Рішення № 19088168, 06.10.2011, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 2-3217/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 року

Ізмаїльській міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Бурнусуса О.О.

при секретарі Горченко Л.Ф.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради, про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовними вимогами, які уточнювались та доповнювались і просять встановити факт родинних відносин між ними та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та визнати за ними, в рівних частинах право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, мотивуючи тим, що нотаріальною конторою їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у звязку з тим, що немає можливості довести факт родинного звязку, відсутні свідоцтво про народження ОСОБА_6 та свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягають на їх задоволенні.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради в судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 за обставинами справи пояснив, що у 1950-1960-х рр. він мешкав по АДРЕСА_2 а сімя ОСОБА_7 мешкала по АДРЕСА_1. Підтвердив той факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були чоловіком та дружиною, в них була донька ОСОБА_6.

Згідно пояснень допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були чоловіком та дружиною, в них була донька ОСОБА_6.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_5, що підтверджено договором купівлі-продажу від 08.03.1927 року, перекладеного перекладачем ОСОБА_11 та посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської нотаріальної контори Тітаренко А.П. За даними технічного паспорту, виданого 04.09.2008 року КП «Ізмаїльським МБТІ», вказаний житловий будинок на теперішній час розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.06.2004 року, виданого відділом РАЦС Ізмаїльського міського управління юстиції, Одеської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За загальним правило дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

За життя спадкодавець заповіту не залишав.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_5 являються:

- дружина ОСОБА_7, що підтверджено поясненнями свідків в судовому засіданні;

- донька ОСОБА_6, що підтверджено поясненнями свідків в судовому засіданні.

Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.

Відповідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважається таким, що прийняв спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 проживали разом з ним, що підтверджено будинковою книгою на домоволодіння АДРЕСА_1, тобто вважаються такими, які фактично прийняли спадщину.

Не оформивши належним чином своїх спадкових прав, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Після смерті ОСОБА_7 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до заповіту, посвідченого 07.03.1967 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Уманець Н.І., ОСОБА_7 заповіла усе належне їй на день смерті майно, де б воно не було та з чого воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право ОСОБА_6.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 проживала разом з нею, що підтверджено будинковою книгою на домоволодіння АДРЕСА_1 тобто вважається такою, яка фактично прийняла спадщину.

Не оформивши належним чином своїх спадкових прав, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.11.1982 року, виданим Ізмаїльським міським відділом ЗАГС.

Після смерті ОСОБА_6 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

За життя спадкодавець заповіту не залишав.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_6 являються:

- чоловік ОСОБА_14, що підтверджено Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 02.04.2009 року;

- донька ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.03.1993 року, виданим Ізмаїльським міським бюро ЗАГС;

- донька ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 05.05.1960 року, та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 10.04.1982 року, виданим Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, відповідно до якого ОСОБА_3 після укладення шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_3».

Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.

Відповідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважається таким, що прийняв спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_14, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_6 проживали разом з нею, що підтверджено будинковою книгою на домоволодіння АДРЕСА_1, тобто вважаються такими, які фактично прийняли спадщину.

Не оформивши належним чином своїх спадкових прав, ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, виданим відділом РАЦС Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області.

Після смерті ОСОБА_14 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/3 частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 23200730 від 19.03.2010 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_14 відсутня.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_14 являються:

- донька ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.03.1993 року, виданим Ізмаїльським міським бюро ЗАГС;

- донька ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 05.05.1960 року, та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 10.04.1982 року, виданим Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, відповідно до якого ОСОБА_3 після укладення шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_3».

Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_14 проживали разом з ним, що підтверджено будинковою книгою на домоволодіння АДРЕСА_1 тобто вважаються такими, які фактично прийняли спадщину.

Письмовою відповіддю Ізмаїльської державної нотаріальної контори від 19.03.2010 року за №534/01-14 позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у звязку з тим, що немає можливості довести факт родинного звязку, відсутні свідоцтво про народження ОСОБА_6 та свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та необхідно встановити факт того, що ОСОБА_5, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_7, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року були чоловіком та дружиною, факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як батька та доньки, та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності в рівних частинах за кожною на домоволодіння АДРЕСА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. 525, 529, 535, 549 ЦК УРСР (1963 року), суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради, про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Встановити факт того, що ОСОБА_5, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_7, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року були чоловіком та дружиною.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як батька та доньки.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Припинити право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_5.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Бурнусус