Ухвала суду № 1910043, 27.05.2008, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ

"27" травня 2008 р. Справа № 3/66

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до відповідача Державної податкової інспекції у м.Рівне

про стягнення заборгованості в сумі 2163 грн. 93 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1

від відповідача : Форет М.С. (довіреність № 28500/1040 від 23.01.2008 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В засіданні оголошувалась перерва з 13.05.2008 по 27.05.2008 року.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про стягнення заборгованості по оплаті послуг арбітражного керуючого за проведення ліквідаційної процедури в справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-ТАТ-сервіс»в розмірі 1840,00 грн. та відшкодуванню витрат ліквідатора в сумі 323 грн. 93 коп..

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, мотивуючи наступним: в позовній заяві позивач посилається на норми Господарського процесуального кодексу України, проте відповідач вважає дані посилання необґрунтованими. Згідно ст.12 ГПК України визначений перелік справ, які підвідомчі господарським судам, а саме справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, справи про банкрутство, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником. Дана категорія справ не визначена даним переліком.

Однак ст.17 КАСУ визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Податковий орган є органом владних повноважень, а тому справи за участю податкового органу підвідомчі адміністративному суду, відтак відповідач вважає, що даний спір не підсудний господарському суду.

Суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в господарських судах України за нормами господарського судочинства з огляду на наступне:

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме:

а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього;

б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Поняття «суб'єкт владних повноважень»визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває «при здійсненні управлінських функцій»і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

За заявою Державної податкової інспекції в м.Рівне (надалі - ДПІ) господарським судом Рівненської області у 2007 році порушено провадження у справі №4/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТАТ - сервіс»відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Рівненської області № 4/22 від 23 жовтня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТАТ - сервіс»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено - ОСОБА_1 (ліцензія серії НОМЕР_1, видана державним департаментом з питань банкрутства), при цьому встановлено оплату послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно. В вищевказаній постанові зазначено, що відповідач, як ініціюючий кредитор, не надав згоди на здійснення ним ліквідаційної процедури банкрута. Позивача призначено ліквідатором за поданням Рівненського обласного сектора з питань банкрутства.

Вищевказаною ухвалою господарського суду Рівненської області ліквідатора зобов'язано провести аналіз і оцінку фінансово-господарського стану банкрута; після ліквідаційної процедури скласти звіт про роботу, ліквідаційний баланс та подати на розгляд і затвердження господарського суду.

Здійснюючи визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»повноваження, позивачем подано до господарського суду Рівненської області звіт ліквідатора по проведеній роботі, звіт про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора і ліквідаційний баланс підприємства - банкрута.

Ухвалою господарського суду Рівненської області №4/22 від 09.01.2008 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора про оплату послуг у сумі 1840,00 гривень і відшкодування витрат ліквідатора у сумі 323,93 гривень за період з 23.10.2007 року по 18.12.2007 року; а провадження у справі №4/22 припинено.

Згідно зі ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У матеріалах справи відсутні докази недобросовісного виконання ліквідатором обов'язків, передбачених нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закон).

Державна податкова інспекція в м.Рівне не надала суду доказів оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у справі №4/22.

Заборгованість відповідача, як ініціюючого кредитора, перед позивачем складає 2 163 грн. 93 коп..

Відповідно до статті 3-1 Закону надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Відповідно до частини 10 статті 31 вказаного Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Згідно з частиною 14 статті статті 31 Закону звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Відповідно до положень Закону, у разі відсутності коштів на оплату праці ліквідатора - арбітражного керуючого та у випадку відсутності розробленого та затвердженого зборами кредиторів механізму відшкодування таких коштів та порядку і строків їх виплати, арбітражний керуючий має право на їх отримання в будь-який момент протягом виконання своїх повноважень в межах провадження у справі про банкрутство, і лише після припинення провадження у справі про банкрутство чи припинення повноважень арбітражного керуючого, у нього, в разі невиплати йому винагороди на оплату праці, виникає право на позов про стягнення таких коштів в судовому порядку.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги позивача правомірні, ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Рівне (м.Рівне, вул. Відінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 34327770) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в ОПЕРВ Облуправління Ощадбанку, м.Рівне, МФО 333368) заборгованість по оплаті послуг арбітражного керуючого за проведення ліквідаційної процедури та відшкодуванню витрат ліквідатора в розмірі 2163 грн. 93 коп.; 102,00 грн. витрат на оплату державного мита та 118,00 грн. на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано “31” травня 2008 року .