Рішення № 19109062, 10.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.11 Справа № 2/5009/5228/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/5228/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Оріхів”, м. Оріхів Запорізької області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міріада ТМ”, м. Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Оріхівському районі Запорізької області, м. Оріхів Запорізької області,

про визнання недійсним договору № 1202 на поставку вугільної продукції від 02.12.2009р. та застосування наслідків недійсності правочину,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1. (довіреність № 00012 від 15.07.2011р.), Лепетченко С.М. (наказ № 1 від 14.03.2003 р., протокол № 2 загальних зборів засновників ТОВ “Торговий дім Оріхів” від 14.03.2003 р., директор);

від відповідача не зявився;

від третьої особи ОСОБА_2 (довіреність № 2239/10/01-012 від 15.08.2011р., начальник відділу ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Оріхів”, м. Оріхів Запорізької області, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міріада ТМ”, м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Оріхівському районі Запорізької області, м. Оріхів Запорізької області, про визнання недійсним договору № 1202 на поставку вугільної продукції від 02.12.2009р. та застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на висновок ДПІ у Оріхівському районі, викладений в акті від 29.04.2011 р., про те, що операції за договором від 02.12.2009 р. № 1202, укладеним між ТОВ “Торговий дім Оріхів” та ТОВ “Міріада ТМ”, мають лише документальне відображення у первинному бухгалтерському обліку підприємств та цей договір не спричинив настання реальних правових наслідків, обумовлених ним, а саме: набуття ТОВ “Торгівельний дім Оріхів” права власності на товар, узгоджений договором.

Позов заявлено на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.09.2011 р.

Ухвалою від 27.09.2011 р. судове засідання відкладено на 10.10.2011 р. у звязку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами у повному обсязі вимог ухвали суду від 05.09.2011р.

В судовому засіданні 10.10.2011 р. були присутніми представники позивача та третьої особи. За їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Також на вимогу суду позивач надав письмові пояснення від 10.10.2011 р., в яких зазначив, що відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні»у разі здійснення вантажних перевезень для власних потреб не передбачено обовязку виписувати товарно-транспортну накладну. Також уточнив, що в позові позивач просить застосувати наслідки, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у вигляді повернення в натурі, отриманого за спірним правочином, а саме: сплачену позивачем вартість вугілля марки Гро-200 в обсязі 612 тон за ціною 350,00 грн. з ПДВ за одну тону.

Уточнення відповідає ст. 22 ГПК України та прийнято судом.

Третя особа у відзиві на позов та її представник у судовому засіданні просили задовольнити позов, посилаючись на те, що позивачем порушено публічний порядок в сфері вантажоперевезення автомобільним транспортом, а саме: факт надання або отримання послуг з перевезення товару, що є предметом спірного договору, не підтверджений первинними документами.

Також представник третьої особи в судовому засіданні надав письмове клопотання від 10.10.2011 р. про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили вироком у кримінальній справі № 711008, оскільки, на думку третьої особи, справи є повязаними і розгляд даної справи є неможливим до розгляду кримінальної справи. В обґрунтування повязаності справ третя особа посилається на те, що кримінальну справу порушено за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах. В ході слідства встановлено, що директор ТОВ «Авеста-Бердянськ»Пономарьов Р.С. використовував документи різних субєктів господарської діяльності, в тому числі і ТОВ «Міріада ТМ».

Представники позивача заперечили проти зупинення провадження у справі.

Розглянувши клопотання третьої особи, суд відмовляє у його задоволенні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З постанови старшого слідчого СВ ПМ Бердянської ОДПІ від 24.09.2010 р. про порушення кримінальної справи вбачається, що винні дії по ухиленню від сплати податків скоєні директором ТОВ «Авеста-Бердянськ», а не посадовими особами позивача чи відповідача. Відносини з поставки товару за спірним договором № 1202 від 02.12.2009р. на поставку вугільної продукції не досліджуються в кримінальній справі. Отже, вказана кримінальна справа не повязана з господарською справою № 2/5009/5228/11. Крім того, третьої особою не надані докази прийняття кримінальної справи судом до провадження. Тому відсутні підставі для зупинення провадження у справі № 2/5009/5228/11 до розгляду кримінальної справи.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, не направив в судове засідання свого представника, не повідомив причин неявки.

Ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на адресу відповідача, вказану в позовній заяві (вул. Карпенка-Карого, 47, м. Запоріжжя, 69084). Дана адреса станом на 05.08.2011 р. значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач не виключений з цього реєстру.

З таких обставин, з урахуванням положень ст. 64 ГПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору.

В судовому засіданні 10.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

02.12.2009 р. ТОВ «Міріада ТМ»(продавець) та ТОВ “Торговий дім Оріхів” (покупець) підписано договір на поставку вугільної продукції № 1202, згідно якого ТОВ «Міріада ТМ»зобовязується поставити вугільну продукцію, що іменується в подальшому продукція у кількості, асортименті, по ціні, якості та у строки, передбачені сторонами. Покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію.

У п. п. 2.1, 2.2 договору визначено, що загальна суму договору складає 214202,45 грн. Ціна на продукцію встановлюється за одну метричну тону кожної марки та відповідає середнім показникам масової частки вологості, зольності, вказаних у специфікації додатків до даного договору. Вугілля марки Гро-200612 тон по ціні 350,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов п. 3.1, 4.1, 4.2, 4.4 договору кількість продукції, що постачається, має відповідати кількості, що вказана у накладній. Поставка продукції здійснюється шляхом відвантаження залізничним транспортом на умовах станція призначення або автотранспортом. Транспортні витрати з доставки продукції від станції завантаження до станції призначення оплачуються покупцем. За погодженням сторін витрати з транспортування можуть оплачуватися продавцем з наступним відшкодуванням їх покупцем. По кожній партії продукції продавець зобовязаний надати покупцю рахунок-фактуру на вартість продукції, сертифікат (посвідчення) якості, податкову накладну.

Пунктом 5.1 договору передбачена передплата за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата здійснюється згідно рахунків та на підставі документів, вказаних у п. 4.4 даного договору.

Строк дії договору сторонами погоджено в один рік з моменту його підписання з можливістю пролонгації на наступний рік у разі відсутності заперечень сторін щодо його продовження за місяць до закінчення строку дії договору.

02.12.2009 р. згідно видаткової накладної № ПР-0001202 ТОВ «Міріада ТМ»поставило ТОВ “Торговий дім Оріхів” вугілля ГРО-200 в кількості 612 тон по ціні 291,67 грн. за тону на загальну суму 214202,45 грн. з ПДВ.

На суму вартості поставленого товару ТОВ «Міріада ТМ»виписало податкову накладну від 02.12.2009 р. № 1202.

Позивачем було оплачено поставлену продукцію у повному обсязі, що підтверджується випискою Запорізького РУ ПАТ КБ «Приватбанк» за 21.12.2009 р. по рахунку ТОВ “Торговий дім Оріхів”.

За поясненнями представників позивача в судовому засіданні рахунок, на підставі якого проводилася оплата, не зберігся.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Оріхівському районі Запорізької області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Оріхів” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Альт-Прайм», ТОВ «Клуб-С»та ТОВ «Міріада ТМ»за період з 01.08.2008 р. по 31.03.2010 р. Про результат перевірки складено акт від 29.04.2011 р. № 13/23-31128295.

Перевіркою встановлено, що ТОВ “Торговий дім Оріхів” придбало у ТОВ «Міріада ТМ»товарно-матеріальні цінності у грудні 2009 р. на загальну суму 214202,45 грн. з ПДВ.

Однак в акті перевірки зазначено, що згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Міріада ТМ»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2009 р. по 28.02.2010 р. від 18.06.2010р. № 77/23-02/36712029 не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємців-постачальників у липні-грудні 2009 року, що свідчить про те, що правочини ТОВ «Міріада ТМ»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Також в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Міріада ТМ»до підприємств-покупців, у звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Перевіркою встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Міріада ТМ»при придбанні та продажу товарів (послуг). Згідно бази даних ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя фактична адреса ТОВ «Міріада ТМ»не встановлена, юридична адреса є адресою масової реєстрації. Також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно протоколу допиту свідка від 03.11.2010 р. Чижова Н.О. пояснила, що їй відомо про те, що вона є засновником ТОВ «Міріада ТМ», але майно у статутний капітал не вносила та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Міріада ТМ»не здійснювала.

Посилаючись на висновок ДПІ у Оріхівському районі, викладений в акті від 29.04.2011р., позивач просить визнати недійсним договір від 02.12.2009 р. № 1202, укладений між ТОВ “Торговий дім Оріхів” та ТОВ “Міріада ТМ”, з підстав, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним, згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України, є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Суд зазначає, що фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягнути правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним (недійсним).

В пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

За змістом ст. 234 ЦК України не може бути визнаний фіктивним договір, на виконання якого були створені правові наслідки та за яким сторони вчинили юридично значимі дії.

Правовідносини сторін є господарськими, та такими що виникли з договору поставки товару.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Надані позивачем видаткова накладна від 02.12.2009 р. № ПР-0001202, податкова накладна від 02.12.2009 р. № 1202, виписка Запорізького РУ ПАТ КБ «Приватбанк»за 21.12.2009 р. по рахунку ТОВ “Торговий дім Оріхів” свідчать про виконання оспорюваного договору сторонами. В матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами інших договірних відносин крім тих, що засновані на оспорюваному договорі на поставку вугільної продукції від 02.12.2009 р. № 1202, отже видаткова накладна від 02.12.2009 р. № ПР-0001202 свідчить про поставку товару саме за цим договором.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 05.09.2011р., від 27.09.2011 р. суд витребував у позивача письмові пояснення, які обставини та докази, на думку позивача, (тобто окрім акту перевірки ДПІ) свідчать, що договір № 1202 на поставку вугільної продукції від 02.12.2009р. не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Жодних доказів, крім посилання на акт ДПІ у Оріхівському районі м. Запоріжжя від 29.04.2011 р., на підтвердження того, що спірний договір укладено без наміру створення правових наслідків, передбачених самим договором, позивачем не надано.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт ДПІ у Оріхівському районі м. Запоріжжя від 29.04.2011 р. не є належним доказом на підтвердження вимог позивача.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Акт ДПІ у Оріхівському районі м. Запоріжжя від 29.04.2011 р., складений за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ “Торговий дім Оріхів”, не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово. Також цей акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обовязки у ТОВ “Торговий дім Оріхів”. Тобто, в цьому акті перевірки не містяться вимоги та приписи податкового органу, які обовязкові для виконання ТОВ “Торговий дім Оріхів”.

Викладені в акті перевірки факти стосуються лише сфери податкових зобовязань субєктів господарської діяльності і можуть бути підставою для вжиття податковим органом відповідних заходів: винесення податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій) тощо, які і можуть бути оскаржені платником до суду саме як правові акти індивідуальної дії. Однак вищенаведені висновки не тягнуть за собою наслідки у вигляді визнання правочину недійсним у судовому порядку.

В силу положень ст. 35 ГПК України, акт перевірки ДПІ та зазначені в ньому відомості, не є підставою для звільнення від доказування.

Обовязок доказування в господарському процесі відповідно до ст. 33 ГПК України покладається на сторін.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних юридичних наслідків, а наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача не є підставою для визнання недійсними юридично значимих дій, вчинених останнім з таким контрагентом. Натомість самим позивачем в позовній заяві факт фіктивності правочину по суті спростовується, оскільки позивач підтверджує, що поставка відбулась.

Суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій і на момент розгляду даної справи ТОВ "Міріада ТМ" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій не виключена; статутні документи товариства в установленому законодавством порядку недійсними не визнані; фіктивність суб'єкта підприємницької діяльності в судовому порядку не доведена та не встановлена компетентними органами.

Таким чином, на даний час відсутні підстави вважати оспорюваний правочин фіктивним.

З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до 49 ГПК України державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 236,00 грн., які були сплачені позивачем при поданні позову, покладаються на позивача. Додатково з позивача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито в сумі 2142,00 грн. (1% від суми майнової вимоги про застосування наслідків недійсності правочину повернення сплаченої позивачем вартості вугілля марки Гро-200 в обсязі 612 тон за ціною 350,00 грн. з ПДВ за одну тону, всього 214200 грн.), яке не було сплачено при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області, м. Оріхів Запорізької області, про зупинення провадження у справі відмовити.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Оріхів” (вул. Карла Маркса, 41/1, м. Оріхів, Запорізька область, 70500, р/р 26005304038099 в ЗРУ «ПриватБанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 31128295) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 2142,00 грн. (дві тисячі сто сорок дві грн. 00 коп.) державного мита.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.10.2011 р.