Рішення № 19111191, 07.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2011 р.Справа № 28/17-2835-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 24628.9 грн.

Суддя Дяченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій з урахуванням обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми від 15.09.2011р. просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 20483,40 грн. основного боргу, 504,36грн. 3% річних, 1825,04 грн. інфляційних збитків, 1637,10 грн. пені, 179 грн. штрафу.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видана станом на 31.08.2011 року. З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

10 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір постачання №70-ОД (далі за текстом Договір), згідно якого Постачальник зобовязався поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцеві замовлений товар, а покупець зобовязався приймати та оплачувати його, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначена у накладних на кожну окрему партію.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору Постачальник здійснює поставку на умовах DDR (ІНКОТЕРМС) на адресу Покупця; здача-приймання товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами у пункті поставки товару, підтвердженням приймання товару є підпис на товарно-транспортній накладній та видатковій накладній, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару та підписання товарно-транспортної та видаткової накладної.

Умовами п.п. 4.1,4.2 Договору визначено, що ціна на товар визначена у товарно-транспортній накладній, термін сплати товару сторонами визначено на протязі 14 днів з дати поставки товару.

На виконання умов договору від 10 квітня 2010 року, 14.10.2010р. (накладна №3004), 19.04.2010р. (накладна № 3094), 27.10.2010р. (накладна № 11391), 27.10.2010р. (накладна №11392), 27.10.2010р. (накладна №11393) Постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" передано у власність, а Покупцем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 прийнято товар на загальну суму 20483,40 грн., що підтверджується копіями відповідних накладних (оригінали оглянуто судом в судовому засіданні) (а.с. 15-19).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не виконала прийняті на себе договірні зобовязання вартість товару у сумі 20483,40 грн. залишилась несплаченою.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням прийнятих на себе зобовязань за договором постачання №70-ОД від 10 квітня 2010 року та направлено на стягнення з відповідача 20483,40 грн. основного боргу, 504,36 грн. 3% річних, 1825,04 грн. інфляційних збитків, 1637,10 грн. пені, 179 грн. штрафу.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" про стягнення заборгованості за договором в розмірі 20483,40 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Положеннями п. 5.1 укладеного між сторонами Договору визначено, сторона, яка не виконує належним чином умови договору, зобовязана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% від суми невиконаного або виконаного неналежним чином зобовязання.

Згідно до п. 5.3 Договору в разі затримки оплати за отриманий товар, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши уточнений розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 504,36 грн. 3% річних, 1825,04 грн. інфляційних збитків, 1637,10 грн. пені, 179 грн. штрафу, вважає його вірним, а вимоги про стягнення цих сум з відповідача - правомірними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 20483,40 грн. основного боргу, 504,36 грн. 3% річних, 1825,04 грн. інфляційних збитків, 1637,10 грн. пені, 179 грн. штрафу.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 246,29грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_3 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" (02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, буд. 1-Б, оф. 121; код ЄДРПОУ 36126345; р/р 2600499203 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) 20483 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн.40 коп., основного боргу, 504 (пятсот чотири) грн. 36 коп. 3% річних, 1825 (тисяча вісімсот двадцять пять) грн. 04 коп. інфляційних збитків, 1637 (тисяча шістсот тридцять сім) грн. 10 коп. пені, 179 (сто сімдесят девять) грн. штрафу; 246 (двісті сорок шість) грн. 29 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2011 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.