Постанова № 1908934, 28.07.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.08 р. Справа № 7/163а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Візаві”, м. Донецьк

до відповідача спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Візаві”, м. Донецьк, звернувся до суду з позовною заявою до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень № 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року.

Ухвалою від 17 липня 2006 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 7/163а. Провадження у справі відбувалось за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 24.06.2008 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу № 7/163а до судового розгляду.

Відповідно до змісту позовної заяви, письмових пояснень позивача, поданих суду 03.10.2006р., позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать діючому законодавству та мають бути визнані недійсними.

Так, позивач вважає безпідставним визначення податковим повідомленням-рішенням № 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року зобов’язання з податку на додану вартість на суму 103066,50 грн., посилаючись на те, що позивач не виготовляв та не придбав феромарганець фракції 0-10 мм, він був отриманий як необхідна складова технологічного процесу по незалежним від позивача обставинам, при цьому, феромарганець фракції 0-10 мм є вторинним продуктом дроблення феромарганцю та, зважаючи на таке, ціна реалізації феромарганцю фракції 0-10 мм повинна бути нижчою у порівнянні з ціною товарного феромарганцю та визначення бази оподаткування податком на додану вартість феромарганець фракції 0-10 мм виходячи із договірної вартості є правильним та обґрунтованим. Позивач стверджує, що встановлення відповідачем собівартості виробництва в розмірі 4437,31 грн. не відповідає фактичним даним, оскільки вартість продукту переробки феромарганцю, отриманого в результаті дроблення, дорівнює нулю та обліковується на балансі тільки по кількості.

Позивач зазначає, що норми ст. 9 Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік” суперечать нормам податкового законодавства, зокрема, при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, повинні бути застосовані норми Закону України „Про податок на додану вартість”. З огляду на Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач стверджує, що платник податків, зборів (обов’язкових платежів) не несе податкової відповідальності за непредставлення, несвоєчасне або неповне представлення бухгалтерської звітності. Також, позивачем пояснено, що в акті перевірки зазначено, що підприємством здійснювалася реалізація феромарганцю за ціною, нижчою за собівартість саме у січні 2005 року, тобто до внесення відповідних змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік”.

Позивач також не погоджується з податковим повідомленням-рішенням № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, яким донараховано зобов’язання з податку на прибуток на суму 300466,00 грн., оскільки у перевіряємому періоді позивач отримував доход від реалізації феромарганцю, у тому числі і від реалізації підприємствам, зазначеним в акті перевірки; сума доходу, отриманого від реалізації феромарганцю, включена до складу валових доходів в податковій декларації в повному обсязі, оскільки п. 4.1.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачає такого виду доходу як різниця між ціною феромарганцю над фактичною ціною реалізації за тону феромарганцю; з прибутку сплачений податок на прибуток, що підтверджується даними акту перевірки. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, як зазначено позивачем, не пов’язує нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток ані з визначенням вартості продукції, ані з виділенням окремих видів продукції, а тільки з загальною сумою валових доходів.

Також, позивач стверджує, що при перевірці правильності визнання суми податку на прибуток робітниками відповідача допущені арифметичні помилки при розрахунку суми податку на прибуток, а, отже, сума податкового зобов’язання та, відповідно, сума штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні невірна.

Позивач вважає неправомірним посилання відповідача у першому пункті акту перевірки на порушення п. 1 ст. 3, п. 1 ст. 142 Господарського кодексу України, оскільки зазначений кодекс не відноситься до законодавства про оподаткування.

Позивач також вважає протизаконним застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34355,50 грн. з податку на додану вартість та у розмірі 300466,00 грн. з податку на прибуток, оскільки сума основного платежу відповідачем донарахована всупереч положенням діючого законодавства про оподаткування.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що в ході перевірки податковим органом був встановлений факт реалізації позивачем феромарганцю за ціною, що є нижчою, ніж витрати на виготовлення такої продукції.

Відповідачем пояснено, що аналітичний розрахунок вартості феромарганцю проведено на підставі бухгалтерського рахунку 261 „Феросплави” за період з жовтня 2004 року по грудень 2005 року, шляхом ділення вартості на кількість феромарганцю по залишках та руху в кожному місяці виведено його ціну – залишок на початок, приходу з виробництва, реалізації та залишків на кінець кожного місяцю. Згідно п. 5 „Облікової політики ЗАТ „Візаві”, оцінка запасів при вибутті у виробництво або при іншому вибутті визначається за методом вартості перших за часом надходжень, та, таким чином, якщо реалізація феромарганцю відбувалась в жовтні, то спочатку вибував феромарганець, який рахувався на 01.10.2004 року по ціні, яка рахувалась шляхом ділення суми його вартості на 01.10.2004 року 34372057,34 грн. на його кількість 7831,5т. 4388,98 грн. за тону.

Відповідач стверджує, що, оскільки в жовтні реалізовано лише 3374,88 т феромарганцю, то залишок саме того марганцю, що рахувався станом на 01.10.2004 року, складає 4483,57т.; в листопаді реалізовано 2623,18 т, тобто реалізувався саме феромарганець за ціною 4388,98 грн.; у грудні продовжував реалізовуватись цей феромарганець, а також феромарганець, що надійшов з виробництва в жовтні за ціною 4437,31 грн.

Відповідачем зауважено, що позивачем обліковувався феромарганець загальною кількістю, без виділення в окрему позицію 0-10.

Відповідач вважає, що посилання позивача на те, що феромарганець є вторинним продуктом, який не відповідає вимогам Державного стандарту України, не відповідає обставинам справи, оскільки відповідно до умов договорів на реалізацію феромарганцю 0-10 мм позивачем зазначається, що якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника та відповідає ГОСТам, ДСТУ, ТУ та іншим необхідним умовам.

У попередньому судовому засіданні, враховуючи, що для всебічного та об’єктивного розгляду справи для з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи необхідні спеціальні знання у галузях бухгалтерії, економіки, ухвалою від 03.10.2006 року судом було призначено судово-економічну експертизу.

По закінченні експертизи та надходження від судового експерта висновку № 178/24, ухвалою від 09.06.2008р. провадження по справі поновлено.

Відповідач надав суду заперечення до висновку судово-економічної експертизи, відповідно до яких зазначив, що: в таблиці № 4 товарної продукції та вторинних продуктів доменного виробництва феромарганцю найменування продукції за № 2 вказано „вторинний продукт ФМнД75 (0-10 мм)”, проте, згідно наданих до перевірки документів, позивач веде облік фактичних витрат на виробництво феромарганцю на рахунку 231 „Виробництво” в кількісному та сумовому обліку без виділення феромарганцю за марками; зроблений експертом висновок, що за період жовтень 2004 – січень 2005 позивач реалізував феромарганець фракції 0-10 мм не має місце при реалізації, оскільки за угодами на реалізацію феромарганцю з покупцями, якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника.

Відповідачем зазначено, що в експертному висновку робиться помилковий висновок про те, що позивачем реалізовано феромарганець фракції 0-10 мм та його собівартість складає 0 грн., оскільки за угодами за специфікаціями реалізується феромарганець доменний ФМнД75 фракція 3-10 мм, облік якого ведеться в кількісному та сумовому вигляді, собівартість цього феромарганцю в січні 2005 року складає 4437,31 грн. та відповідає розрахунку ціни залишків, надходження та реалізації феромарганцю по кожному місяцю.

За таких обставин, відповідач стверджує, що відхилення собівартості реалізованого феромарганцю у січні 2005 року за даними акту перевірки та даними експертизи складає 342715,79 грн.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: правовстановлюючі документи позивача; акт перевірки від 08.06.2006 року № 12-15-16-23/5-24068600, заперечення до акту, податкове повідомлення-рішення № 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, рахунки, листи, договір підряду, договори поставки, документи по доменному виробництву, вантажні митні декларації, податкові накладні, виставлені рахунки, книга обліку продажів товарів (робіт, послуг), відомості по рахунках, зворотно-сальдова відомість.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково надані документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

З 18.04.2008 р. по 02.06.2006 р. відповідачем проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питання дотримання позивачем вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.12.2005 року та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт № 12-15-16-23/5-24068600 від 08.06.2006 року (надалі – акт перевірки).

В ході перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем, зокрема:

пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п. 1.32 ст. 1, п.п. 8.1.4. п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 142 Господарського кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 11 місяців 2005 року - на 2846923,81 грн., за 2005 рік - на 2847143,81 грн. та занижено податок на прибуток: за 11 місяців 2004 року - в сумі 88029,24 грн., за 2004 рік - в сумі 182140,04 грн., за І квартал 2005 року - в сумі 411706,94 грн., за півріччя 2005 року - в сумі 8856,91 грн.

ст. 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік”, а саме, підприємством у січні 2005 року здійснювалася реалізація феромарганцю за ціною, нижчою за собівартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2005 року на 68711 грн.

На підставі акту перевірки та здійснених в ході перевірки висновків відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 103066,50 грн., в тому числі в сумі 68711,00 грн. за основним платежем, в сумі 34355,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 903170,00 грн., в тому числі в сумі 602704,00 грн. за основним платежем, в сумі 300466,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

1. По податковому повідомленню-рішенню № 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року

Актом перевірки, зокрема, визначено (стор. 32), що перевіркою встановлено порушення ст. 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік”, а саме, база оподаткування операцій з продажу феромарганцю визначена виходячи не з фактичних витрат на його виготовлення (придбання), а виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Так, у акті перевірки зазначено, що фактичні витрати на виробництво феромарганцю на ЗАТ „Візаві” відображені на рахунку 261 „Готова продукція (феромарганець)”. Мінімальна собівартість виробництва, відповідно даних бухгалтерського обліку на 01.01.2005 року становить 4437,31 грн. Реалізація феромарганцю по ціні нижче 4437,31 грн. здійснювалась наступним підприємствам: ПП „Донпромтранс” (20,0 тн по ціні 3450,00 грн. без урахування ПДВ, податкові накладні № 01/28-3 від 28.01.2005 року – 19,15 тн, № 01/26-1 від 26.01.2005 року – 0,85 тн), ЗАТ ММЗ „Істіл” (Україна) (272,305 тн по ціні 3516,67 грн. без урахування ПДВ, податкові накладні № 01/07-1д від 07.01.2005 року – 137,295 тн, № 01/21-1д від 21.01.2005 року – 135,010 тн), СПД Перепелиця М.А. (55,5 тн по ціні 3600,00 грн., податкові накладні № 01/20-1 від 20.01.2005 року – 15 тн, № 01/28-2 від 28.01.2005 року – 15,5 тн, № 01/26-1 від 26.01.2005 року – 25 тн), ТОВ „Болемар” (29,98 тн по ціні 3548,61 грн., податкова накладна № 01/28-1 від 28.01.2005 року – 29,98 тн).

Виходячи із зазначених обставин податковим органом встановлена загальна сума заниження податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2005 року в розмірі 68711,00 грн.

Позивач вважає наведені висновки відповідача помилковими, та стверджує, що феромарганець, який реалізовувався ПП „Донпромтранс”, ЗАТ ММЗ „Істіл”, СПД Перепелиця М.А., ТОВ „Болемар” є феромарганцем фракції 0-10 мм та згідно технологічного процесу виробництва феромарганцю не є товарною продукцією, а є вторинним продуктом переробки і витрати на його виготовлення дорівнюють нулю, що свідчить про правомірність визначення позивачем бази оподаткування виходячи з їх договірної (контрактної) вартості.

Позивач наполягав на тому, що згідно даних його обліку феромарганець фракції 0-10 мм, як вторинний продукт переробки не обліковувався ним у ціновому вираженні, а тільки у кількісному - саме тому, що витрати на його виробництво не мають такого цінового вираження.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік”, база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки);

Для належного з’ясування питань наявності витрат на виробництво феромарганцю та їх обліку позивач в ході провадження по справі призначалась судово-економічна експертиза.

Висновок судово-бухгалтерської експертизи № 178/24 від 19.03.2008р. доданий до матеріалів справи. Дослідження проводилось і висновок складений експертом Машиніченко О.О., який має вищу економічну освіту, спеціальність економіст, експерт-бухгалтер, має стаж експертної роботи з 2000р. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України. За таких умов, у суду не має підстав для сумнівів в упередженості або недостатній кваліфікації особи, що дала експертний висновок.

Огляд експертного висновку показує, що в ході дослідження експертом використовувались матеріали справи, первинні бухгалтерські документи та облікові регістри позивача надані експерту на задоволення його клопотань. Висновок складений у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу», містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті таких досліджень висновки та надано відповідь на поставлені судом питання. За таких умов, висновок експерта прийнято судом в якості належного доказу по справі.

Для розв’язання експерту судом були поставлені, зокрема, питання: 1) на підставі даних відображених у первинних документах та облікових регістрах позивача визначити чи є феромарганець фракцій 0-10 мм товарною продукцією, відходами виробництва чи будь-яким активом підприємства; 2) визначити собівартість феромарганцю виробленого у перевіряємому періоді такого, що є товарною продукцією, спів ставити вартість реалізації товарної продукції у січні 2005року.

Як вбачається з експертного висновку (стор. 15 висновку № 178/24 від 19.03.2008р.), експертом досліджено відомості позивача по рахунку 261 “Феросплави” за період з жовтня по січень 2005 року. На підставі даних цих відомостей експертом зроблений висновок, що усі витрати на виробництво феросплаву покладаються на собівартість товарного феромарганцю, а вартість продукту переробки феромарганцю, отриманого в результаті дроблення, тобто вторинного продукту доменного виробництва – фракції 0-10 дорівнює нулю та обліковується на балансі тільки по кількості (у натуральній вазі).

Посилання відповідача на безпідставність наведеного висновку експерта через те, що експерт досліджував відомість у розрізі фракцій, а в ході перевірки податковим органом досліджено відомість без виділення будь-яких фракцій суд до уваги не приймає, оскільки, правила ведення податкового обліку не забороняють відображення будь-яких відомостей, як у згорнутому, так і у розгорнутому вигляді, а дослідження експертом повних даних щодо обліку позивача цілком відповідає поставленим питанням та цілям дослідження. Крім того, суд враховує наявність наказу позивача №54/1-од від 30.032004р., відповідно до п. 3 якого продукти переробки феромарганцю, отримані в результаті дроблення (фракція 0-10) не оцінювати та обліковувати на балансі тільки по кількості (у натуральній вазі).

Експертним висновком (стор. 20-21 висновку № 178/24 від 19.03.2008р.), також визначено, що на підставі дослідження первинних документів позивача експертом встановлено реалізацію саме вторинного продукту доменного виробництва феромарганцю фракції 0-10 ПП „Донпромтранс”, ЗАТ ММЗ „Істіл”, СПД Перепелиця М.А., ТОВ „Болемар”. З таблиці 11 висновку вбачається, що експертом досліджувались ті ж самі первинні документи, що і відповідачем в ході перевірки, з огляду на що суд спростовує заперечення відповідача до наведених висновків, що експертом досліджувались інші ніж ним операцій позивача по продажу феромарганцю. Щодо заперечень відповідача про те, що у первинних документах значиться про фракцію 3-10 мм., то суд виходить з того, що така фракція у будь-якому разі входить до фракції 0-10 мм, а тому повинна відноситься до вторинного продукту доменного виробництва та обліковуватись у загальному кількісному складі феромарганцю фракції 0-10 мм.

Таким чином, з огляду на встановлену нульову собівартість феромарганцю фракції 0-10 мм, висновками експерта доводиться правомірність визначення позивачем бази оподаткування за спірними операціями, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості.

Щодо тверджень відповідача про те, що зміна кількісного складу феромарганцю по рахунку 261 “Феросплави” через зниження питомої ваги товарного феромарганцю повинна вплинути на собівартість такого феромарганцю та зміну бази оподаткування по інших операціях позивача, то такі обставини також були предметом дослідження в ході проведення експертизи.

За висновком по другому питанню експертом досліджений виключно рух товарного феромарганцю, який відображений у обліку за період з жовтня 2005 року по січень 2005 року з урахуванням наявності вторинного феромарганцю у відповідних кількостях та встановлена собівартість товарного феромарганцю у розмірі 4499,71 грн. за тону. В ході дослідження експертом проведено співставлення собівартість такого феромарганцю з ціною його реалізації і встановлено, що ціна реалізації перевищує витрати на його придбання.

Таким чином, суд доходить до висновку, що у позивача у перевіреному періоді відсутні порушення ст. 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік”, висновки про такі порушення зроблені податковим органом – є помилковими, що тягне за собою необґрунтованість визначення податкового зобов’язання в сумі 68711,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

2. По податковому повідомленню-рішенню 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено, що в порушення пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яким передбачено, що господарська діяльність – будь яка діяльність особи, спрямована на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку, якщо особиста участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною, п. 2 ст. 3 Господарського Кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, п. 1 ст. 142 Господарського Кодексу України відповідно до якого прибуток (доход) суб’єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, позивачем віднесено до складу валового доходу різницю між ціною феромарганцю, яка зазначена по рахунку „261” „Феросплави” (яка складається з ціни сировини та суми послуг по переробці) над фактичною ціною реалізації за тону феромарганцю споживачам, що призвело до заниження валового доходу: за 11 місяців 2004 року в сумі 352216,97 грн., за 2004 рік в сумі 728560,16 грн., за І квартал 2005 року в сумі 1263910,97 грн., за півріччя 2005 року в сумі 1991627,62 грн., за 9 місяців 2005 року в сумі 2248337,24 грн., за 11 місяців 2005 року в сумі 2845817,81 грн., за 2005 рік в сумі 2845817,81 грн.

Також з акту перевірки (стор. 22-26 таблиця) вбачається, що відповідач визначив суми заниження валового доходу через встановлення витрат позивача на виробництво однієї тони феромарганцю (4388,98 грн., 4437,31 грн., 4967,80 грн., 4762,22 грн., 4250,61 грн.), співставлення цієї ціни з ціною реалізації по кожній господарській операції та отриману різницю додав до загальної суми валових доходів. Тобто, відповідачем збільшені валові доходи позивача на суми недоотриманих доходів, які б позивач отримав, якщо б реалізовував феромарганець за ціною, яка не є нижче від витрат на його виробництво.

Наведені дії відповідача та застосована ним методика не відповідає з приписам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 1 цього ж закону передбачено, що Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Тобто, законом визначено, що прибуток розраховується за кожний звітний період шляхом отримання суми всіх доходів такого періоду з вирахуванням суми всіх витрат такого періоду. Розрахування доходів по окремим господарським операціям, при цьому із застосуванням доходів від такої операції та витрат за такою операцією Законом не передбачено.

Крім того, п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Таким чином, при розрахунку валового доходу звітного періоду повинен враховуватись тільки фактично отриманий дохід. У даному випадку матеріали справи не тільки не свідчать про отримання позивачем такого доходу, а навпаки в ході самої перевірки (і таке зафіксовано у акті перевірки (стор. 22-26 таблиця)) відповідачем встановлено, що такий дохід позивачем фактично не отриманий.

Відповідачем пояснено, що до складу валового доходу ним віднесений дохід по операціях, який позивачем мав бути отриманий, якщо б він реалізовував феромарганець за ціною, яка б не була нижче витрат на його виробництво. Такі показники не відповідають наведеним вище приписам законодавства, а тому не можуть бути застосовані при розрахунку бази оподаткування податком на прибуток.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем до складу валового доходу відповідних звітних періодів (жовтень 2004р. – листопад 2005р.) віднесені суми доходів фактично отриманих ним від реалізації феромарганцю, що є цілком правомірним. При цьому, висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу за ці звітні періоди є помилковими, що свідчить про необґрунтованість нарахувань спірним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Необґрунтованість визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань позивача обумовлює безпідставність застосування цими ж податковими повідомленнями-рішеннями до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік”, ст.ст. 1, 4, 5, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 6,7 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Візаві” до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року. – задовольнити.

Визнати повністю недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року.

Присудити Закритому акціонерному товариству “Візаві” з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання повного тексту постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.