Ухвала суду № 19074411, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 року                               м. Київ                              К-12834/09

                                                                                                              К-12672/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Костенка М.І.

                                                            Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції та Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»в особі відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року

у справі № 2а-8518/08

за позовом Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»в особі відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт»

до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції,

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного відкритого акціонерного товариства «Луганський державний інститут по проектуванню шахт»

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року позов Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»в особі відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт» (далі –позивач) до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 31 березня 2008 року та № 0000042301/0 від 31 березня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито в розмірі 3,40 грн.

          Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»фінансується виключно за рахунок Державного бюджету України, то воно звільнено від сплати земельного податку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року апеляційну скаргу Стаханівської ОДПІ задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року скасовано. Позов ДП «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»в особі відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 31 березня 2008 року в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 442 621,99 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 31 березня 2008 року в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54 345,87 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач та позивач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

          В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, відповідачем ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового –про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          Позивач в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено додаткову виїзну позапланову тематичну перевірку ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»з питань достовірності нарахування земельного податку та застосування пільги по земельному податку за період з 01 липня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 225/23-32449971 від 27 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 31 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання із земельного податку в розмірі 1 770 487, 97грн. (885 243,99 грн. –основний платіж, 885 243,98 грн. – штрафні (фінансові) санкції), та № 0000042301/0 від 31 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання із земельного податку в розмірі 217383,49 грн. (108 691,75 грн. –основний платіж, 108 691,74 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

          Перевіркою встановлено порушення частини 1 статті 2, частини 1 статті 4, статті 5, пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 2535-XII), оскільки, позивачем в поданих за період з 01 липня 2005 року по 31 березня 2007 року податкових розрахунках земельного податку визначено 100 відсоткову пільгу по сплаті земельного податку як підприємство, що повністю утримується з Державного бюджету України.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

          Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону № 2535-XII від земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

          Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-III (чинного на час виникнення спірних правовідносин) бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

          Частинами 1, 2 статті 21 Бюджетного кодексу України визначено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

          Відповідно до пункту 6 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, (далі –Порядок) розпорядники бюджетних коштів (далі - розпорядники) - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

          Пунктом 8 Порядку визначено, що одержувачі бюджетних коштів - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.

          Як встановлено судом апеляційної інстанції, ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»має статус одержувача коштів Державного бюджету України та, згідно затвердженого плану використання бюджетних коштів в 2005-2008 роках, отримувало з Державного бюджету України бюджетні кошти за програмою «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості», за кодами економічної класифікації «Субсидії і поточні трансферти підприємствам, установам, організаціям», «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Крім того, відповідно до листа № 03-32/493 від 27 вересня 2007 року Управління Державного казначейства у м. Стаханові ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» не є підприємством, яке повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, а лише отримує грошові кошти у вигляді субсидій, поточних та капітальних трансфертів.

Згідно із Статутом ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»утримується як за рахунок бюджетних коштів, так і за рахунок коштів, отриманих за результатами господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, податкові розрахунки земельного податку, подані ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація», не містили податкових зобов’язань із земельного податку, то податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, окрім штрафних (фінансових) санкцій додатково неправомірно застосованих на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на відсутність доказів засудження посадових осіб підприємства за ухилення від сплати податків або декларування переоцінених або недооцінених об’єктів оподаткування.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційні скарги Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції та Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»в особі відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт» відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

                                        Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко