Ухвала суду № 1906502, 26.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-34793/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“26”лютого 2008 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 26.02.08 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 та постанову господарського суду м. Севастополя від 24.07.2006

у справі № 20-3/190

за позовом ПП «Віннер Форд Севастополь»

до ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення №0000102310/0

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вінер Форд Севастополь», звернулось до господарського суду м. Севастополь з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000102310/0 від 10.01.2006 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 25179,51 грн., які є штрафними санкціями.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 24.07.2006, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2006, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства «Вінер Форд Севастополь» за період із 01.07.2004 по 30.09.2005 (акт перевірки № 21449/10/23-00-23/25140972 від 28.12.2005), податковим органом 10.01.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102310/0 про донарахування штрафних санкції по податку на додану вартість у сумі 25179, 51 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди мотивували тим, що оскільки у висновку акту перевірки №21449/10/23-00-23/25140972 від 28.12.2005 відсутні відомості про порушення Приватним підприємством «Вінер Форд Севастополь» підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість», то немає підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000. Також судами зазначено, що платник податків не занизив суми, підлягаючих сплаті до бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, з боку позивача ПП «Віннер Форд Севастополь» відсутнє порушення Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість перед Державним бюджетом України, що підтверджується: висновками, викладеними у акті виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання податкового та валютного законодавства ПП «Віннер Форд Севастополь» за період з 01.07.2004 по 30.09.2005 від 20.12.2005 №21449/10/23-00-23/25140972, відповідно до яких сума завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та складає 50358,99 грн.; змістом податкового повідомлення-рішення від 10.01.2006 №0000102310/0, в якому відсутнє донарахування сум податкових зобовязань з податку на додану вартість з боку податкового органу.

Проте, відповідно до пп.17.1.3. статті 17 « Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» №2181-Ш від 21.12.2000 у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору ( обовязкового платежу).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що оскільки недоплата з податку на додану вартість з боку позивача відсутня, відсутні також правові підстави для застосування штрафних санкцій, передбачений вищезазначеною нормою.

Судова колегія має за необхідне звернути увагу на те, що діючим законодавством України про оподаткування не встановлена відповідальність платника за заниження ним податкового кредиту.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя задоволенню не підлягає, а постанова господарського міста Севастополя від 27.07.2006 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2006року у справі №20-3/190 залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Севастополя від 24.07.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2006 у справі № 20-3/190 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар А.О. Патюк