Постанова № 19049158, 25.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5004/1195/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. , судді Огороднік К.М.

при секретарі Ващук К.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Мозолевський О.В., Савчак Я.О.

від відповідача - Щербюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 05.09.11 р. у справі № 5004/1195/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна"

до Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгового підприємства "Санрайз" ЛТД

про розірвання договору про перевезення пасажирів

В судовому засіданні 18.10.2011 року оголошувалась перерва до 25.10.2011 року для подання додаткових доказів на вимогу суду.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.09.2011 року у справі № 5004/1195/11 (головуючий суддя - Дем'як В.М., судді Пахолюк В.А., Костюк С.В.) позов задоволено. Розірвано договір про перевезення пасажирів № 38-10/09 від 08.10.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Санрайз" ЛТД з 20 червня 2011 року. Присуджено до стягнення з ТзОВ ВТП "Санрайз" ЛТД на користь ТзОВ "Кромберг енд Шуберт Україна" судові витрати по сплаті державного мита 85,00 грн. та 236,00 грн. ІТЗ судового процесу.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що перевізник - ТОВ "Санрайз" ЛТД порушив зобов'язання по договору № 38-10/09 від 08.10.2009 р. щодо забезпечення безпеки руху пасажирів при виконанні умов зазначеного договору. Відсутність належним чином оформлених паспортів маршрутів перевезення пасажирів на думку суду є обставиною, що дає підстави для дострокового розірвання договору відповідно до п. 2.4.3, п. 2.1.3 договору та п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема вказує, що судом не встановлено невідповідність поданих товариством паспортів маршрутів інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2004 року № 1142 (діючого на момент укладення договору на перевезення пасажирів). Судом безпідставно не застосований в даному спорі пункт 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 року № 278, яким встановлено, що паспорти автобусних маршрутів загального користування, затверджені відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2004 р. № 1142, можуть застосовуватися до закінчення терміну їх дії, однак не пізніше ніж до 01 січня 2012 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у скарзі доводи та просить її задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апелянта такими, що не відповідають матеріалам справи і нормам діючого законодавства. Зазначає, що посилання апелянта на п. 4 наказу № 278 від 07.05.2010 року є неправомірним, оскільки вказана норма стосується виключно перевезень на автобусних маршрутах загального користування, і жодним чином не стосується перевезень, які є предметом судового розгляду, тобто перевезень працівників, що виникають на підставі договору, іншими словами, регулярних спеціальних перевезень. Оскільки за оспорюваним договором здійснювались спеціальні перевезення, відповідач зобов'язаний був невідкладно розробити нові паспорти маршрутів згідно наказу № 278 від 07.05.2010 року з моменту його прийняття, однак в порушення даного наказу та договірних зобов'язань такого не вчинено. Відтак, вважає дії відповідача порушенням умов договору та діючого законодавства. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засідання представники позивача підтримали викладені у відзиві заперечення.

Поряд з цим, позивачем подано клопотання про надання процесуального документу, який мав бути винесений за результатом судового засідання від 18.10.2011 року у даній справі.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні 18.10.2011 року оголошувалась перерва до 25.10.2011 року, про що сторони були повідомлені під розписку в протоколі судового засідання. Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Відтак, процесуальний документ в даному випадку не виноситься.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Санрайз" ЛТД (виконавець) було укладено договір № 38-10/09 про перевезення пасажирів. Відповідно до предмету договору виконавець надає послуги по перевезенню працівників замовника автобусами "Богдан" А-091, А-09202, "IVAN А07А", ПАЗ, "БАЗ А079" пасажиромісткістю до 40 чоловік по обумовлених між сторонами графіках по затверджених схемам маршрутів. Маршрути, по яких виконавець буде здійснювати перевезення, вказані в Додатку № 1.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень ругламентуються Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05.04.2001 р. (далі в тексті - Закон).

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що регулярні спеціальні пасажирські перевезення - це перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Таким чином, оскільки за оспорюваним договором здійснювались перевезення працівників замовника - ТзОВ "Кромберг енд Шуберт Україна", відповідно перевезення за даним договором кваліфікуються як регулярні спеціальні перевезення.

Статтею 39 Закону встановлено, що до документів на підставі яких автомобільним перевізником виконуються пасажирські регулярні спеціальні перевезення належать: ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» зазначає, що підставою для дострокового розірвання договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року є невиконання ТОВ ВТП «Санрайз»ЛТД спеціальних норм законодавства стосовно надання послуг з перевезення пасажирів. А саме, - в порушення приписів ст..ст. 1, 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу Мінтрансзв’язку № 278 від 07.05.2010 р. «Про затвердження порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту»(який набрав чинності з 02.07.2010 року), паспорти маршрутів за якими надавалися відповідачем послуги з перевезення пасажирів не погоджувалися із замовником, примірники відповідних паспортів замовнику не надавались, що при умові продовження виконання відповідачем перевезень за договором після набуття чинності вказаних нормативно-правових актів свідчить про неодноразовий характер допущення порушень договірних умов та вимог законодавства.

Колегія суддів вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

За визначенням статті 1 Закону, паспорт маршруту - це документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо. Статтею 7 цього ж Закону передбачено, що порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

На момент укладення договору між сторонами діяв наказ Міністерства транспорту та зв’язку України № 1142 від 27.12.2004 року «Про затвердження Форми паспорта міського та приміського автобусного маршруту загального користування, Форми паспорта міжміського автобусного маршруту загального користування та Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування».

Слід зазначити, що вказані форми паспорта застосовувались як для загальних перевезень, так і для спеціальних.

В матеріалах справи знаходяться 24 паспорти маршрутів, розроблених відповідачем та оформлених відповідно до наказу Мінтрансзв’язку № 1142 від 27.12.2004 року. Зазначені паспорти затверджені позивачем та погоджені місцевим органом Державтоінспекції, що стверджується відповідними відмітками (підписи, печатки).

Судом встановлено, що вищевказані паспорти маршрутів були розроблені та затверджені у 2007-2008 роках відповідно до укладеного між сторонами договору про перевезення пасажирів № 226/1 від 08.10.2007 року, строк дії якого скінчився 08.10.2009 року. В послідуючому між сторонами укладено новий договір про перевезення пасажирів № 38-10/09 від 08.10.2009 року на аналогічних умовах із строком дії до 08.10.2011 року.

Оскільки шляхом укладення нового аналогічного договору сторони фактично продовжили дію господарських відносин та зважаючи, що використання паспортів маршрутів не прив’язується до строку дії конкретного договору, розроблені у 2007-2008 роках паспорти маршрутів не втратили чинність і правомірно використовувались відповідачем по відношенню до договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року.

При цьому суд зазначає, що посилання позивача на те, що кількість розроблених паспортів (24) не відповідає кількості визначених додатком № 1 до договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року маршрутів (37) є безпідставним з огляду на наступне.

Як вбачається з додатку № 1, сторонами погоджено маршрути №№1…22, 24, 27. При цьому зазначаються також і маршрути №№ 14-А, 14-В, 14-С, 16-А, 18-А-В, 18-С, 19-В1, 19-В(2) тощо. Тобто, до існуючого паспорту маршруту з відповідною цифрою (наприклад № 14) вносяться зміни № 14-А, 14-В…. Зазначені зміни сторонами погоджені у вигляді складення окремих графіків маршруту (а.с.119-149, т. 2) із визначенням дати вступу їх у дію. Вказані зміни погоджувались сторонами протягом 2010-2011 року. Таке внесення змін не суперечить вимогам Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування (наказ Мінтрансзв’язку № 1142 від 27.12.2004 року) та не потребує складання нового паспорту маршруту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що регулярні спеціальні перевезення згідно договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року здійснювались відповідачем на основі належним чином розроблених та затверджених паспортів (із відповідними погодженими із замовником змінами), що відповідали вимогам наказу Мінтрансзв’язку № 1142 від 27.12.2004 року (діючого на момент укладення договорів).

Разом з цим, відносно не виконання на думку позивача, відповідачем вимог наказу Міністерства транспорту та зв’язку України № 278 від 07.05.2010 р. «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту»суд зазначає наступне.

Дійсно, в зв’язку з прийняттям вказаного наказу було відмінено дію наказу Мінтрансзв’язку № 1142 від 27.12.2004 року, та встановлено вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

Однак, пунктом 4 преамбули наказу № 278 від 07.05.2010 р. встановлено, що паспорти автобусних маршрутів загального користування, затверджені відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 27.12.2004 року № 1142, можуть застосовуватись до закінчення терміну їх дії, однак не пізніше ніж до 1 січня 2012 року.

Таким чином, паспорти маршрутів, на підставі яких здійснювались перевезення за договором № 38-10/09 від 08.10.2009 року не втратили чинність у зв’язку із прийняттям наказу № 278 і можуть застосовуватись до 01.01.2012 року. А оскільки строк дії договору № 38-10/09 визначено до 08.10.2011 року, відповідно і паспорти маршрутів діють до цієї дати. Відтак, порушень норм спеціального законодавства при виконанні договору про перевезення пасажирів з боку відповідача судом не встановлено.

При цьому суд вважає хибним твердження позивача, що пункт 4 преамбули наказу № 278 від 07.05.2010 р. може застосовуватися лише до маршрутів загального користування, а відтак не розповсюджується на регулярні спеціальні перевезення. Зважаючи, що попередній наказ Мінтрансзв’язку № 1142 не відокремлював спеціальних перевезень від загальних, дія пункту 4 поширюється на всі види паспортів, укладених згідно вимог цього наказу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору № 38-10/09 від 08.10.2009 року внаслідок невиконання ТОВ ВТП «Санрайз»ЛТД спеціальних норм законодавства, а саме не оформлення паспортів маршрутів відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України № 278 від 07.05.2010 р. «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту»є безпідставними і необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2011 року у справі № 5004/1195/11 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відповідно до ст.. 49 ГПК України на позивача покладаються витрати відповідача зі сплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст.. 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз»ЛТД від 19.09.2011 р. № 274 задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 05.09.2011 року у справі № 5004/1195/11 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна»на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз»ЛТД - 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду видати наказ.

5. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

01-12/15061/11 15061/11