Постанова № 19049215, 31.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"31" жовтня 2011 р. Справа № 5004/1049/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Гулова А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Волинської області від 29.08.2011р.

у справі №5004/1049/11 (суддя Гончар М.М.)

за позовом Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 4 450 грн. 53 коп

за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" Житлово-Комунального об'єднання Нововолинської міської ради

про визнання неукладеним договору про відпуск теплової енергії від 01.09.2008р № 29

за участю представників сторін за первісним позовом:

позивача - ОСОБА_2

відповідача- Ткачук І.П., Ткачук Д.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.08.2011р. у справі №5004/1049/11 позов Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення в сумі 4 450 грн. 53 коп. задоволено. Стягнуто з підприємця ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради 4032, 08 грн. заборгованості, 194, 30 грн. інфляційних нарахувань, 44, 89 грн. 3 % річних, 179, 26 грн. пені, 102 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" про визнання неукладеним договору про відпуск теплової енергії від 01.09.2008р. №129 відмовлено.

Приймаючи вищевказане рішення, місцевий суд виходив з того, що 1 вересня 2008 року між КП "Нововолинськтеплокомуненерго" та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №129 на відпуск теплової енергії.

Пунктом 2 договору споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за користування цими послугами на умовах договору.

Суд першої інстанції зазначає, що відповідач, порушуючи свої договірні зобов'язання, не здійснював оплату за отримані послуги і станом на 1 травня 2011 року дебіторська заборгованість за відпущену теплову енергію становить 4032, 08 грн.

Окрім того, місцевий господарський суд звертає увагу, що за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань з відповідача підлягають стягненню збитки завдані інфляційними процесами в сумі 194, 30 грн. і 3% річних в сумі 44, 89 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України та на підставі п. 11 договору №129 від 01.09.2008 року пеню в сумі 179, 26 грн., за 180 днів прострочення з 17 листопада 2010 року по 16 травня 2011 р. на заборгованість в сумі 3735, 87 грн.

Разом з тим, місцевий суд наголошує на тому, що підприємець ОСОБА_1 не надав належні докази суду того, що при укладені договору КП "Нововолинськтеплокомуненерго" до нього було застосовано примус, дане твердження відповідача є безпідставним, адже в період з 01.09.2008 до 25.04.2010 свої зобов'язання за вищезгаданим договором підприємець ОСОБА_1 виконував в повному обсязі, що є вираженям волі сторони при укладенні договору, а також підтвердженням всіх істотних умов договору, що були досягнуті між сторонами в момент його укладення.

Враховуючи зазначене, місцевий суд дійшов до висновку, що правові підстави, за яких договір №129 від 01.09.2008р. слід визнати неукладеним, відсутні.

З огляду на вказане, суд першої інстанції задоволив первісний позов і відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 29.08.2011р. у справі №5004/1049/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити зустрічний позов ОСОБА_1

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

Згідно із вимогами п. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до вимог п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Скаржник наголошує, що для договору теплопостачання є обов'язковими істотні умови , які передбачені ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Спірний договір № 129 на відпуск теплової енергії не містить таких істотних умов, які передбачені ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін та ряд інших умов, щодо яких, як зазначає скаржник, не було досягнуто згоди у договорі. Виходячи з наведеного та положень ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, в даному випадку щодо істотних умов, передбачених ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Тому, скаржник зазначає, що при відсутності істотних умов у договорі №129 наведених вище на відпуск теплової енергії, договір укладеним вважати не можна, а за неукладеним договором, права та обов'язки у сторін не виникають.

Разом з тим, апелянт наголошує на тому, що станом на момент укладення спірного договору та по сьогоднішній час не існує жодної норми законодавства яка б передбачала можливість та надавала право теплопостачальним підприємствам здійснювати нарахування та встановлювати плату за надання теплової енергії при від'єднанні від системи централізованого опалення.

Втрати тепла трубопроводами закладаються у собівартість одиниці (однієї гігакалорії) теплової енергії. Згідно п. 12 „Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженого Постановою від 10 липня 2006 № 955 КМ України, до складу прямих матеріальних витрат включаються витрати, пов'язані, зокрема, з компенсацією нормативних теплових втрат у теплових мережах та іншими технологічними потребами, визначеними відповідно до нормативів (норм).

Скаржник вказує, що вищевказані нормативні втрати тепла оплачуються споживачами під час оплати послуги централізованого опалення, а не окремо від неї. Апелянт наголошує, що не являється споживачем, оскільки не користується послугами централізованого опалення.

Виходячи з вищевикладеного, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог, припустився порушення приписів законодавства щодо правової природи договору на надання комунальних послуг, не дослідив умови укладеного між сторонами договору, а відтак рішення у справі підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на їх правову безпідставність.

В свою чергу, від позивача - Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу віповідача, в якому просить рішення господарського суду Волинської області від 29.08.2011р. у справі №5004/1049/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Сторонами було досягнуто згоди з істотних умов договору з моменту його укладення і викладення договору у формі єдиного документу, що відповідає нормам ст. 638 ЦК України та ст. 181 ГК України. Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Ст. 640 ЦК України чітко визначає, що моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. У правовідносинах між сторонами по договору №129 від 01.09.2008р. є не лише відповідь про згоду укласти договір, але й дійсність договору протягом тривалого часу та виконання сторонами своїх зобов'язань за ним, що є показником його правомірності. Крім того, договір, викладений у письмовій формі і відповідно до ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України підписаний сторонами.

Разом з тим, позивач наголошує, що підприємець ОСОБА_1, користувався послугами централізованого опалення приміщення магазину, кафетерію та складів "КУБА" до 10.06.2000р., тобто до моменту встановлення автономного джерела опалення.

Після відключення від системи центрального опалення, через приміщення відповідача проходять магістральні трубопроводи системи опалення та стояки прямої і зворотної води. Тому, відповідач відповідно до отриманих технічних умов, виготовив проект визначення тепловіддачі існуючих стояків в магазині з кафетерієм "Куба".

Тепловіддачу стояків була розраховано відповідно до СНИП 2.04.05-91 У "Опалення, вентиляція і кондиціювання", тому посилання підприємця ОСОБА_1 на скасування наказу № 95 від 17.06.05р. Держкомжитлокомунгоспу "Про затвердження галузевих комунальних норм України "Розрахунок кількості теплової енергії, яка витрачається стояками в квартирах та стояками і нагрівальними приладами приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку при відключенні окремих квартир (за власним бажанням мешканців) від системи центрального опалення"", є безпідставним, адже правовідносини між сторонами даний наказ не регулював.

Крім того, на момент виготовлення проекту в 2007 році діяв Порядок відключення окремих житлових приміщень від системи централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального опалення, що затверджений наказом № 4 від 22.11.05р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, який чітко вказував на обов'язок споживача при встановленні авномного опалення виготовити проект на тепловіддачу стояків, які залишились в його приміщенні.

Враховуючи вимоги ст. 5 ЦК України, норми актів цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі і регулюють лише відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Зворотна дія нормативно-правових актів допускається як окремий виняток, прямо передбачений законом, в джаному випадку до правовіднисин, які є між сторонами його застосувати не можна.

31 жовтня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Волинської області від 29.08.2011р. у справі №5004/1049/11 слід скасувати та прийняти нове, яким задоволити зустрічний позов.

Представник позивача - Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" Житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 1 вересня 2008 року між КП "Нововолинськтеплокомуненерго" (виконавець) та підприємцем ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір №129 на відпуск теплової енергії ( далі по тексту - Договір, а.с. 13-14).

Згідно п. 1 вказаного договору, виконавець зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію на опалення приміщень та для підігріву води.

Пунктом 2 договору визначено, що споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за користування цими послугами на умовах договору.

В частині 4 п. 4 договору зазначено, що розрахунок вартості опалення за 1 місяць проводиться відповідно до робочого проекту №29/2007 та акту ВТВ про відключення подачі теплової енергії від 08.10.2007р. при ізоляції стояків: 0, 98 Ткал/міс * 333, 97 грн./Ткал =327, 29 грн. , в т. ч. ПДВ 20% - 54, 55 грн.

Згідно п. 5 Договору, розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 25 числа за поточний місяць щомісячно на протязі опалювального періоду.

Пунктом 6 Договору передбачено, що періодичність нарахування проводиться один раз на місяць.

Відповідно до п. 7 Договору, споживач вносить плату за послуги на розрахунковий рахунок або в касу виконавця. Споживач може використовувати авансові платежі.

Згідно п. 17 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно у встановлений договором термін оплачувати послуги.

Підприємець ОСОБА_1 користувався послугами централізованого опалення приміщення магазину, кафетерію та складів "КУБА" до 10.06.2000р., тобто до моменту встановлення автономного джерела опалення. В зв'язку з тим, що магазин розташований в цокольному поверсі 5-ти поверхового житлового будинку, через його приміщення проходять магістральні трубопроводи системи опалення та стояки прямої і зворотної води. Тому, відповідач по первісному позову відповідно до отриманих технічних умов, виготовив проект визначення тепловіддачі існуючих стояків в магазині з кафетерієм «Куба». Тепловіддача стояків була розрахована відповідно до СНИП 2.04.05-91 У «Опалення, вентиляція і кондиціювання».

Позивачем було належним чином виконано свої договірні зобов'язання щодо поставки теплоенергії. Даний факт підтверджується довідкою, виданою КП "Нововолинськтеплокомуненерго" в тому, що котельнею 66 кварталу в опалювальний період 2010-2011 рр. вчасно і в повному обсязі подавалась теплова енергія на вулиці 5-й Мікрорайон, буд. 8 (а.с. 8).

В свою чергу, відповідач, порушуючи свої договірні зобов'язання, не здійснював оплату за отримані послуги, у зв'язку з чим станом на 1 травня 2011 року дебіторська заборгованість за відпущену теплову енергію становить 4032,08 грн.

На момент розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем не було подано суду жодних доказів на спростування факту заборгованості в останнього перед позивачем за договором поставки теплоенергії.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення.

На момент укладення договору між сторонами діяли «Правила надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», що затверджені Постановою КМУ №630 від 21.07.05 без змін і доповнень, які внесені Постановою КМУ №933 від 03.09.2009р.

Відповідно до статті 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частина 4 вказаної вище статті передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів (ч. 5-6 ст. 179 ГК України).

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Враховуючи положення ст.1, п.1 ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постачання теплової енергії є одним із видів комунальних послуг.

Ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Спеціальною нормою, що регулює відносини у сфері теплопостачання також визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»).

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 21 Закону, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досятнута згода.

При укладенні договору, сторони зобов'язані в будь якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Із поданого позивачем договору на відпуск теплової енергії №129 (а.с. 13-14) вбачається, що у вказаному договорі сторони погодили умови щодо предмету, строку дії договору, розрахунку вартості опалення, які передбачені ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: найменування сторін; предмет договору; перелік житлово-комунальних послуг, тарифи, загальну вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; дата і місце укладення договору.

У 2007, 2008 роках діяв Порядок відключення окремих житлових приміщень від системи централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального опалення, що затверджений наказом №4 від 22.11.2005 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, який чітко вказував на обов'язок споживача при встановлені автономного опалення виготовити проект на тепловіддачу стояків, які залишились в його приміщенні.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору та інших правових актів.

Статті 526, 599 Цивільного кодексу України вказують, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Рішенням виконкому Нововолинської міської ради Волинської області від 25.02.2009 р. №56 встановлено тарифи на постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (а.с. 17).

Із розрахунку заборгованості за отриману теплову енгергію за період з квітня 2010 року по квітень 2011 року вбачається, що сума боргу становить 4032, 08 грн.

Отже, наявними в матерілах справи доказами підтверджується той факт, що відповідачем не було виконано належним чином своїх договірних зобов'язань, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в розмірі 4032, 08 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 4032, 08 грн.

Щодо висновків місцевого суду в частині стягнення 194, 30 грн. - інфляційних нарахувань, 44, 89 грн. 3 % річних, 179, 26 грн. пені, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 11 Договору, виконавець має право у разі порушення споживачем терміну внесення платежів, стягувати пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Таким чином, у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань з останнього підлягають до стягнення збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 194, 30 грн., та 3% річних в сумі 44, 89 грн., пеня в сумі 179, 26 грн. за 180 днів прострочення з 17 листопада 2010 року по 16 травня 2011 року на заборгованість в сумі 3735, 87 грн.

Отже, враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних, відсотків та пені.

З приводу доводів апелянта (позивача за зустрічним позовом) щодо визнання договору №129 від 01.09.2008р. неукладеним, апеляційний господарський суд не приймає до уваги останні, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п.п.1 ч.1 Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Зі змісту договору №129 на відпуск теплової енергії від 01.09.2008р. вбачається, що відповідач має оплачувати не житлово-комунальну послугу централізованого опалення, а вартість тепловіддачі існуючих стояків в магазині з кафетерієм «Куба».

Отже в даному випадку при укладанні договору№129 на відпуск теплової енергії від 01.09.2008р., сторони керувалися принципом свободи договору, що встановлений ст. 627 ЦК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З договору №129 на відпуск теплової енергії від 01.09.2008р. вбачається, що сторонами було досягнуто згоди щодо таких істотних умов як предмет договору, оплата послуг, строк виконання зобов'язань, а також інші умови, які погодили сторони у договорі.

Згідно частин 1-3 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Із оспорюваного за зустрічним позовом договору вбачається, що останній укладений у письмовій формі та засвідчений підписами сторін.

Таким чином, враховуючи вказане вище є всі підстави вважати, що договір №129 на відпуск теплової енергії від 01.09.2008р. є укладеним, оскільки оформлений відповідно до вимог діючого законодавства.

Крім того, слід зазначити, що обраний підприємцем ОСОБА_1 спосіб захисту, шляхом визнання договору неукладеним, не відповідає ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України

Тому, вимоги позивача за зустрічним позовом є необгрунтованим, з огляду на що не підлягають до задоволення.

З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 29.08.2011р. у справі №5004/1049/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Справу №5004/1049/11 направити в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

01-12/15220/11 15220/11