Рішення № 19107533, 31.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.11р.Справа № 20/5005/12802/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної

фірми Рома ЛТД»м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріош", м. Дніпропетровськ

про стягнення 11726,76грн.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 10.10.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № б/н від 01.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріош" суму боргу в розмірі 10000,00грн., 388,56грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 319,20грн. 3% річних у розмірі 319,20грн., інфляційні втрати 1019,00грн. та судові витрати.

Відповідач надав відзив ( 21.10.2011р. вх № 72857/11) в якому повідомив про сплату 3000,00грн. боргу (банківська виписка від 14.10.2011р.) та повністю визнав решту позовних вимог у сумі 8726,76грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги не заперечив.

У судовому засіданні 27.10.2011р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Рома ЛТД»м. Запоріжжя на підставі усної домовленості поставило відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю "Бріош", м. Дніпропетровськ товар за накладною №2106.44 від 21.05.2010р. на загальну суму 20855,40грн., отримання товару підтверджується вищезазначеною накладною та не заперечується відповідачем.

На оплату товару позивач виставив відповідачу рахунок №1606.12 від 16.06.2010р.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 ГК України є договір.

Приписи ст. 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Укладання господарських договорів, у відповідності з п. 1 ст. 181 ГК України, допускається у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а підпис шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення давнього виду договорів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Отже, між позивачем та відповідачем в силу ст. ст. 11, 202, 207, 655 ЦК та ст. 181 ГК України виникли зобовязальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які свідчать про отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 20855,47грн., а саме за накладною №2106.44 від 21.06.2010р. ; відповідачем сплачено позивачу за поставлений товар 10855,47грн. 12.08.2010р., решта грошових коштів залишились несплаченими, що і стало підставою для звернення із даним позовом.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, суд вважає, що в такому випадку слід керуватися вищевказаною нормою Цивільного кодексу України ст. 692 ЦК України, яка передбачає, що покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як встановив суд першої інстанції, зроблено не було; тобто, за встановлення судом першої інстанції факту належного отримання товару відповідачем, накладні, за якими відповідач отримав цей товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, на момент звернення із даним позовом, відповідач, всупереч наведених норм не розрахувався з позивачем за отриманий товар, вартість заборгованості склала 10000,00грн., після звернення до суду відповідач сплатив 3000,00грн, таким чином на день розгляду справи основний борг становить 7000,00грн.

За прострочення виконання зобовязання позивач просить стягнута з відповідача -388,56грн. суму процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 ЦК України , які позивач розрахував на підставі частини 6 статті 231 Господарського кодексу України за подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, що складають 1019,00грн. за період з 01.08.2010р. по 31.08.2011р., а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що складає 319,20грн. за період з 12.08.2010р. по 12.09.2011р.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю у розмірі 7000,00 грн. основного боргу; 388,56грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 319,20грн. 3% річних, 1019,00грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги в частині стягнення 3000,00грн. основного боргу підлягають припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49 , пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Припинити провадження в частині стягнення 3000,00грн. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріош" ( 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Савченко,97, код ЄДРПОУ 21856998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми Рома ЛТД»(69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд.39, код ЄДРПОУ 23855495) - 7000 (сім тисяч ) грн. 00коп. основного боргу; 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 56коп.. проценти за користування чужими грошовими коштами, 319(триста девятнадцять )грн.20коп. 3% річних, 1019(одна тисяча девятнадцять) грн.00коп . інфляційні втрати, 117 (сто сімнадцять) грн.26коп. витрати по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко

Повне рішення складено

31.10.2011р.