Рішення № 19108697, 02.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.11 р. Справа № 7/240

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В. Чеботарьовій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” в особі Донецької філії м. Донецьк

До відповідача: Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка

Предмет спору: стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію 7650979, 78грн., за реактивну електроенергію -271285, 51грн., пені 141086, 64 грн., 3% річних 27254, 62 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довір;

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 02.11.2011р. оголошувалась перерва до 03.11.2011р. згідно ст. 77 ГПК України.

Державне підприємство „Регіональні електричні мережі” в особі Донецької філії м. Донецьк звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” м. Макіївка про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію 7650979, 78грн., за реактивну електроенергію -271285, 51грн., пені 141086, 64 грн., 3% річних 27254, 62 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №04-18 від 01.03.2005р. в частині здійснення оплати спожитої електроенергії.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення боргу за активну та реактивну електроенергію визнав в повному обсязі, проти стягнення 3% річних заперечив, посилаючись на недостатнє та несвоєчасне бюджетне фінансування та відсутність вини у виникненні бору. Надав клопотання про зменшення суми стягуваної пені на 50%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства та недостатнє фінансування.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ДП „Укренерговугілля”, правонаступником якого є позивач по справі, та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №04-18 від 01.3.2005р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.1.1 Договору, постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу , а споживач (відповідач) оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до цього Договору, що є його невідємними частинами.

Порядок обліку електроенергії та розрахунків визначено сторонами у розділі 7 Договору, в додатках №5 та №22 до Договору.

Згідно п.3 додатку №22 Додатку до Договору, споживач здійснює оплату спожитої в розрахунковому періоді місяці активної електроенергії на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання, плату за перетікання реактивної електроенергії та інші споживач здійсню самостійно на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі у 3 денний термін з дня отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач, згідно наявних у справі документів (двосторонніх актів приойму-передачі та двосторонніх звітів про використання активної та реактивної електроенергії), свої зобовязання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу протягом червня серпня 2011р. активну та реактивну електроенергію.

Відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, вартість спожитої електроенергії в порушення умов Договору в повному обсязі не сплатив.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості за спожиту активну електроенергію 7650979, 78 грн., за реактивну електроенергію -271285, 51 грн. в примусовому порядку.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 7650979, 78 грн., за реактивну електроенергію в сумі 271285, 51 грн. є підтвердженою матеріалами справи, доведеною позивачем та підлягає стягнення з відповідача в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 04.07.2011р. по 14.09.2011р. 3% річних в сумі 27254, 62 грн.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього 3% річних, посилаючись на недостатнє бюджетне фінансування та відсутність вини у виникненні бору.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв'язку із несвоєчасним та неповним виконанням договірних зобов'язань стосовно оплати спожитої електроенергії. 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки і за своєю правовою природою є самостійним від неустойки способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

До того ж, чинне законодавство не передбачає звільнення установ, які фінансуються з Державного бюджет України, від сплати 3% річних у разі порушення такими установами договірних грошових зобов'язань, зокрема щодо сплати за спожиту електроенергію.

3% річних перераховані судом у відповідності до діючого законодавства, нараховані позивачем арифметично вірно та підлягають стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 4.2.1 Договору, з урахуванням протоколу погодження розбіжностей до Договору, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №22 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої за період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 141086, 64 грн. за період з 04.07.2011р. по 14.09.2011р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ.

Сума пені перерахована судом у відповідності до умов Договору, складає 140972,95 грн. та підлягає стягненню саме в цьому розмірі.

Вимоги про стягнення суми пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні було розглянуто клопотання відповідача про зменшення суми стягуваної пені на 50%, в якому відповідач посилається на той факт, що підприємство фінансується з бюджету, а також на те, що згідно Постанови КМУ від 04.08.2010р. № 687 було здійснено перерозподіл коштів в сумі 28530 тис.грн., але фактично підприємству відповідача було виділено 23000 тис.грн.

Позивач проти зменшення суми пені заперечив, посилаючись на той факт, що відсутність фінансування не звільняє відповідача від обовязку своєчасно виконувати договірні зобовязання та від передбаченої договором відповідальності за несвоєчасне здійснення платежів.

У відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

У підтвердження викладених у клопотанні обставин відповідачем не надано жодного доказу.

З огляду на наведене, клопотання відповідача залишено судом без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 551, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” в особі Донецької філії м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Укршахтгідрозахист” (86104, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Абакумова, 1, п/р 35232001002457 в банку УГК Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32442405) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії (адреса юр.особи: 07300, Київська обл.., м.Вишгород, ВАТ „Укргідроенерго”; ЄДРПОУ 32402870, адреса філії: 83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість за активну електроенергію 7650979, 78 грн., за реактивну електроенергію 271285, 51 грн., 3% річних в сумі 27254, 62 грн., пеню в сумі 140972,95 грн., державне мито в сумі 25499, 64 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235, 99 грн.

В залишковій частині вимоги відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 07.11.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >