Рішення № 190523, 11.10.2006, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2006 р. Справа № 08/3954

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Коваленка В.І., секретаря судового засідання Атамась Т.В.,

за участю представників:

від позивача –представник не з’явився,

від відповідача –Черкасова А.І. за довіреністю ,

розглянувши матеріали справи за позовом приватної виробничо-комерційної фірми "Гранд-Агро" м. Луцьк до закритого акціонерного товариства "Черкаський агротепличний комбінат" с. Геронимівка Черкаської області про стягнення 15498 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов стягнення з відповідача на його користь 15238 грн. 82 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції за передані в 2005р. товарно –матеріальні цінності та 18 грн. 3% річних. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що ПВКФ “Гранд-Агро” передала у власність ЗАТ “Черкаський агротепличний комбінат засоби захисту рослин - на загальну суму 22746 грн. 82 коп. згідно видаткової накладної №1-4 від 22.03.2005р. та видаткової накладної №ЧК-0000004 від 22.04.2005р. Позивач вказав, що факт отримання засобів захисту рослин представником відповідача підтверджується довіреністю №293991 серії НАФ від 22.04.2005р., виданою на ім'я Вознюка Петра Гнатовича. Свої зобов’язання відповідач повністю не виконав, і станом на 25.07.2006 р. сума основного боргу становить 14666 грн. 82 коп.

Позивач вказав, що 14.12.2005р. відповідачу було пред’явлено вимогу № 532/1, в якій вимагалося провести розрахунки за надану йому продукцію. Відповідач не розрахувався, відповідь на вимогу не надав. У відповідності з вимогами Цивільного кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Таким чином, вважає позивач, заборгованість відповідача перед ПВКФ “Гранд-Агро” становить 15238 грн. 82 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції та 259 грн. 18 коп. 3% річних.

Позивачем до вирішення спору по суті в порядку ст.22 ГПК збільшено розмір позовних вимог. Остаточно позивач просить стягнути з відповідача на його користь 23429грн. 22 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції та 401 грн. 96 коп. три проценти річних.

В судове засідання уповноважений представник позивача не з’явився.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав частково в сумі основного боргу 13666 грн. 82 коп. та вказав, що суми індексації боргу та річних не визнає, оскільки угоди про це сторони не укладали. Крім того, вказав відповідач, позивач свої вимоги в частині стягнення інфляційних не обґрунтував розрахунком з посиланням на місячні індекси та нормативи, якими ці індекси встановлені. Позивач збільшив позовні вимоги клопотанням від 17 серпня 2006 року за рахунок неврахування ним його заборгованості перед відповідачем за оренду складських приміщень на суму на суму 9380 грн. Акти звірки взаєморозрахунків сторонами не складалися.

В судовому засіданні представником відповідача підтримано позицію викладену у відзиві на позов.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 02 по 11 жовтня 2006р. на підставі ст.77 ГПК України.

Вислухавши пояснення представника відповідача та вивчивши матеріали справи суд встановив, що позивач передав у власність відповідача засоби захисту рослин на загальну суму 22746 грн. 82 коп. Дана обставина підтверджується відомостями що містяться у видатковій накладній №1-4 від 22.03.2005р., №2-4 від 06.04.2006р. та видатковій накладній №ЧК-0000004 від 22.04.2005р. та довіреністю відповідача №293991 серії НАФ від 22.04.2005р., виданою ним на ім'я Вознюка Петра Гнатовича якому він делегував повноваження на отримання товарно –матеріальних цінностей від позивача. Свої зобов’язання відповідач повністю не виконав, і станом на 25.07.2006 р. сума основного боргу становить 22746 грн. 82 коп..

Дослідженням змісту правовідносин що склалися між сторонами встановлено, що позивач та відповідач уклали усний договір купівлі –продажу товару. Згідно відомостей, що містяться в матеріалах справи вбачається, що строк чи термін оплати вартості отриманого товару сторони не встановили. Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі –продажу продавець передає товар у власність покупцеві, а покупець приймає товар і зобов’язується сплатити за нього його вартість. Статтею 657 Цивільного кодексу України визначено, що лише договори купівлі –продажу земельної ділянки єдиного майнового комплексу житлового будинку чи квартири або іншого нерухомого майна укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню. Отже суд приходить до висновку, що сторони в даних правовідносинах не уклавши письмового договору діяли правомірно виходячи із вимог чинного законодавства. При цьому суд враховує, що відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару належить його власникові. Право власності позивача на переданий товар у даній господарській операції неоспорене, тому дії позивача в даних правовідносинах є правомірними.

Суд вважає, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань перед позивачем по оплаті отриманого товару, що витікають із змісту правовідносин купівлі –продажу товару. Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже суд приходить до висновку, що у відповідача виникли певні зобов’язання перед позивачем. Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення в якому боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора дію по сплаті коштів за отриманий товар. Аналогічні положення містяться в ст.526 цього ж кодексу відповідно до вимог якої зобов’язання має виконуватись належним чином.

В судовому засіданні встановлено, що 23.10.2005р. позивачем пред’явлено відповідачеві вимогу про сплату 16246 грн. 82 коп. 14.12.2005р. позивачем було пред’явлено відповідачу вимогу № 532/1, в якій вимагалося провести розрахунок в сумі 14666 грн. 82 коп. за надану йому продукцію. Також позивач попередив відповідача, що у випадку залишення його вимоги без відповіді та задоволення він звернеться до суду для примусового стягнення заборгованості. Відповідач не розрахувався, відповідь на вимоги не надав. На підтвердження своїх посилань про пред’явлення вимог позивачем подано докази які засвідчують їх пред’явлення відповідачеві. У суду не виникає сумнівів щодо достовірності відомостей які містяться в документах, що засвідчують пред’явлення позивачем відповідачеві вимог про сплату заборгованості.

Вирішуючи спір по суті суд приймає до уваги, що частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. За вказаних обставин суд вважає, що після пред’явлення позивачем відповідачеві вимог, відповідач в семиденний термін мав провести розрахунок. По закінченні цього терміну у позивача виникло право на захист порушених інтересів шляхом звернення до суду.

За вказаних підстав суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 16246 грн. 82 коп. боргу. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6500 грн. суд вважає за необхідне відмовити оскільки у відповідача не наступив термін виконання зобов’язання в цій частині позовних вимог. При цьому суд враховує, що оскільки сторонами строк виконання боржником обов'язку перерахувати кошти не встановлений, позивач має право вимагати його виконання у будь-який час, а відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

На підставі ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 154 грн. 98 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

При збільшенні позовних вимог позивачем не подано доказів сплати державного мита. Тому відповідно до положень ч.2 ст.46 ГПК України суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход державного бюджету 72 грн. 48 коп. державного мита.

На підставі вищевказаного, керуючись п.4 ст.80, ст.ст.49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Черкаський агротепличний комбінат" яке знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Геронимівка, код ЄДРПОУ 31448762 на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Гранд-Агро" яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна 10, код ЄДРПОУ 21738483, 16246 грн. 82 коп. (шістнадцять тисяч двісті сорок шість гривень 82 коп.) боргу, 154 грн. 98 коп. (сто п’ятдесят чотири гривні 98 коп.) витрат по сплаті держмита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми "Гранд-Агро" яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна 10, код ЄДРПОУ 21738483, 72 грн. 48 коп. держмита із зарахуванням в доход державного бюджету України, отримувач –ВДК в м. Черкаси р/р 31110095600002 банк УДК в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації - 22090200 символ звітності банку –095 через ДПІ у м. Черкаси.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6500 грн. відмовити.

Суддя В.І. Коваленко