Рішення № 19110720, 08.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р. Справа № 6/130-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” до Приватного підприємства “БІЛОЦЕРКІВБУДХОЛДІНГ” про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1. (дов. № 346.1 від 23.03.2011р.);

відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 35 від 07.11.2011р.).

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2011 року Акціонерний комерційний банк “Східно-Європейський банк” (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства “БІЛОЦЕРКІВБУДХОЛДІНГ” (далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором № 141/2007 від 25.12.2007р., щодо повернення траншів, наданих в межах кредитної лінії та сплату відсотків за користування кредитом, у звязку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 3124727,98 грн, з яких: 2500000 грн - сума непогашеного кредиту та 624727,98 грн борг за відсотками.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2011р. порушено провадження у справі № 6/130-11 та призначено її до розгляду на 08.11.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представником відповідача подано відзив № 4 від 07.11.2011р., в якому він зазначив, що позовні вимоги визнає частково, проте в якій сумі визнає позовні вимоги не зазначив, так як і не обґрунтував суми та підстави з якими він незгоден.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

25.12.2007р. між Акціонерним комерційним банком “Східно-Європейський банк” (далі банк, позивач у справі) та Приватним підприємством “БІЛОЦЕРКІВБУДХОЛДІНГ” (далі позичальник, відповідач у справі) було укладено кредитний договір № 141/2007 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів в сумі 2500000 грн строком з 25 грудня 2007р. по 25 грудня 2010р. із сплатою 18 відсотків річних.

Відповідно до п. 3.1.1. договору банк зобовязується відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20632011005701 для видачі кредиту.

На виконання умов кредитного договору, банком (позивачем) було надано відповідачу у справі кредит на загальну суму 2500000грн шляхом перерахування зазначеної суми на позичковий рахунок відповідача (№ 20632011005701), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру № 202417 від 25.12.2007р.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за кредитним договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачем у розрахунку суми позову, відповідачем в строк до 25.12.2010року сума кредиту повернута не була.

Відтак, на момент звернення позивача з позовом до суду борг відповідача перед позивачем по сплаті суми кредиту за договором становить 2500000грн.

Слід зазначити, що відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав суду доказів на підтвердження повернення кредитних коштів.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати заявлених позовних вимог відповідачем надано не було.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом по кредитному договору у сумі 624727,98 грн.

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу (траншів) кредиту позичальнику з позичкового рахунку, відкритого за договором, до повного погашення заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.3.1. кредитного договору визначено, що позичальник зобовязується використовувати кредит на цілі, зазначені в цьому договорі і забезпечення повернення усіх траншів, наданих в межах кредитної лінії на рахунок № 20632011005701 не пізніше 25 грудня 2010р. та сплату відсотків за користування кредитом на рахунок № 20687011005701 до 28 числа кожного місяця, але не пізніше 25 грудня 2010р. із свого поточного рахунку № 26001011005701 в Білоцерківській філії АКБ «Східно-Європейський банк” МФО 319014.

Господарським судом встановлено, що у відповідності до умов кредитного договору за користування наданим кредитом позивачем нараховувались проценти, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно на фактичну суму кредиту, а саме за період з 25.12.2007року по 21.12.2009року з розрахунку 8% річних, що складає 896301,37 грн.

Відповідачем було частково оплачено нараховані проценти за користування кредитними коштами у розмірі 271573,39 грн, що підтверджується виписками з банку (копії в матеріалах справи).

Отже, господарським судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем по сплаті процентів за фактичний час користування кредитними коштами за кредитним договором становить 624727,98грн (896301,37 грн 271573,39 грн).

Крім того, зазначена сума боргу зі сплати процентів за користування кредитом відповідачем не спростована.

Посилання відповідача у відзиві на необхідність заміни стягнення суми боргу у розмірі 2500000 грн на звернення стягнення на належну відповідачу на праві власності нежитлову будівлю, згідно з договором іпотеки від 25.12.2007р., суд сприймає критично, оскільки звернення стягнення на майно, про яке відповідач зазначає у відзиві, є правом позивача на відповідний позов.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Господарський суд зазначає, що кредитний договір є двостороннім, так як права та обовязки в договорі мають обидві сторони договору, при цьому, кредитний договір є оплатним. На практиці оплата за договором кредиту встановлюється двома паралельними способами: комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту; проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені обставини, а саме порушення строку повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом по кредитному договору господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за кредитом та боргу зі сплати процентів за користування кредитом, є правомірними та обґрунтованими.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг по кредиту за кредитним договором № 141/2007 від 25.12.2007р. від 25.12.2007р. в сумі 2500000 грн.

Також, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 624727,98грн боргу по сплаті процентів за користування кредитом згідно кредитного договору № 141/2007 від 25.12.2007р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2500000 грн суму непогашеного кредиту та 624727,98 грн боргу за відсотками є доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “БІЛОЦЕРКІВБУДХОЛДІНГ” (код ЄДРПОУ 34019213) на користь Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” (код ЄДРПОУ 19364130) 2500000 грн боргу по кредиту та 624727,98 грн боргу по сплаті процентів за користування кредитом, а також судові витрати: 25500 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.