Рішення № 190585, 05.10.2006, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2006 р. Справа № 02/4247

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:

позивача: Перетятько Т.І. - за довіреністю, відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Черкаське головне регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма МИР-СЕМ і Ко"

про стягнення 42590 грн. 08 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 42 590 грн. 08 коп., в тому числі 41 398 грн. 69 коп. заборгованості відповідача по кредиту, отриманому відповідачем у позивача відповідно до кредитного договору від 17.11.2003р., 335 грн. 40 коп. процентів за користування кредитом станом на 10.08.2006р., 855 грн. 99 коп. пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов у заявленій сумі, просила позов задовольнити, прийняти рішення у даному судовому засіданні, пояснила, що станом на дату розгляду справи заборгованість по кредиту не змінилася, сума нарахованих процентів збільшилась, оскільки відповідач кошти не сплачував, але позивач суму позову не збільшує.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але відзив на позов суду не подав, повторно не направив свого представника у судове засідання, не подав суду заперечень проти позову. Суд вважає можливим розглянути справу без представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, виходячи із того, що стороною у даному спорі є підприємство –юридична особа, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником, чи керівник особисто, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі заступника директора Черкаського головного регіонального управління Кушнірука Миколи Вікторовича, що діє на підставі довіреності і Положення про філію, та ТОВ "Агрофірма МИР-СЕМ і Ко" в особі генерального директора Селезня Юрія Григоровича, що діє на підставі Статуту, уклали кредитний договір № 519/кн/03 від 17.11.2003р. (далі кредитний договір), відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 131 182 грн. із щомісячним погашенням кредиту рівними платежами та сплатою 20 % річних за користування строковим кредитом і 40 % річних у випадку несвоєчасного погашення сум кредиту. Додатковою угодою № 1 від 26.05.2005р. сторони внесли зміни до кредитного договору, зокрема встановили термін погашення кредиту відповідно до графіка (Додаток № 1), із

конкретним зазначенням сум кредиту та процентів, які повинна бути сплачені у кожну конкретну дату, та із кінцевим строком повернення кредиту 16.11.2006 року.

Суд приходить до висновку, що кредитний договір та додаткова угода до нього відповідають вимогам чинного законодавства, вони містять в собі всі істотні умови, встановлені для договорів даного виду, підписані повноважними представниками сторін. Повноваження генерального директора на підписання кредитного договору підтверджені протоколом зборів учасників товариства від 20.10.2003р., належним чином оформленою карткою із зразками підписів посадових осіб товариства та відтиском її печатки. Кредитний договір виконувався обома сторонами: позивач надав відповідачу кредит у вказаній в договорі сумі –131182 грн., перерахувавши кошти за цільовим призначенням по платіжному дорученню відповідача № 275 від 19.11.2003р. із позичкового рахунку відповідача, відкритого відповідно до умови пункту 2.1.1. кредитного договору, а відповідач погашав борг по кредиту та сплачував проценти по 26 лютого 2006 включно.

Відповідно до пункту 2.3.2. кредитного договору у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань, визначених кредитним договором, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився у дату, вказану у повідомленні позивача, та відповідно позивач має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Умова цього пункту кредитного договору відповідає припису статті 1050 Цивільного кодексу України, в частині 2 якої вказано, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України положення частини 2 статті 1050 Кодексу застосовуються до відносин за кредитним договором.

Судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення конкретних частин кредиту в установлені графіком строки (із 26.03.2006р.), порушення відповідачем зобов’язання щодо сплати процентів за користування кредитом щомісячно не пізніше 26-го числа поточного місяця. Із березня 2006 року кредит взагалі не погашався і станом на день прийняття рішення борг відповідача по кредиту складає 41 398, 69 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов’язків (господарських зобов’язань), які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Листом від 13.07.2006 року позивач звернувся до відповідача із вимогою, відповідно до пункту 2.3.2. кредитного договору, про дострокове погашення кредиту в термін до 26.07.2006 року, сплату відсотків та пені. Суду не подано доказів надсилання відповідачем відповіді на дане повідомлення позивача.

Отже, суд вважає обгрунтованою і законною вимогу позивача про стягнення із відповідача всієї суми кредиту, тому позов до відповідача про стягнення залишку боргу по кредиту в сумі 41 398 грн. 69 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4.3. кредитного договору відповідач зобов’язався сплачувати проценти за користування кредитом щомісяця 26-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору. Однак, як вбачається із поданого позивачем розрахунку суми позову в частині несплачених процентів, відповідач порушував строки сплати процентів та неповністю сплачував нараховані суми, в зв’язку з чим створилася заборгованість по процентах за користування кредитом по 10.08.2006р. в сумі 335 грн. 40 коп. Факт наявності простроченої заборгованості по процентах не спростований відповідачем. Тому вимогу позивача про стягнення процентів у вказаній сумі суд вважає законною і обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, тобто такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 5.1. договору за порушення відповідачем строків повернення кредиту та сплати процентів позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 855 грн. 99 коп. за прострочення сплати кредиту та процентів період з 28.03.2006р. по 09.08.2006р. Вказана вимога є обгрунтованою і законною, вона основана на законі та на умовах кредитного договору, тому вона підлягає до задоволення.

Відповідач не заперечив доводи позивача, не спростував встановлені факти, він не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі в установлені кредитним договором строки відповідно до умов договору. Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача 41 398 грн. 69 коп. заборгованості по кредиту, 335 грн. 40 коп. процентів за користування кредитом та 855 грн. 99 коп. пені є законною і обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тобто такою, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 425 грн. 90 коп. грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма МИР-СЕМ і Ко" (19044, Черкаська область, Канівський район, с. Мельники, ідентифікаційний код 21351637) на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, ідентифікаційний код 22792510) борг по кредиту в сумі 41 398 грн. 69 коп., 335 грн. 40 коп. процентів за користування кредитом, 855 грн. 99 коп. пені, 425 грн. 90 коп. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 09.10.2006р.