Постанова № 19049181, 20.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року Справа № 5004/611/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 третьої особи на стороні позивача <Текст >

відповідача: представник Данилік Ф.Я.

третьої особи: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу <Список >Волинська обласна спілка споживчих товариств Волинська обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Волинської області від 30.05.11р. у справі № 5004/611/11 (суддя Войціховський В.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 <Список >в особі <Текст >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <Текст >

до відповідача Волинська обласної спілки споживчих товариств

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Луцька міська рада

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 5004/611/11 від 30.05.11р. позовні вимоги про спонукання до укладення договору суборенди землі, задоволено повністю. Затверджена редакція договору суборенди землі на ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1, у м. Луцьку для обслуговування торговельного павільйону бар "Білий Ведмідь" загальною площею 50 кв.м. Текст затвердженої редакції договору суборенди землі викладений у резолютивній частині судового рішення.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що представлений позивачем для укладення в судовому порядку проект договору суборенди землі із наступними уточненнями та доповненнями, поряд із зазначенням в угоді умов щодо обєкту суборенди, місця розташування земельної ділянки та її розміру, строків дії договору суборенди, орендної плати із зазначенням її розміру, підприємцем ОСОБА_1 у проекті угоди було визначено і інші необхідні при цьому обовязкові, визнані необхідними в силу положень чинного законодавства, істотні умови договору суборенди землі умови щодо форм платежу, строків, порядку їх внесення, відповідальності за їх несплату, використання та цільового призначення земельної ділянки, яка передається в суборенду, умови і строки передачі земельної ділянки суборендарю, повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки та інше.

Під час розгляду судом справи по суті відповідачем не було заперечено ті чи інші положення представленого позивачем проекту договору суборенди землі, положення проекту угоди, відображені позивачем у клопотанні від 13.05.2010р. та заяві від 30.05.2011р. про уточнення позовних вимог, не представлено на розгляд суду жодних положень проекту договору суборенди землі в редакції облспоживспілки, не запропоновано та не надано будь-яких протоколів розбіжностей до проекту угоди підприємця ОСОБА_1 тощо.

Затверджуючи в судовому порядку умови договору суборенди землі, зокрема, в частині розміру суборендної плати, судом було взято до уваги те, що договір суборенди земельної ділянки повинен укладатися в межах договору оренди цієї земельної ділянки та не може йому суперечити, плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Місцевим господарським судом Волинської області було взято до уваги повну відповідність пунктів проекту угоди суборенди землі відповідним положенням основного договору оренди землі, визначення позивачем розміру суборендної плати та встановлення останньої виключно на рівні узгоджених між Луцькою міською радою та Волинська облспоживспілкою розмірів орендних платежів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 30.05.11р. у справі 5004/611/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що рішенням Луцької міської ради зобов'язано Волинська облспоживспілку провести інвентаризацію торгових місць з подальшим укладенням договорів суборенди. У рішенні міської ради не зазначено, що відповідача після інвентаризації торгових місць зобов'язано укласти саме договори суборенди землі.

Суд першої інстанції припустився помилки, зазначаючи, що міська рада зобов'язала облспоживспілку укладати договори суборенди саме землі. Оскільки інвентаризація стосувалася торгових місць, укладення договорів суборенди землі можливе лише за попередньої інвентаризації землі, однак не торгових місць.

На думку апелянта саме місцевий господарський суд мав встановити, які конкретно договори мала укладати облспоживспілка.

Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що 06.05.11р. між Луцькою міською радою та Волинська облспоживспілкою підписано додаткову угоду про внесення доповнення до пункту 30 договору оренди землі, якою зобов'язано відповідача укладати господарські договори оренди торгових місць на термін дії договору оренди землі, а не договори суборенди землі.

Позивачем у письмовій формі не подано відзиву на апеляційну скаргу. У судовому засіданні ним висловлено усне заперечення проти поданої апеляційної скарги. В усних поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що представниками відповідача, зокрема керівником, чиняться перешкоди щодо укладення договору суборенди земельної ділянки, внаслідок чого він на протязі тривалого часу не може здійснювати підприємницької діяльності. Вважає, що у даній справі місцевий господарський суд всебічно, об'єктивно та у повному обсязі дослідив усі обставини справи та постановив законне рішення, яким затвердив умови договору суборенди земельної ділянки, на якому знаходиться його павільйон. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 30.05.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа - Луцька міська рада про день та час судового розгляду повідомлена в установленому порядку. Участь представника при розгляді апеляційної скарги не забезпечила. Відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу Волинська обласної спілки споживчих товариств слід задовольнити, рішення господарського суду Волинської області від 30.05.2011р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в позові відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи листом від 15.01.2011р. (а.с. 13) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надіслав на адресу Волинська обласної спілки споживчих товариств три примірники договору суборенди земельної ділянки від 15.01.2011р. (а.с. 14) із відповідними пропозиціями щодо підписання останнього відповідачем.

Супровідним листом від 04.02.2011р. №1-46 (а.с. 15) Волинська обласна спілка споживчих товариств відмовила позивачу у підписанні проекту договору та повернула останній підприємцю без розгляду посилаючись при цьому на те, що згідно вимог чинного законодавства України облспоживспілка не наділена повноваженнями щодо надання в суборенду земельних ділянок на ринку з укладенням відповідних договорів.

Зазначені дії сторін місцевий господарський суд Волинської області розцінив як позивачем положень чинного законодавства щодо направлення іншій стороні пропозицій укласти договір суборенди землі на тих чи інших умовах (викладених у проекті угоди), а також реалізація відповідачем свого права на відмову в укладенні відповідної угоди.

Поряд з тим суд апеляційної інстанції не поділяє такого висновку, з огляду на таке.

1. В силу частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу (ЦК) України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

Нормою частини 2 статті 649 ЦК України встановлено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Поряд з тим Господарський кодекс (ГК) України більш повно та детальніше встановлює механізм укладення договору.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1-3 статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Нормами статті 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до частини 2-4 якої проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У даному випадку відповідач - Волинська облспоживспілка повернула проект договору без розгляду, мотивуючи тим, що "...згідно вимог чинного законодавства України, облспоживспілка не наділена повноваженнями щодо надання в суборенду земельних ділянок на ринку з укладенням відповідних договорів" (а.с.15).

Як прослідковується із договору оренди землі від 20.02.09р., який укладений між Луцькою міською радою та Волинська обласною спілкою споживчих товариств та зареєстрований у Волинська регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.09.09р., у його первинній редакції пункту 30 орендар був позбавлений можливості передавати земельну ділянку (її частину) в суборенду (а.с.16-18).

У подальшому 16.10.09р. між Луцькою міською радою та Волинська обласною спілкою споживчих товариств була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, де пунктом 2 цієї додаткової угоди доповнено пункт 30 договору підпунктом у наступній редакції: "- Волинська обласна спілка споживчих товариств зобов'язана провести інвентаризацію торгових місць на ринку з подальшим укладанням договорів суборенди" (а.с.19).

Беззаперечно, що укладання договорів суборенди стосуються земельної ділянки, яка надана орендарю в оренду, що і підтверджується поясненнями представника орендодавця (а.с.39-40).

А оскільки пункт 30 визначає за договором оренди землі саме обов'язки орендаря, то відповідач не може ухилятися від укладення договорів суборенди земельної ділянки, але за однієї умови - укладенню договору суборенди земельної ділянки має передувати інвентаризація торгових місць на ринку, у тому числі і торгове місце позивача (павільйон-бар "Білий ведмідь").

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що станом на день розгляду апеляційної скарги інвентаризація торгових місць проведена за винятком торгового місця позивача. Про те доказів вже проведеної інвентаризації торгових місць на ринку "Завокзальний" а також підстави не включення в інвентаризаційну відомість торгового місця позивача суду ні першої інстанції, ні другої інстанції не надано.

Місцевий господарський суд Волинської області не звернув увагу на це, не витребував у відповідача відповідних письмових доказів.

У подальшому на підставі рішення Луцької міської ради від 05.05.11р. №9/43 між Луцькою міською радою та Волинська обласною спілкою споживчих товариств 06.05.11р. була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, де пунктом 2 цієї додаткової угоди доповнено пункт 30 договору одним із підпунктів у наступній редакції: "- Надати гарантії вільного ведення підприємницької діяльності в рамках чинного законодавства існуючим підприємцям шляхом укладення відповідних господарських договорів оренди торгових місць на термін дії договору оренди землі" (а.с.43).

2. Відповідно до частини 5 статті 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

А частиною 7 цієї ж статті визначено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Норми права, яка б врегульовувала спірні правовідносини, аналогічні тим, що розглядаються у даній справі, Господарський кодекс України не містить.

Про те у будь-якому випадку сторона не позбавлена захистити своє порушене право, у тому числі і з урахуванням положень статті 8 ЦК України.

А оскільки норма частини 7 статті 181 ГК України визначає строк для передачі розбіжностей, що залишилися неврегульованими до суду у межах 20 днів, то сторона (у даному випадку позивач), одержавши відповідь про відхилення пропозиції, зобов'язана була у 20-денний строк звернутися до господарського суду для врегулювання переддоговірного спору.

Лист-відповідь про повернення позивачу - підприємцю ОСОБА_1 без розгляду проекту договору суборенди земельної ділянки від 15.01.11р. датований відповідачем 04.02.11р.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зобов'язала позивача надати суду докази, з яких можна було встановити момент отримання такого листа. Враховуючи запевнення позивача, що у нього наявні усі листи (у тому числі переписка із відповідачем щодо предмету спору), але йому потрібен час, що зазначений доказ віднайти, у судовому засіданні була оголошена перерва. Про те позивач не зміг надати такого доказу із-за його відсутності.

З цього приводу (дати надіслання та дати отримання листа від 04.02.11р.) представник відповідача пояснив, що в облспоживспілки відсутня практика датування кореспонденції одним числом і її відправлення іншим (більш пізнішим) числом. Відправка поштової кореспонденції здійснюється у день її реєстрації. Враховуючи, що 04.02.11р. припадало на день тижня п'ятницю, то такий лист міг бути вручений для позивача через вихідні дні, але не пізніше п'яти - шести днів, тобто 9 або 10 лютого 2011 року.

Позивач погодився, що саме у такий період він і отримав листа-відповідь із проектом договору суборенди земельної ділянки на 2-х аркушах.

З огляду на приписи частини 7 статті 181 ГК України звернення до суду зі сторони позивача підприємця ОСОБА_1 із позовною заявою для врегулювання переддоговірного спору мало бути вчинене не пізніше 3-4 березня 2011 року

Позивач звернувся до господарського суду Волинської області 31 березня 2011 року, що підтверджується власне датою підписання позовної заяви та реєстраційним штампом канцелярії суду.

Жодних клопотань про поновлення строку позивачем не подавалося, а місцевим господарським судом не розглядалося.

3. Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Волинської області із позовними вимогами про "врегулювання переддоговірного спору шляхом зобов'язання Волинська обласної спілки споживчих товариств у термін визначений судом укласти договір суборенди земельної ділянки на ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка Карого, 1 в м. Луцьк на умовах визначених мною в проекті договору суборенди від 15.01.2011 року" (а.с.3-4).

До позовної заяви, як додаток, додано ряд письмових доказів, у тому числі копія супровідного листа та проекту договору суборенди.

Оригінал проекту договору суборенди земельної ділянки від 15.01.11р., який міститься у справі на аркуші 14 є саме тим проектом, який надсилався на адресу відповідача - з цим погодилися як позивач так і представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Проект договору суборенди земельної ділянки від 15.01.11р. суперечить договору оренди землі від 20.02.09р. (із наступними змінами та доповненнями).

За змістом частини 6 статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Із матеріалів справи не прослідковується, щоб орендар чи суборендар ініціювали перед орендодавцем розгляд питання щодо укладення договору суборенди частини земельної ділянки та надання такого дозволу на укладення договору суборенди землі.

Статтями 13-15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору оренди землі є: обєкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану обєкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення обєкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

В силу частин 1-6 статті 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Однак 13 травня 2011 року позивач надає суду уточнення позовних вимог, у якому викладає зовсім інший проект договору, який предметом досудового врегулювання не був (а.с.34-36). Текст договору, який наведений в уточненні позовних вимог відмінний від проекту договору земельної ділянки від 15.01.11р. не лише по зовнішньому оформленню, а й положеннями, що викладені у ньому (або взагалі вилучені).

Такі відмінності стосуються преамбули, розділу І та ІІІ (істотні умови договору).

Окрім того позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 30.05.2011 року подав до господарського суду Волинської області клопотання, яким доповнює п.3.1. проекту договору суборенди землі новими абзацами 2 та 3, викладає п.4.1. у новій редакції (в частині терміну дії договору суборенди), а п.4.4. - виключає (а.с.50).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції з'ясовано, що редакція проекту, зазначена в уточненні позовних вимог та клопотання із текстами додаткових абзаців п. 3.1. та п.4.1. не було предметом досудового врегулювання розбіжностей по договору суборенди земельної ділянки.

4. Місцевий господарський суд Волинської області із власної ініціативи, вийшовши за межі позовних вимог, (відсутні будь-які зафіксовані у протоколах судового засідання процесуальні дії в частині уточнення предмету позову), прийняв рішення про спонукання до укладення договору суборенди землі відповідача у створеній ним власній редакції такого договору суборенди на уточнених позовних вимогах та клопотаннях позивача, що у розумінні вимог статті 181 ГК України є неприпустимим, чим порушено норми матеріального права у частині їх неправильного застосування.

При цьому суд першої інстанції робить висновок, що "виходячи зі змісту умов договору оренди землі від 20.02.2009р., суд вважає, що звернення підприємця ОСОБА_1 з позовом до суду про спонукання відповідача до укладення договору суборенди землі в запропонованій позивачем редакції є підставним в силу ст. 649 Цивільного кодексу , п. 3 ст. 179, ст. 187 Господарського кодексу України".

Зазначений висновок спростовується вищевикладеним.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 30.05.2011р. у справі №5004/611/11 підлягає до скасування із прийняттям нового рішення, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в позові слід відмовити. <Текст >

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинська обласної спілки споживчих товариств - задовольнити.

Рішення господарського суду Волинської області від 30.05.2011р. у справі №5004/611/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в позові відмовити.

Справу №5004/611/11 повернути господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.

01-12/15152/11 15152/11