Ухвала суду № 190784, 10.10.2006, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2006 Справа № 6/7

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Крутовських В.І,

суддів: Прокопенко А.Є.–доповідач , Дмитренко А.К.

при секретарі судового засідання Врона С.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Смілянець О.О., статут№б/н від 03.03.00, власник підприємства;

Представник відповідача у судове засідання не з"явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції м.Мала Виска Кіровоградської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.06р. у справі № 6/7

за позовом: Приватного підприємства “Агрофірма “Кам”янська”, с.Кам”янка Новомиргородського району

до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції м.Мала Виска Кіровоградської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2006р. у справі №6/7 (суддя Баранець О.М.) задовольнив повністю позовні вимоги Приватного підприємства “Агрофірма “Кам”янська”, с.Кам”янка Новомиргородського району до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції м.Мала Виска Кіровоградської області, визнавши нечиниими податкові повідомлення-рішення № 0000542310/0 від 05.09.2005р., № 0000542310/2 від 05.12.2005р. про визначення позивачу суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість по основному платежу в сумі 15 250грн, по штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 7 625грн.

Не погодившись з постановою господарського суду Маловисківська міжрайонна державна податкова інспекція м.Мала Виска звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Скаржник вважає, що господарським судом не було враховано, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували той факт, що ним не проводились взаєморозрахунки з ПСП “Марія”.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірність висновків суду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2005 року посадовими особами Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ у Кіровоградській області складений Акт № 28-2310-03757175 (надалі по тексту - акт перевірки) про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП "Агрофірма "Кам'янська" згідно відомостей, отриманих за результатами зустрічної перевірки за період з 01.12.2004 р. по 31.12.200 р.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 05.09.2005 р. № 0000542310/0 (надалі по тексту - рішення), яким позивачеві донараховано податок на додану вартість в сумі 15 250,00 гривень, застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 7625,00 гривень.

За результатами розгляду повторної скарги відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 05.12.2005 р. № 0000542310/2 (надалі по тексту - рішення), яким позивачеві донараховано податок на додану вартість в сумі 15 250,00 гривень, застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 7625,00 гривень.

В Акті перевірки (пункт 2.1.) зазначено, що "ПП "Агрофірма "Кам”янська" реалізувала ПСП "Марія" по податковій накладній № 117 від 08.12.2004 р. та накладній № 1137 від 08.12.2004 р. соняшник в кількості 61,0тон по ціні 1250,00 грн. на загальну суму 91500,00 грн., в тому числі ПДВ 15250,00 грн. Перевіркою встановлено, що підприємством не відображено реалізацію соняшнику в бухгалтерському та податковому обліку, не включено до податкових зобов'язань в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) і відповідно не включено до податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, чим порушено п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість". Податок на додану вартість в сумі 15250,00 грн. донарахований позивачеві на підставі п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, ст. 10 ЗУ "Про податок на додану вартість", п. п. 4.4.2 "б" п. 4.2 ст. 4 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла станом на 08.12.2004 р.), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із акту перевірки від 26.08.05р. позапланова документальна перевірка позивача проводилась згідно відомостей, отриманих за результатами зустрічної перевірки за період з 01.12.04р. по 31.12.04р.

Пославшись на наявність копій накладної, податкової накладної та квитанції до прибуткового касового ордеру, надісланих Баштанською МДПІ, відповідач встановив, що підприємством не відображено реалізацію соняшнику в бухгалтерському та податкового обліку, не включено до податкових зобов”язань в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) і відповідно не включено до податкових зобов”язань в декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, чим порушено п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При перевірці відповідачем були використані книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), № 1, 2, 3, накладні та податкові накладні за грудень 2004 року, касова книга та первинні касові документи за грудень 2004 року, первинні бухгалтерські документи за грудень 2004 року.

Відповідач посилається на те, що позивач не надав на його запит від 18.08.05р. за №2475/10/23-10 документів на підтвердження вирощування соняшника як власної продукції, що стало б підставою для пільгового оподаткування.

Апеляційний господарський суд вважає, що при наявності заперечень позивача взагалі про факт відвантаження і продажу насіння соняшника 08.12.04р. ПСП “Марія”, відповідач повинен був надати суду оригінали документів, на які він посилається у матеріалах справи: накладну №1137, податкову накладну №1137, квитанцію до прибуткового ордеру №228.

Посилання відповідача на те, що у вказаних документах вказані відомості позивача, які співпадають з дійсними, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки відповідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно п. 2 “Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари... відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Як вбачається із копії накладної №1137 від 08.12.04р. (а.с. 52) в ній відсутнє посилання на довіреність, її номер, серію, дату видачі, як підставу отримання продукції.

Відповідач не перевіряв у ПСП “Марія” наявності такої довіреності, господарському суду така довіреність також не надана.

Таким чином господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги викладене, підстав для зміни або скасування постанови господарського суду не вбачається, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.03.06р. у справі № 6/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий В.І.Крутовських

Суддя А.Є.Прокопенко

Суддя А.К. Дмитренко

З оригіналом згідно

Помічник судді А.В.Тальян