджується, що борг з процентів за користування кредитом і пеня в сумі 981,04 євро оплачені позивачем 15.05.2009, а позивач у травні 2009 року дійсно прострочив повернення ануітетними платежами частини кредиту в сумі 2584,63 євро, яку сплатив 03.06.2009 і мав борг з процентів за користування кредитом на суму 731,28 євро, у звязку з чим позивач з червня 2009 року зобовязаний повернути на умовах кредитного договору загалом 30388 євро.

Як вбачається з договору застави, її предмет не перебував у заставі третіх осіб, а за наявності сумнівів суд відповідно до ст. 60 ЦПК України відкидає, як не встановлені, факти реєстрації цієї застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, передання речей у наступну заставу, що виключає застосування правил Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»про порядок звернення стягнення.

У зясованих дійсних обставинах, оскільки іншого відповідачем не доведено, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що на час вчинення виконавчого напису відповідач не набув права достроково вимагати від позивача повернення всієї суми кредиту з виплатою процентів по строку сплати на його користь 29656,79 євро до 04.11.2011, що згідно з ст. 529-531 ЦК України не настав. Відповідно, прострочення позивача як боржника за визначенням ст. 612 ЦК України було відсутнє, а права відповідача не порушені, і його вимога не мала підтверджень безспірності, оскільки мала бути попередньо доведена.

Нотаріус згідно з ст. 18 ЦК України здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», на виконання яких постановою КМ України № 1172 від 29.06.1999 до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться на підставі виконавчих написів у безспірному порядку, віднесені нотаріально посвідчені угоди, що передбачають право звернення стягнення на заставлене майно. З огляду на це п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України 20/5 від 03.03.2004, вказує, що нотаріус в межах строків давності вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Звідси, у відповідача відсутні були підстави за ст.ст. 589, 590 ЦК України для безспірного звернення стягнення на предмет застави, що виключало підстави для застосування такої форми юрисдикційного захисту, якою є виконавчий напис нотаріуса. Тим більше, що нотаріус в порушення ч.2 ст. 533 ЦК України не визначила еквівалент суми примусового виконання зобовязання в гривнях.

Таким чином, порушені права позивача, як позичальника і заставодавця, згідно з ст. 15 ЦК України підлягають захисту у спосіб припиненням стягнення відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 цього Кодексу як дії відповідача, що порушує такі права, у звязку з чим виконавчий напис визнається по суду таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 218, 226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис № 1298, вчинений 15 травня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на укладеному ОСОБА_2 і Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»договорі застави автомобіля FH 12», 1999 року випуску, на шасі №НОМЕР_1 з державним номерним знаком НОМЕР_2, фургону-С, причепу бортового-Е і причепу », 1999 року випуску, на шасі № НОМЕР_3 з державним номерним знаком НОМЕР_4, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»(код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпропетровськ) відшкодування 1700 гривень справленого судового збору та 120 гривень відшкодування оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»має право подати до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем вручення його копії, а така само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя