Рішення № 19111727, 24.10.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р. Справа № 5027/908/2011. За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Михайлівське” до відповідача Фермерського господарства “Дубрава”

про стягнення заборгованості 24170,00 грн.

Суддя О.С. Тинок

Секретар судового засідання А.В. Кошман

Представники:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 25 серпня 2011 року

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 07 жовтня 2011 року

СУТЬ СПОРУ: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Михайлівське” звернулось з позовом до фермерського господарства “Дубрава” про стягнення заборгованості у сумі 24170,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до умов укладених між сторонами договорів від 15 жовтня та 20 жовтня 2009 року поставив відповідачу перегній-сипець на загальну суму 19170,00 грн., що підтверджується довіреностями, накладними та актами звірки розрахунків від 15 жовтня та 20 жовтня 2009 року. Далі позивач стверджує, що відповідач свої зобовязання по договорах в частині оплати за отриманий товар не виконав, а тому у останнього існує заборгованість у сумі 19170,00 грн., яку позивач просить стягнути суд на його користь. Також, позивач в поданому позові вказує, що змушений був звернутись за юридичною допомогою щодо оформлення документів для звернення до суду та представлення його інтересів у суді, а тому просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на юридичну допомогу у сумі 5000,00 грн.

20 жовтня 2011 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній вказує, що не погоджується як із фактом звернення позивачем до нього з позовом, так і з мотивами та доказами по справі, викладеними в позовній заяві. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що 15 жовтня та 20 жовтня 2009 року при укладанні договорів позивач скористався наявністю тяжкої обставини, під впливом якої на той момент перебувало фермерське господарство “Дубрава”, а також позивач не виконав свого обовязку по укладених договорах в частині поставки перегною-сипцю та не надав, в якості доказу, жодного документа, яким би підтверджувалась передача товару. Також, у поданому відзиві відповідач вказує, що позовна вимога позивача про стягнення з нього витрат на юридичну допомогу в розмірі 5000,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем укладено договір підряду про надання юридичних послуг з приватним підприємцем ОСОБА_1, а в господарському процесі відшкодуванню підлягають лише послуги адвоката, а не будь-якого представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного:

15 жовтня 2009 року та 20 жовтня 2009 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Михайлівське” та фермерським господарством “Дубрава” укладено договори, згідно яких позивач зобовязувався передати, а відповідач оплатити та прийняти товар (перегній-сипець). Зазначені договори є чинними.

Так, на підставі накладних від 15 жовтня 2009 року та 20 жовтня 2009 року позивач здійснив поставку перегною-сипцю в кількості 177,0 т. на загальну суму 19170,00 грн., а відповідач прийняв означений товар, про що свідчать підпис керівника та печатка фермерського господарства “Дубрава” на вказаних накладних, довіреності на отримання цінностей серії ЯМФ № 100445 від 20 жовтня 2009 року та серії ЯМФ № 100446 від 20 жовтня 2009 року, а також укладені між сторонами акти звірки розрахунків від 15 жовтня 2009 року та 20 жовтня 2009 року, які підписані керівниками та скріплені печатками сторін.

Однак, відповідач оплату у відповідності до умов договорів за отриманий товар не провів, в результаті чого у нього перед позивачем по накладним від 15 жовтня 2009 року та 20 жовтня 2009 року існують зобовязання щодо оплати за поставлений перегній-сипець в кількості 177,0 т. у сумі 19170,00 грн.

21 липня 2011 року позивач надсилав відповідачу претензію щодо виконання останнім зобовязання по оплаті за поставлений перегній-сипець в кількості 177,0 т. у сумі 19170,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного не встановлено інший строку оплати товару.

Згідно пунктів 2.1. укладених між сторонами договорів від 15 жовтня 2009 року та 20 жовтня 2009 року, розрахунки за товар здійснюються готівкою або шляхом перерахування покупцем на рахунок продавця коштів в національній валюті України згідно отриманої накладної.

Отже, відповідач оплату за прийнятий товар відповідно до умов договору належним чином в повному розмірі та у встановлені строки не провів, а тому зобовязаний сплатити позивачу заборгованість у сумі 19170,00 грн.

При цьому, суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу у сумі 5000,00 грн. з наступних підстав.

23 серпня 2011 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Михайлівське” та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір підряду, згідно якого позивач доручив, а приватний підприємець ОСОБА_1 зобовязався підготувати та подати позовну заяву до фермерського господарства „Дубрава”, представляти інтереси позивача в господарському суді за позовом до відповідача до моменту винесення рішення, надавати іншу правову допомогу та консультувати позивача з усіх питань чинного законодавства, а позивач зобовязувався оплатити послуги приватного підприємця ОСОБА_1 у відповідності з умовами цього договору.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера № 8 від 25 серпня 2011 року, позивач відповідно до укладеного 23 серпня 2011 року договору підряду оплатив послуги приватного підприємця ОСОБА_1 у розмірі 5000,00 грн.

Однак, згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України).

При цьому, слід зазначити, що нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника. (пункт 10 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”).

Таким чином, у господарського суду не має передбачених законом підстав вважати понесені позивачем витрати на юридичну допомогу у сумі 5000,00 грн., як інші витрати, або витрати повязані з оплатою послуг адвоката.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу у сумі 5000,00 грн. є безпідставними.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 42, 43, 22, 43, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фермерського господарства “Дубрава” Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Червона Діброва, вул. Церковна, буд. 2, код 36451942 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Михайлівське” Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Михайлівка, код 30812842 заборгованість у сумі 19170,00 грн., державне мито у сумі 191,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 187,18 грн.

3.Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на юридичну допомогу у сумі 5000,00 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24 жовтня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28 жовтня 2011 року.

Суддя О.С. Тинок