Ухвала суду № 1906613, 20.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-29281/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

20 травня 2008 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 20.05.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуЗАТ «Аурум» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006

у справі                    № 13/81-06-2618А

за позовом              ЗАТ «Аурум»

до                               СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про                             скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Аурум»звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про скасування податкових повідомлень - рішень СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області від 28.09.2005 № 0002081310/0, від 31.10.2005 №0002081310/1, від 05.12.2005 № 0002081310/2, від 20.02.2006 № 0002081310/3.

Постановою господарського суду Одеської області від 16.05.2006 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 скасовано постанову місцевого господарського суду від 16.05.2006 та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області проведена перевірка ЗАТ „Аурум" з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб при оподаткуванні дивідендів, за результатами якої складено акт № 740/13-31.1/00227241/22, яким встановлено порушення п.9.3 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2005р. № 0002081310/0, яким позивачу визначена сума штрафу за вказане порушення у розмірі 2600,00 грн. відповідно до пп.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За результатами адміністративного оскарження, рішеннями СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області від 31.10.2005р. і ДПА в Одеській області від 30.11.2005р. та від 14.02.2006р. скарги ЗАТ „Аурум" залишені без задоволення, а оскаржене повідомлення-рішення - без змін і прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.10.2005р. №0002081310/1, від 05.12.2005р. № 0002081310/2, від 20.02.2006р. № 0002081310/3, якими позивачу визначена така ж сума штрафних санкцій.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду України та відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував тим, що згідно п.3 розділу 2 Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001р. № 135 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2001р. № 368/5559, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків, кодів банків і кодів бюджетної класифікації несе особа, яка заповнювала/оформлювала цей документ та надала його обслуговуючому банку, тому судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги посилання суду першої інстанції на п.5.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276, так як вказаною правовою нормою не передбачена відповідальність працівників податкового органу за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, а встановлено, що дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів, і у разі виявлення у зазначеному реєстрі помилкових записів або розрахункових документів, що надійшли від суб'єктів господарювання, які не віднесено до реєстру платників відповідного податку, ці дані в день отримання електронного реєстру розрахункових документів обліковуються в окремому особовому рахунку за спеціальним кодом "умовний платник" та в реєстрі надходжень і повернень. Така відповідальність закріплена за позивачем згідно п.3 розділу 2 зазначеної вище Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками Одеського апеляційного господарського суду враховуючи таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ЗАТ „Аурум" несвоєчасно надані платіжні документи на сплату податку з доходів фізичних осіб при оподаткуванні дивідендів за IVквартал 2004р., зокрема останнє звернулось до СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області з листом про перерахування цих коштів 14.01.2005р., тобто із пропуском встановлених Законом строків, а саме перерахування здійснено Державним казначейством 25.01.2005р., хоча граничним терміном є 31.12.2004р. Сума недоїмки, яка утворилась внаслідок порушення податкового законодавства на дату встановленого останнього строку сплати податку склала 26000,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу. На підставі цієї правової норми СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області правомірно визначила позивачу суму штрафних санкцій у розмірі 2600,00 грн., оскільки останнім було перераховано податок з доходів фізичних осіб при оподаткуванні дивідендів у розмірі 26000,00 грн. на інший рахунок № 33214800800002/980 - „податок з доходів найманих працівників", про що свідчить платіжне доручення № 2538 від 29.11.2004р., тобто фактично позивачем не сплачено податок з доходів фізичних осіб при оподаткуванні дивідендів.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не з’ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ЗАТ «Аурум» задоволенню не підлягає, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 у справі №13/81-06-2618А – залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ «Аурум» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 у справі №13/81-06-2618А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О.ФедоровСуддіА.І. Брайко Г.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                         А.О.Патюк