Ухвала суду № 1906524, 11.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-31693/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2008 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Нечитайла О.М.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання               Патюк А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 11.03.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Солом’янському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2006

у справі                    №28/26-А

за позовом              Станції Київ – Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця»

до                               ДПІ у Солом’янському районі м. Києва

про                             визнання недійсними податкових повідомлень – рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №0004492312/0 від 29.09.2005 в частині нарахування зобов'язання по сплаті земельного податку в сумі 3279,20 грн. та штрафних санкцій в сумі 1639,60 грн.

Згідно останніх уточнених позовних вимог позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0004492312/0 від 29.09.2005, № 0004492312/1 від 01.11.2005, № 0004492312/2 від 27.01.2006.

Постановою Господарського суду міста Києва від 04.07.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2006  у справі № 28/26-А позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0004492312/0 від 27.01.2006. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Станції Київ - Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" за період з 01.07.2003 по 01.07.2005.

В ході перевірки встановлено, зокрема, порушення, ст. ст. 7, 13, 14 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю", що призвело до заниження податку на землю в розмірі 3279,20 грн.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №108/23-0111/01069778.

На підставі вказаного акту відповідачем, 29.09.2005 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004492312/0, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю в розмірі 4918,80 грн., з яких 3279, 20 грн. - основний платіж, 1639,6 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з результатами перевірки позивач в порядку адміністративного оскарження звертався до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації в м. Києві та Державної податкової адміністрації України.

За результатами оскарження Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва були винесені наступні податкові повідомлення -рішення від 07.11.2005 № 0004492312/1, №0004492312/2 від 27.01.2006.

При цьому, податковим повідомленням-рішенням №0004492312/2 від 27.01.2006 на підставі рішення Державної податкової адміністрації в м. Києві від 10.01.2006 №2/10/25-214 було зменшено суму донарахованих штрафних санкцій по податку на землю у розмірі 163,95 грн. і відповідно визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю в розмірі 4754,84 грн., з яких 3279,20 грн. - основний платіж, 1475,64 грн. - штрафні санкції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Положеннями Земельного кодексу України з урахуванням Законів України "Про транспорт" і  "Про залізничний транспорт" передбачено, що всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, а тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці для використання за цільовим призначенням відповідно до видів діяльності залізниці та її підрозділів.

Таким чином, земельні ділянки (кадастрові номери № 72440004 за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна, 1; № 72438004, № 72440094, 74441004, 72701002 за адресою: м. Київ, Солом'янський район), які надані у користування ДТГО "Південно-Західна залізниця", законодавством віднесено до земель залізниці.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України підставою для віднесення земель до тієї чи іншої категорії є рішення органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджувати проекти землеустрою.

Доказів того, що компетентним органом державної влади та органом місцевого самоврядування спірні земельні ділянки було віднесено до іншої категорії, ніж землі залізниці, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку.

Згідно ст. 6 цього Закону суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель.

Відповідно до п. 1.1. Порядку визначення грошової оцінки земельних ділянок в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 03.04.2001 № 242/1219 (із змінами та доповненнями), грошова оцінка земельних ділянок в м. Києві здійснюється згідно з чинним законодавством України, нормативно-правовими актами та рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" з метою визначення розмірів земельного податку.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті, за земельні ділянки, надані для залізниць.

У відповідності до п. 2.1 рішення Київської міської ради "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" від 27.04.2000 № 104/825 плата за землі залізниць справляється у розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого як один відсоток від середньої базової вартості одного кв. м. по місту, без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок.

Середня базова вартість одного кв. м. земель м. Києва затверджена пунктом 1 частини 1 рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" у розмірі 131,88 грн.

На підставі того, що земельна ділянка, на якій розташована Станція Київ-пасажирський Південно-Західної залізниці, відноситься до земель залізничного транспорту, позивач правомірно обчислював земельний податок в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 7 Закону України "Про плату за землю", для земель залізниць з урахуванням вимог рішення Київської міської ради "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" від 27.04.2000 № 104/825.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень з яких вбачається, що позивач сплатив земельний податок за період, який перевірявся.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Аналіз викладеного дає  підстави для висновку про те, що застосування до позивача штрафних санкцій є необґрунтованим.

Оскільки в силу п. б пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові повідомлення-рішення № 0004492312/0 від 29.09.2005 та № 0004492312/1 від 07.11.2005 є відкликаними, і тому вони не можуть бути визнані недійсними, суди правомірно визнали недійсним лише податкове повідомлення-рішення № 0004492312/2 від 27.01.2006.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Солом’янському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а ухвала Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 та постанова господарського суду м. Києва від 04.07.2006 у справі №28/26-А – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Солом’янському районі м. Києвазалишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2006 у справі №28/26-А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. Брайко Г.К. ГолубєваО.М. Нечитайло А.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                   А.О. Патюк