Рішення № 19108136, 03.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.11 р. Справа № 4/386

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 28.09.2011р.,

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 01.09.2011р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Інко плюс” м. Донецьк

до відповідача - Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк

про стягнення 98646,53грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних витрат

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 98646,53грн., з яких: 83623,82грн. заборгованість за отриманий, але не сплачений товар, 3427,03грн. 3%річних, які нараховані за період з 29.01.2010р. по 31.05.2011р., 11595,68грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з лютого 2010р. по квітень 2011р.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір №26-09-457 від 06.11.2009р. з специфікацією, рахунок-фактуру №64 від 28.12.2009р. на суму 99753,78грн., накладну №64 від 28.12.2009р. на суму 99753,78грн. та довіреність серії ААБ №300231 від 28.12.2009р., по яких переданий товар, претензію, яка направлена відповідачу з вимогою оплати, акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний обома сторонами.

Відповідач погодився із сумою заявленого позивачем боргу, але із сумою інфляційних витрат та річних процентів, нарахованих за прострочку виконання грошового зобовязання не погоджується, вважаючи невірно нарахованою сумою.

Господарський суд оголосив перерву на 15 хвилин для перевірки суми інфляційних витрат і річних процентів за прострочку виконання грошового зобовязання на підставі ст.77 ГПК України.

Після перевірки суми позову, яка заявлена дол. стягнення, позивач погодився із визнаною відповідачем сумою інфляційних витрат, яка складає 10402,88грн.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору №26-09-457 від 06.11.2009р. товар, а також річних, інфляційних, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №26-09-457 від 06.11.2009р., на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

2

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором №26-09-457 від 06.11.2009р. постачальник (позивач) передає у власність, а покупець (відповідач) приймає та оплачує товар, по найменуванню, цінам та в кількості, вказаним в специфікації (додаток №1) до договору, всього на загальну суму 99753,78грн. товар поставляється партіями протягом дії договору, в обсягах та вт терміни узгоджені в письмових замовленнях покупця (п. 1 договору).

Товар, вказаний в специфікації поставляється покупцю на умовах DDP згідно Інкотермс 2000р., за адресою: м. Макіївка, вул. Аварійна, 37, ЦБМТЗ КП „Компанія „Вода Донбасу”. датою поставки є дата отримання товару, вказана в накладній (п. 2 договору).

Оплата здійснюється покупцем протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару (п. 3.1 договору).

Цей договір діє до 31.12.2009р., а в частині виконання зобовязань по здійсненню фінансових розрахунків до повного їх виконання.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по накладній №64 від 28.12.2009р. позивач передав, а повноважна особа відповідача на підставі довіреності серії ААБ №300231 від 28.12.2009р. отримала обумовлений в специфікації товар на загальну суму 99753,78грн.

В цей же день на всю суму поставки позивачем на підставі п.. 2.5 договору відповідачу виписаний рахунок-фактура №64 від 28.12.2009р.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата здійснюється покупцем протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару, тобто по накладній №64 від 28.12.2009р. до 28.01.2010р. включно.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар оплачений не був, за домовленістю сторін позивачем списано 16129,96грн. боргу, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 83623,82грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи, що отриманий відповідачем товар, останнім не був сплачений, позивач просить стягнути 3427,03грн. 3%річних, які нараховані за період з 29.01.2010р. по 31.05.2011р. та 11595,68грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з лютого 2010р. по квітень 2011р.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

3

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений не був, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Перевіривши представлені позивачем розрахунки, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3427,03грн. 3%річних в повному обсязі, інфляційних витрат частково в сумі 10402,88грн., так як позивачем не вірно визначений середній індекс інфляції за період прострочення.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.526,530,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інко плюс” м. Донецьк до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення 98646,53грн., з яких: 83623,82грн. заборгованість, 3427,03грн. 3%річних, 11595,68грн. інфляційних витрат частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк-83001, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інко плюс” м. Донецьк-83017, вул. М. Ульянової, 63 „а”, ЄДРПОУ 35951359 заборгованість в сумі 83623,82грн., 3427,03грн. 3%річних, 10402,88грн. інфляційних витрат, 974,54грн. державного мита та 2332,15грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 24.10.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >