Постанова № 19049252, 01.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. Справа № 5/5007/16/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В. при секретарі судового засідання Лукасевич А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Райківської виправної колонії № 73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань на рішення господарського суду Житомирської області від 23.08.11 р. у справі № 5/5007/16/11 (суддя Ляхевич А.А.)

за позовом Приватного підприємства "Спайк-плюс"

до Райківської виправної колонії № 73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань

про розірвання договору № 102/73 від 09.09.2010 року та зобов'язання повернення майна

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 771 від 09.02.2011р.

В судовому засіданні 01.11.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 5/5007/16/11 від 23.08.2011 року позов задоволено. Розірвано договір № 102/73 від 09.09.2010 року, укладений між Райківською виправною колонією № 73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань та ПП "Спайк-Плюс". Райківській виправній колонії № 73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань приписано передати ПП "Спайк-Плюс" стрічкову пилораму для порізки деревини, інвентарний номер 49, 2009 року випуску, вартістю 25000,00 грн.; заточний станок, вартістю 500,00 грн. Стягнуто з Райківської виправної колонії № 73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань на користь ПП "Спайк-Плюс" 340,00 грн. витрат з державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Райківська виправна колонія № 73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області у справі № 5/5007/16/11 від 23.08.2011 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представники позивача у судове засідання не зявились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 09.09.2010 року між сторонами у справі - ПП "Спайк-Плюс" та Райківською виправною колонією №73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань укладено договір № 102/73, в пункті 1.1. якого визначено, що для реалізації договору № 103/73 на виконання робіт від 09.09.2010 року ПП "Спайк-Плюс" зобов'язалось безоплатно передати Райківській виправній колонії № 73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у тимчасове безоплатне користування протягом строку, встановленого дійсним договором, обладнання, зазначене в додатку № 1, а остання зобов'язується користуватися ввіреним їй обладнанням відповідно до умов встановлених дійсним договором, а після закінчення строку користування повернути обладнання ПП "Спайк-Плюс". Згідно додатку № 1 до договору № 102/73 від 09.09.2010 року, у тимчасове безоплатне користування за цим договором передається наступне обладнання: стрічкова пилорама вартістю 25000,00 грн. та заточний станок вартістю 500,00 грн. З довідки позивача за вих. № 81 від 22.06.2011 року вбачається, що вищевказане обладнання: стрічкова пилорама вартістю 25000,00 грн. та заточний станок вартістю 500,00 грн. рахується на балансі ПП "Спайк-Плюс". За актом приймання передачі від 10.09.2010 року позивач передав, а відповідач прийняв обладнання, згідно переліку. Відповідно до п. 6.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року. У разі відсутності до дати закінчення строку дії офіційного письмового повідомлення, надісланого від будь-якої із сторін іншій стороні, про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії даного договору вважається продовженим до 31 грудня наступного року включно. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у зв'язку з відсутністю письмового повідомлення від жодної із сторін, дія договору № 102/73 від 09.09.2010 року продовжилась після 31.12.2010 року.

10.03.2011 року ПП "Спайк-Плюс" надіслало відповідачу повідомлення про припинення договірних відносин, в якому повідомило, що у зв'язку із зміною напрямку господарської діяльності у ПП "Спайк-Плюс" виникла необхідність у самостійному використанні предмета договору, а тому позивач просив повернути обладнання (стрічкову пилораму та заточний станок), отримане у тимчасове користування за даним договором. Вказане повідомлення отримане відповідачем 15.03.2011 року, проте, вимога щодо повернення обладнання залишена відповідачем без задоволення, що й стало підставою для звернення за даним позовом до суду.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір № 102/73 від 09.09.2010 року, який є підставою виникнення у сторін по справі цивільних прав та обов'язків, є за своєю правовою природою договором позички.

Згідно ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

За змістом частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 188 ГК України визначено порядок зміни та розірвання господарського договору за згодою сторін та передбачено право зацікавленої сторони, у разі недосягнення в розумінні цієї статті згоди щодо зміни (розірвання) договору, передати спір на вирішення суду. За змістом ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За загальним правилом, відносини позички припиняються по закінченні строку договору позички, визначеного у самому договорі або відповідно до положень ст. 831 ЦК України. Разом з тим, за настання певних обставин, передбачених статтею 834 Цивільного кодексу України, договір позички може бути розірваний достроково. Дострокове розірвання договору позички допускається за волею користувача, позичкодавця або третьої особи, яка стала власником речі, що передана у користування за договором позички. Користувач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору позички та повернути річ в будь-який час, не чекаючи закінчення строку договору.

Частиною 2 статті 834 Цивільного кодексу України визначено випадки дострокового розірвання договору позички на вимогу позичкодавця. Так, позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: 1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; 3) річ самочинно передана у користування іншій особі; 4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд зазначив, що у зв'язку зі зміною напрямку господарської діяльності у ПП "Спайк-Плюс" виникла необхідність самому використовувати обладнання (стрічкову пилораму та заточний станок), яке є предметом договору № 102/73 від 09.09.2010 року та передане відповідачу у безоплатне користування (позичку). При цьому, позивачем дотримано вимог ст. 188 ГК України щодо порядку розірвання договору, з огляду на направлення ним відповідачу листа за вих. № 25 від 10.03.2011 року.

Колегія суддів із таким висновком місцевого суду не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування виникнення непередбачених обставин місцевий суд послався на наявність договору поставки № 3/1 від 05.03.2001 року. Однак, на думку судової колегії договір поставки № 3/1 від 05.03.2001 року, укладений між ПП "Спайк-Плюс" та ФОП ОСОБА_2 не є безспірним та беззаперечним доказом виникнення непередбачених обставин, оскільки він укладався згідно вільного волевиявлення його сторін. Тому, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає договір поставки № 3/1 від 05.03.2001 року в якості доказів, які підтверджують вартість переданого в позичку майна.

Посилання ПП "Спайк-Плюс" у відзиві на апеляційну скаргу на порушення відповідачем п. 2.4.1 договору судом до уваги не приймається, з огляду на відсутність безспірних та беззаперечних доказів на його підтвердження. Крім того, це не було зазначено підставою позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області у справі № 5/5007/16/11 від 23.08.2011 піддягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові в позові, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача. У звязку з задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 170,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Райківської виправної колонії № 73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань задоволити повністю.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.08.2011 року у справі № 5/5007/16/11 скасувати. Прийняти нове рішення В позові відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Спайк-Плюс" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Зелена, буд.15, ідентифікаційний код 31191428) на користь Райківської виправної колонії № 73 управління державного департаменту України з питань виконання покарань (13333, Житомирська область., Бердичівський район, с. Райки, ідентифікаційний код 08563352) 170,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

01-12/15367/11 15367/11