Рішення № 19107215, 04.10.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-3179/11/0121

Справа №2-3179/11р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року м.Феодосія.

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:- Хожаінової О.В.,

при секретарі: - Акопян Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Феодосії цивільну справу за позовом Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Феодосійський” МО України до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування „Феодосійський” МО України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди 14773,10 грн. Вимоги обгрунтовані тим, що службовець ЗС України ОСОБА_3, який за посадою був заступником командира військової частини, разом з сімєю незаконно проживав у спальному корпусі НОМЕР_1 Військової частини А 1370 з 12.02.2010 року по 31.03.2011 року. Заборгованість за проживання була виявлена Територіальним Кримським контрольно-ревізійним упралінням під час ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини А 1370, про що було зазначено в акті від 04.02.2011 року № 234/2/1-8 в сумі 12175,89 грн. В ході розслідування було встановлено, що В/ч А 1370 - Центр медичної реабілітації та санаторного лікування „Феодосійський” МО України приймає та розміщує паціентів, які прибувають на санаторне лікування з відповідною оплатою за лікування, харчування та проживання по санаторних путівках на ліжко-місцях. Житлвоого фонду для тимчасового проживання військовослужбовців та службовців ЗСУ військова частина не має. Корпус НОМЕР_1, в який тимчасово рішенням колишнього командира В/ч А 1370 службовця ОСОБА_4 з 12.02.2010 року до початку курортного сезону розміщений для проживання службовець ЗСУ ОСОБА_3 з родиною, являє собою окремий котедж підвищеної комфортності, куди входять: віранда 12 м.кв., вітальня 26,7 м.кв., спальня 22,7 кв.м., кухня 8,6 м.кв., санвузол 3,7 м.кв., коридор 2,7 м.кв. Зазначені приміщення оснащені побутовою технікою: холодильниками, електроплітою, водонагрівачами, кондиціонерами, телевізором, меблями: спальним гарнітуром „Лівія”, гарнітуром для відпочинку „Сабіна”, деревяним ліжком, диван-крісло „Сабіна”, трюмо, трельяж, шафами для плаття, шафою для посуду, столовим посудом: столовим, чайним, кавовими сервізами. На підлогах лежать килимові доріжки, вовняні килими, на вікнах висять портьєри, тюль. Для користування видано постільні приналежності: рушники, простирадла, подушки, ковдри, матраци, інше майно. Службовець звільнив вказане приміщення лише 31.03.2011 року. Він користується пільгами відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, але він не мав права корситуватися пільгою, мешкаючи в номері з покращеними умовами корпусу НОМЕР_1, оскільки він не має статусу „житлового”. Розрахунки тарифів проведені фахівцями Центру без урахування особливостей перебування на номерному фонді корпусу НОМЕР_1, що було зазначено в Акті перевірки. В результаті використання номерного спального корпусу НОМЕР_1 не за призначенням, позивач не отримав прибуток за вартістю проживання за договірними цінами, що діяли в 2010 році. Вартість 1 дня проживання за договірною ціною складала у квітні 2010 року - 340,00 грн., в травні 380,00 грн., червні 490,00 грн., липні та серпні 540,00 грн., вересні 490,00 грн., жовтні 380,00 грн., листопаді 340,00 грн., грудні 320,00 грн. Вказіні в Акті ревізії фінансово-господраської діяльності В/ч А 1370 від 04.02.2011 року № 234/2/1-8 Територіальним Кримським контрольно-ревізійним управлінням порушення сталося через незаконне розміщення для проживання службовця ЗСУ ОСОБА_3 з родиною на номерному фонді спального корпусу НОМЕР_1 за усною вказівкою колишнього командира ОСОБА_4, який на момент ревізії та розслідування звільнився з займаної посади 21.04.2010 року за наказом № 54 від 21.04.2010 року. Службовець ЗСУ ОСОБА_3, являючись за посадою заступником командира військової частини, знаючи правовий статус спального корпусу НОМЕР_1, як нежитлового приміщення, після початку сезону в травні 2010 року не звільнив приміщення, а продовжив користуватися приміщенням для проживання своєї родини, при цьому оплачував своє проживання з врахуванням пільги, застосування якої можливе лише при проживанні у житлових приміщеннях. Таким чином, внаслідок проживання службовця ЗСУ ОСОБА_3 з родиною у нежитловому приміщенні корпусу НОМЕР_1 з 12.02.2010 року по 31.03.2011 року Військовій частині заподіяна матеріальна шкода внаслідок неповної оплати отриманих послуг та неповної компенсації комунальних послуг, яка складає крім зафіксованої в Акті КРУ суми 12175,89 грн., ще і неповної оплати за лютий-березень 2011 року в сумі 2397,21 грн., а в загальній сумі 14773,10 грн. Правовою підстаою для подачі позову вказана норма ст.1166 ЦК України.

Представником позивача подана заява від 22.08.2011 року, за якою просили залишити без розгляду вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди по оплаті за лютий-березень 2011 року в сумі 2397,21 грн., також, уточнивши вимоги, просили стягнути з відповідача суму заподіяної шкоди 12175,89 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач у судове засідання не зявився, був сповіщений належним чином. Надіслав заперечення на позов, вимоги позову не визнав. Вважає, що факти та події, викладені в позові, є сфальсифікованими. Колишній командир В/ч А 1370 не самостійно приймав рішення з приводу дозволу на проживання відповідачу та членам родини в спальному корпусі НОМЕР_1, а з дозволу начальника Головного військово-медичного управління ЗС України. Рішення було прийнято не до початку курортного сезону, а до отримання відповідачем постійного житла. В спальний корпус відповідач вселений не самовільно, а з рішення командира, опираючись на дозвіл вищого командування, тому проживання не може бути незаконним. Корпус НОМЕР_1 складається з двох номерів НОМЕР_1/1 та НОМЕР_1/2, які є абсолютно рівноцінними, протягом його проживання в них нікого не вселяли, оскільки корпус планували ремонтувати, в наказі командира на 2010 рік даний корпус не входить в перелік номерів, які підлягають заселенню відпочиваючими, тому довідка-розрахунок на втрачену вигоду вартості проживання в корпусі НОМЕР_1 є сфальсифікованою. Завантаженість ліжкового фонду Центру в 2010 році в період курортного сезону з квітня по листопад була на рівні 40%. Відповідачем щомісячно в касу Центру вносилася плата відповідно до розрахунків, які були складені головним бухгалтером. Він неодноразово пропонував головному бухгалтеру вирішити питання щодо укладення угоди з Управлінням праці та соціального захисту населення в м.Феодосія для отримання компенсації за проживання відповідача та членів родини, оскільки він є учасником війни-інвалідом війни 3 групи і відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на пільги, якими не користується. Однак, незважаючи на прохання, угода не була укладена. Крім того, 24.12.2010 року за розпорядженням головного бухгалтера відповідач заплатив 540,88 грн. після перерахунку та консультації з працівником Управлінням праці та соціального захисту населення в м.Феодосія. Застпником командира В/ч А 1370 відповідач був призначений лише 09.06.2010 року, а на період надання дозволу на тимчасове проживання на території Центру в лютому 2010 року він займав посаду завідувача медичним відділенням № 5 та не мав можливості впливати на адміністративні рішення. Про збільшення оплати йому стало відомо лише під час роботи ревізорів КРУ, перевірка за цей термін є третьою, після чого він почав пошуки тимчасового житла та переселився 31.03.2011 року. 21.07.2011 року відповідач також написав заяву про звільнення за власним бажанням, бо були створені нестерпні умови для роботи. 12.08.2011 року при оформленні документів для переведення дружини - військовослужбовця за контрактом ОСОБА_5 в інший гарнізон, він не міг підписати документи, поки відповідач не вніс в касу 2348,40 грн., як плату за проживання на території Центру за лютий-березень 2011 року. Щоб не погіршувати вкрай напружену ситуацію в сімї, він, отримавши пенсію, вніс вказану суму до каси. Відповідач не визнає себе винним, тому просив відмовити у задоволенін позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно Акту ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А 1370 за період з 01.04.2010 року по 13.01.2011 року від 04.02.2011 року, проведеної Територіальним Кримським контрольно-ревізійним управлінням Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства Оборони України, серед інших порушень було також встановлено, що в будівлі НОМЕР_1 (спальний корпус) проживав ТВО командира військової частини працівник ЗС України ОСОБА_3 зі складом родини 2 особи. Відповідно до довідки ГУ ПФУ в м.Києві від 26.08.08 р. № 2601003432 працівник ЗСУ ОСОБА_3 мав статус інваліда війни 3 групи. Пільги інвалідам війни встановлені ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Отримання вказаної пільги передбачає дотримання встановленої законодавством процедури її отримання. Підставою для проживання ОСОБА_3 в будівлі НОМЕР_1 (спальний корпус) була позитивна резолюція в листі-зверненні на адресу начальника ГВМУ ЗСУ від 19.01.2010 р. №25 за якою завідуючому медичного відділення №5, працівнику ЗСУ ОСОБА_3 дозволено проживати «відповідно до чинного законодавства»(а.с.13-18). Проживання осіб на території військових частин суперечить вимогам ст.ст.4,9,31 ЖК України. Спальний корпус №29 не має статусу жилого приміщення, тому працівник ЗС України ОСОБА_3 не мав підстав для користування пільгами, встановленими ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. В результаті використання номерного спального корпусу НОМЕР_1 не за призначенням, позивач не отримав прибуток за вартістю проживання за договірними цінами, що діяли в 2010 році, всього в сумі 12175,89 грн. Вартість 1 дня проживання за договірною ціною складала у квітні 2010 року - 340,00 грн., в травні 380,00 грн., червні 490,00 грн., липні та серпні 540,00 грн., вересні 490,00 грн., жовтні 380,00 грн., листопаді 340,00 грн., грудні 320,00 грн. (а.с.18,19,22). Згідно Наказу командира В\ч А 1370 від 22.04.2011 року № 112 (а.с.9-10) «про результати службового розслідування за фактом незаконного проживання в спальному корпусі №29 військової частини А1370 службовця ЗСУ ОСОБА_3 з сімєю»внаслідок проведеного службового розслідування (а.с.11,12) сума заподіяної шкоди 14773,10 грн., що складається з суми 12175,89 грн., встановленої актом КРУ, та вартості проживання за лютий-березень 2011 року в сумі 2397,21 грн., занесено до книги нестач військової частини, з повідомленням відповідача про необхідність відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду добровільно, та було підставою подачі позову до відповідача. Відповідачем добровільно сплачено лише вартість проживання за лютий-березень 2011 року в сумі 2397,21 грн. Відповідачем доказів протилежного суду не представлено.

Згідно ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ст.ст.22,1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, підставою відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність вини особи, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б її право не було порушено (втрачена вигода).

В силу ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Суд дійшов до висновку, що матеріальні права позивача були порушені з вини відповідача, відповідач разом з сімєю в період з 12.02.2010 року по 31.03.2011 року проживав у спальному корпусі НОМЕР_1, який є котеджем підвищеної комфортності, що не має статусу житлового приміщення, призначений для розміщення відпочиваючих, при цьому позивач не отримав прибуток з вартості проживання за договірними цінами, що діяли в 2010 році, в загальній сумі 12175,89 грн. Під час проживання у вказаних приміщеннях відсутні правові підстави для застосування пільг відповідача при оплаті за користування житлом, встановлених ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, не дотриманий порядок отримання відповідачем вказаної пільги «інвалідам війни». Судові витрати розподілені відповідно вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88,212-215,224-226,294 ЦПК України, ст.ст.22,623,1166 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р., “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Феодосійський” МО України до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Феодосійський” Міністерства Оборони України (Військова частина А 1370 98100, м.Феодосія, вул..Г.Горбачова, 5, ОКПО 08275305) у відшкодування матеріальної шкоди 12175,89 грн., судові витрати у складі судового збору 147,73 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу 120,00 грн., а всього 12443 (дванадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 62 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом: Суддя

Секретар-