Ухвала суду № 19074421, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 року                               м. Київ                              К-6386/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Костенка М.І.

                                                            Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року

у справі № 2-а-9032/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об’єднання «Шахтобуд»

до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об’єднання «Шахтобуд»(далі –позивач) до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000802342/0/18534 від 13 серпня 2007 року, № 0000802342/1/25278 від 18 жовтня 2007 року, № 0000802342/2/222 від 09 січня 2008 року та № 0000802342/3/9317 від 31 березня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ ВО «Шахтобуд»витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

          Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

          В поданій касаційній скарзі, Костянтинівська ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

          В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року –без змін.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ ВО «Шахтобуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 618/23-2-24808994 від 02 серпня 2007 року.

На підставі зазначено акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802342/0/18534 від 13 серпня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 163 708,30 грн. (122 679,00 грн. –основний платіж, 41 029,30 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення –без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000802342/1/25278 від 18 жовтня 2007 року, № 0000802342/2/222 від 09 січня 2008 року та № 0000802342/3/9317 від 31 березня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.5, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 334/94-ВР) у зв’язку з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості придбаних робіт з експлуатаційного буріння геологічних свердловин, витрат на здійснення геодезичних робіт, які виконувалися Асоціацією землевпорядних організацій Донецької області на замовлення позивача, вартості послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецбуб-1», а також вартості маневрових робіт по доставці вагонів та витрат, пов’язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

          Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

          Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, детальна розвідка Веролюбівського родовища глини, на якому позивачем здійснювались роботи, завершена у 1952 році, що підтверджується протоколом затвердження запасів УКРТКЗ № 650 від 17 липня 1952 року. На момент здійснення буріння та геодезичних робіт це родовище вже експлуатувалось.

          Згідно з пунктом 8 Переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1998 року № 118, (далі –Перелік) витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо), становлять окрему групу.

          До складу зазначеної групи не включаються витрати, пов’язані з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин, зокрема, витрати видобувних підприємств на експлуатаційну розвідку з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, їх якості та гірничо-технічних умов розробки (без нарощування запасів корисних копалин і зміни їх категорійності за ступенем промислової розвіданості).

          Судами попередніх інстанцій встановлено, що підчас здійснення робіт з буріння не відбулось нарощування запасів глини та зміна їх категорійності за ступенем промислової розвіданості. Геологічне завдання детальної розвідки Веролюбівського родовища виконано в повному обсязі у 1951 році, тому потреб у дорозвідці родовища підприємство не мало.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, витрати на експлуатаційне ударне канатне та колонкове буріння, здійснені на родовищі паралельно з видобуванням глини, вони не становлять окрему групу для їх амортизації, а тому підстави для застосування підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР –відсутні.

          Також, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що витрати на здійснення геодезичних робіт, які виконувалися Асоціацією землевпорядних організацій Донецької області на замовлення позивача, також не підлягають амортизації, оскільки, в актах здачі-приймання робіт виконавцем вказано, що ним геодезичні роботи виконувалися на промисловому майданчику, тобто на родовищі, на якому ведеться видобування глини, а не його детальна розвідка.

          Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

          Як встановлено судами, придбані позивачем послуги з перевірки у комерційному відношенні придатності вагонів для перевезення вантажів, безпосередньо використовувались у господарській діяльності позивача, оскільки, огляд вагонів є однією з ланок реалізації виробленої продукції споживачам.

          В сою чергу, маневрові роботи щодо повернення непридатних для навантаження вагонів викликані вимогами залізниці, яка зобов’язує вантажовідправника повернути їй вагони, які останнім визнані непридатними для завантаження, за власний рахунок.

          А тому, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що зазначені вище витрати відповідають визначенню валових витрат, наведеному в пункті 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

          Відповідно до підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

          Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для проведення позивачем відшкодування витрат було вилучення для нього сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, тобто для розробки та видобування глини на Веролюбівському родовищі, що передбачено статтею 156 Земельного кодексу України та розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації № 345 від 22 липня 2002 року «Про вилучення та передачу земельних ділянок в оренду».

          З огляду на викладене, колегія суддів вважає що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що кошти, сплачені як відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, не є штрафом, неустойкою (пенею), сплаченими за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, у зв’язку з чим підстави для донарахування податку на прибуток за порушення позивачем вимог підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР –відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

                                        Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко