Рішення № 19106115, 27.10.2011, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.10.2011 Справа № 2-2099/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

при секретарі Вєтлугіній Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, дій незаконними, витребування майна з чужого володіння, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

позивач звернувся до суду з позовом у якому вказує, що ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», 02.03.2007 року уклали з ОСОБА_1 кредитний договір №ZPО0АЕ00000385, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 32890,65 доларів США, строком до 03.03.2012 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна №ZPО0АЕ00000385 від 02.03.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у заставу автобус пасажирський MERCEDES-BENZ Sprinter, 2001 р.в., державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого Запорізьким МРЕВ-1 ДАІ ГУ УМВСУкраїни від 01.03.2007 року.

Позивачем умови кредитного договору були виконані у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 прийняті на себе зобов'язання не виконував, тому станом на 17.03.2011 року утворилась заборгованість у розмірі 253925,97 гривень. Позивач просить в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави та стягнути судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсним, внаслідок застосування до позивача психічного тиску, правочин від 14.12.2009 р. щодо вилучення/передачі заставного автомобіля Мерседес-Бенц Спрінтер, д. н. НОМЕР_1, та документів на нього, співробітниками ПАТ КБ «Приватбанк» та підписання відповідного Акту передачі, згідно якого, позивач передає автомобіль банку для реалізації. Визнати незаконними дії співробітників ПАТ КБ «Приватбанк» щодо вилучення/передачі 14.12.2009 р. заставного автомобіля Мерседес-Бенц Спрінтер, д.н. НОМЕР_1, 2001 р.в., та документів на нього, який належить на праві власності позивачу; Визнати незаконним утримання ПАТ КБ «Приватбанк» з 14.12.2009 року заставного автомобіля Мерседес-Бенц Спрінтер, д.н. НОМЕР_1, 2001 р.в. та документів на нього, який належить на праві власності позивачу; Зобовязати ПАТ КБ «Приватбанк» допустити до автомобіля Мерседес-Бенц Спрінтер визначено ним субєкта оціночної діяльності для проведення дій із визначення вартості цього майна (після тривалого незаконного перебування у банку) та передати після цього вказаний автомобіль у володіння ОСОБА_1.

У судових засіданнях представник позивача, підтримав позовні вимоги, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити у повному обсязі, оскільки вважає його необґрунтованим та відсутні будь які правові підстави для його задоволення. Суду пояснив, що банк використав своє право, передбачене п. 17.10 договору застави, а саме, здійснив доставку предмета застави за вказаною адресою своїми силами, про що був складений акт від 14.12.2009 року. Вказаним актом заставодавець передав та поручив Банку передати його на реалізацію по ринковій вартості та направити дані кошти на погашення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову та його представник визнали позов частково, а саме визнали суму кредиту та відсотки, але не визнали штрафні санкції. Суду пояснили, що автомобіль Мерседес-Бенц Спрінтер був єдиним засобом для заробітку відповідача, тому після вилучення автомобіля, 14.12.2009 року, він не мав змоги сплачувати кредит. Крім того вважає, що цей автомобіль знаходиться у володінні банку без достатніх правових підстав, вилучений був незаконно, та банк незаконно утримує належну йому власність у своєму володінні після вимоги її повернення.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові коші (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлені договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом установлено, що ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», 02.03.2007 року уклали з ОСОБА_1 кредитний договір НОМЕР_3, на підставі якого останній отримав кредит строком до 03.03.2012 р., у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 34 763,22 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля 25000 доларів США, а також у розмірі 34 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 та у розмірі 7992,05 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного договору.

Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 610,78 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно з п. 7.4. кредитного договору при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.2.3 договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,09 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором КБ «ПриватБанк» було укладено договір застави рухомого майна №ZPО0АЕ00000385від 02.03.2007 р. з ОСОБА_1, який передав у заставу автобус пасажирський MERCEDES-BENZ Sprinter, 2001 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого Запорізьким МРЕВ-1 ДАІ ГУ УМВСУкраїни від 01.03.2007 року.

Позивачем умови кредитного договору були виконані у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 прийняті на себе зобов'язання не виконував, тому станом на 17.03.2011 року утворилась заборгованість у розмірі 32020,93 доларів США, що еквівалентно 253925,97 гривень за курсом 7,93 відповідно до офіційного сайту НБУ, яка складається з: заборгованість за кредитом 20759,12 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 6728,49 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом 901,92 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань 3631,40 дол. США , та підтверджується наданим розрахунком.

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна , а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ст. 20 ЗУ «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави.

Відповідно до п. 15.7. договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. На час вилучення автомобіля та і на час розгляду справи у позичальника є непогашена заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 15.9. договору застави заставодержатель має право, у разі звернення стягнення на предмет застави, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави в повному обсязі, включаючи кредит, відсотки, винагороду та інші платежі. Крім того, відповідно до п. 17.11. договору заставодавець зобов'язаний знайти покупця на предмет застави та сприяти в укладанні договору купівлі-продажу за вартістю не нижчою усієї суми зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Згідно з п.24 договору застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавством порядку будь яким способом, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 17.10. договору застави, заставодавець зобов'язаний у випадку порушення будь-якого із зобов'язань за кредитним договором: доставити предмет застави за адресою, вказаною у п.34.8. цього договору, у строк 7 днів з моменту пред'явлення заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строку сплати якої настав (у т.ч. по кредиту, відсоткам, ін. платежам), а також неустойки. В іншому випадку заставодержатель має право здійснити доставку предмета застави за вказаною адресою, як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами.

Оскільки ОСОБА_1 було порушено умови кредитного договору, банк використав своє право, передбачене п. 17.10 договору застави, та 14.12.2009 року, здійснив доставку предмета застави за вказаною адресою своїми силами, про що був складений відповідний акт. Вказаним актом заставодавець передав та поручив банку передати його на реалізацію по ринковій вартості та направити дані кошти на погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 17.12. договору застави при переході предмету застави у заклад, умови цього договору зберігають чинність для сторін, за винятком права користування предметом застави. Оскільки ОСОБА_4 має непогашену перед банком заборгованість по кредитному договору, банк скористався своїм правом, наданим йому договором застави та ЗУ «Про заставу» та вилучив предмет застави до виконання позичальником своїх зобов'язань.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави ... із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст.26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Дії банку, як обтяжувача, відповідають умовам договорів кредиту та застави, укладених між сторонами і вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». ОСОБА_1 своєчасно не виконує свої зобовязання за кредитним договором, тому вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання правочину недійсним, дій незаконними, витребування майна з чужого володіння, зобовязання вчинити певні дії не підлягає задоволенню, через його необґрунтованість та недоведеність.

Також, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати які складаються з судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., які були сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57,60, 69, 88, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 526, 589, 590, 592, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZPEOОАЕ00000385 від 02.03.2007 року в сумі 253925,7 грн. звернути стягнення на предмет застави автомобіль автобус-пасажирський MERCEDES-BENZ, модель Sprinter, 2001 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (рах.№64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) понесені судові витрати на оплату судового збору 1 700 (тисячу сімсот гривень) та інформаційно-технічне забезпечення 120 (сто двадцять гривень).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, дій незаконними, витребування майна з чужого володіння, зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, без участі якої було постановлено рішення, має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Баруліна Т. Є.