Рішення № 19110000, 03.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2011 р. Справа № 17/133-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Геліос-1”

до Приватного сільськогосподарського підприємства „Поліс”

про стягнення 125 030грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1. (дов. від 04.01.2011р.);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Геліос-1” (далі позивач) звернулося з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства „Поліс” (далі відповідач) про стягнення 125 030грн. заборгованості, з яких: 111137,50грн. боргу за переданий, на підставі видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. згідно договору № 70 від 25.03.2011р., товар та 13892,50грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати переданого позивачем, на підставі видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. згідно договору № 70 від 25.03.2011р., товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2011р. порушено провадження у справі № 17/133-11, розгляд справи призначено на 21.10.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2011р. розгляд справи відкладено на 31.10.2011р.

26.10.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 14.10.2011р., яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача (Київська обл., Таращанський р-н., с. Потоки). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового звязку з позначкою „за зазначеною адресою не проживає”.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 31.10.2011р. представник позивача повністю підтримав позов.

Відповідач у судові засідання 21.10.2011р. та 31.10.2011р. не зявився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Геліос-1” (Продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством „Поліс” (Покупець) укладено договір № 70, згідно якого продавець зобовязався передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти її та оплатити на умовах договору.

Предметом поставки є цибуля різана швидкозаморожена в кількості 22025 кг. за ціною 5,50грн. за 1 кг. (п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору продукція поставляється протягом 10 днів з моменту підписання договору. Умови поставки самовивіз. Перехід права власності від продавця до покупця здійснюється в момент передачі продукції покупцю, про що свідчить підписи уповноважених осіб у видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору порядок оплати: оплата проводиться з відстрочкою платежу до 21 каледарного дня, але не пізніше 11.04.2011р. Ціна товару встановлюється продавцем за кожну поставку товару на момент відвантаження даного товару. Форма розрахунків безготівкова. Загальна сума договору складає 121137,50грн.

Пунктом 9.6. договору сторін погоджено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2011р.

На виконання п. 1.1. договору № 70 від 25.03.2011р., позивач передав відповідачу товар на загальну суму 121137,50грн. згідно видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. на суму 121137,50грн. (а.с. 16), який отриманий представником відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності № ЯОЛ 599990 від 28.03.2011р. (а.с. 17).

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

В порушення п. 4.1. договору № 70 від 25.03.2011р., відповідач за отриманий, на підставі видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р., товар (у строк до 11.04.2011р.) розрахувався частково на суму 10000грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 49), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за отриманий, на підставі видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. згідно договору № 70 від 25.03.2011р., товар на момент судового розгляду справи склав 111137,50грн. (121137,50грн. 10 000грн.), що підтверджується банківською випискою (а.с. 49) та довідкою ТОВ „Геліос-1” (а.с. 48), підписаною керівником та головним бухгалтером товариства, а також скріпленою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „Геліос-1”.

Предметом позову є вимога про стягнення 111137,50грн. боргу за переданий, на підставі видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. згідно договору № 70 від 25.03.2011р., товар та 13892,50грн. пені.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору № 70 від 25.03.2011р., передав відповідачу товар на загальну суму 121137,50грн., а саме: згідно видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. на суму 121137,50грн. (а.с. 16), який отриманий представником відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності № ЯОЛ 599990 від 28.03.2011р. (а.с. 17); відповідач, в порушення п. 4.1. договору, за отриманий від позивача згідно видаткової накладної товар (у строк до 11.04.2011р.) розрахувався частково на суму 10000грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 49), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за отриманий, на підставі видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. згідно договору № 70 від 25.03.2011р., товар на момент судового розгляду справи склав 111137,50грн. (121137,50грн. 10 000грн.), що підтверджується банківською випискою (а.с. 49).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 111137,50грн. боргу за переданий, на підставі видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. згідно договору № 70 від 25.03.2011р., товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 70 від 25.03.2011р., позивачем за період з 12.04.2011р. по 12.08.2011р. нарахована пеня в сумі 13892,50грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору сторін погоджено, що за затримку оплати поставленої продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої в строк продукції, за кожен день прострочення.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 9), суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період 12.04.2011р. по 12.08.2011р. становить 5805,03грн. Відтак, вимога про стягнення 13892,50грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 5805,03грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 111137,50грн. боргу за переданий, на підставі видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. згідно договору № 70 від 25.03.2011р., товар та 5805,03грн. пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського товариства „Поліс” (09515, Київська область, Таращанський район, с. Потоки; код ЄДРПОУ 34233158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Геліос-1” (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Південна, буд. 1В; код ЄДРПОУ 30380358) 111 137 (сто одинадцять тисяч сто тридцять сім гривень) 50 коп. боргу за переданий, на підставі видаткової накладної № РН-28/03/1 від 28.03.2011р. згідно договору № 70 від 25.03.2011р., товар, 5 805 (пять тисяч вісімсот пять гривень) 03 коп. пені, 1169 (одну тисячу сто шістдесят девять гривень) 43 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять гривень) 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя П.В. Горбасенко

Повне рішення складено: 02.11.2011р.