Постанова № 19071217, 28.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2011 р. № 2а-10366/11/1370

м. Львів

16 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І

секретар судового засідання Гнилиця Р.І.

від позивача Томашівський О.Г.

від відповідачаОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунку платника податків.

Обставини справи.

Позивач, Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова, звернулась 21.09.2011 року до суду з позовом про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунку платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 15.09.2011 року № 824, позивач повинен був провести позапланову виїзну перевірку відповідача. На виконання зазначеного наказу інспекцією виписано направлення на перевірку від 15.09.2011 року № 878, однак, як вбачається із Актів від 15.09.2011 року № 296/17-2 та №297/17-2 довірена особа відповідача - ОСОБА_2 після отримання під розписку наказу та направлення, працівника інспекції до проведення перевірки не допустила, необхідних для проведення перевірки документів не надала.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з тих підстав, що для проведення перевірки не було законних підстав, а тому відповідач був вправі відмовити у допуску до перевірки.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані сторонами докази і їх сукупності та

в с т а н о в и в:

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова 15.09.2011 року видано наказ №824 на проведення позапланової виїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_4 та видано направлення на проведення перевірки №878 від 15.09.2011 року.

Як зазначено у вищевказаному наказі, такий виданий на виконання доповідної записки начальника управління оподаткування фізичних осіб Гедз Л.Я. та на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно Акта №296/17-2 від 15.09.2011 р., при виході на адресу відповідача для проведення перевірки, довіреною особою СПД-ФО ОСОБА_4 відмовлено від допуску до перевірки, відтак, позивачем складено акт №297/17-2 від 15.09.2011 р. про неможливість проведення перевірки.

На підставі вищевказаних актів, головним державним податковим ревізором-інспектором управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Личаківському районі м. Львова Підгайною Н.Я. скеровано 19.09.2011р. заступнику начальника ДПІ у Личаківському районі м. Львова звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

За результатами розгляду звернення, заступником начальника ДПІ у Личаківському районі м. Львова 21.09.2011 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до якого застосовано арешт коштів на рахунках платника податків СПД-ФО ОСОБА_4.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, зокрема: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Під час проведення перевірок органи державної податкової служби мають право відповідно до п.20.1.8 ПК України вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Як встановлено судом з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова надіслано відповідачу на адресу АДРЕСА_1 рекомендований лист №79003 0375704 6 від 03.08.2011 р. з вимогою надати протягом 10 робочих днів з моменту отримання запиту пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаєморозрахунків з ПП «Галич Тур»код 33981989 за період з вересня по грудень 2009 року, на адресу 79003 м. Львів вул. Стрийська, 35. Відповідно до розписки, даний лист відповідач отримав 18.08.2011 року.

Згідно поштової квитанції, 27.08.2011 року відповідач надіслав до ДПІ Личаківського р-ну рекомендований лист з повідомленням про вручення в якому було пояснення та копії документів згідно запиту № 17835/10/17-2 від 01.08. 2011 року ( позивачем отримано 29.08.2011 року згідно повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

З огляду на вищенаведені норми ПК України та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки відповідачем у встановлений законом строк надано запитувані позивачем документи, то підстав передбачених п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України при виданні наказу на проведення позапланової виїзної перевірки у позивача не було.

Відповідно до п. 94.1. ст..94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна згідно з п.94.2 ПК України може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Відповідно до п. 94.5 ПК України, арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

За наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, керівник органу державної податкової служби (його заступник), відповідно до п.94.6 ПК України приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

- платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

- іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. 94.10 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з п. п. 94.19.1 п. 94.19 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

З системного аналізу вищенаведених норм податкового кодексу України суд дійшов висновку, що передумовою для звернення органу державної податкової служби до суду про арешт коштів на рахунках платника податків є прийняття податковим органом рішення про застосування арешту майна платника податків, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як встановлено судом з долучених позивачем актів, такі складені через не допуск посадових осіб до перевірки, однак у матеріалах справи відсутні докази прийняття судом рішення про підтвердження обґрунтованості застосованого до відповідача згідно рішення від 21.09.2011 року адміністративного арешту майна платника податків, а отже згідно з п. п. 94.19.1 п. 94.19 ПК України, такий арешт припинився і відповідно, відсутні підстави для арешту коштів на рахунку платника податків.

З огляду на наведене, оскільки іншого не було встановлено у визначеному законом порядку, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2011р. о 17:00год.

Суддя Коморний О.І.