Постанова № 19049099, 31.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"31" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1548/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. , суддя Маціщук А.В. за участю представників сторін:

позивача - Буковський В.М.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "ОСОБА_1"

на рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2011р.

у справі №5019/1548/11 (суддя Мамченко Ю.А.)

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Ром"

до Фермерського господарства "ОСОБА_1"

про стягнення заборгованості в сумі 47 599 грн. 11 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.09.2011р. у справі №5019/1548/11 позов Приватного підприємства "Фірма "Ром" до Фермерського господарства "ОСОБА_1" про стягнення заборгованості в сумі 47 599,00 грн. 11 коп. задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства “ОСОБА_1” на користь Приватного підприємства “Фірма “РОМ” основний борг в сумі 42042,00 грн., 512,07 грн. пені, 5045,04 грн. штрафу, а також витрати на оплату державного мита в розмірі 475,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Приймаючи вищезазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Фермерським господарством “ОСОБА_1” та Приватним підприємством “Фірма “РОМ” було укладено Договір поставки №245 від 20.05.2011р. Згідно з умов вказаного договору, постачальник зобовязався передати товар, а покупець прийняти його та оплатити на умовах передбачених Договором.

Місцевий суд зазначає, що на виконання умов Договору відповідач за накладною №7526Н від 26.05.2011 року отримав від позивача товар на загальну суму 42042,00 грн.

Разом з тим, відповідачем станом на 15.06.2011р. не були проведені розрахунки за отриманий товар, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 42042,00 грн. Враховуючи вказане, місцевий суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 42042,00 грн.

Суд першої інстанції, враховуючи положення чинного законодавства та умови укладеного договору (п. 7.2.) також дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 512,07 грн. пені та 5045,04 грн. штрафу на підставі перевірки розрахунків, проведених позивачем.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій, відповідач - Фермерське господарство "ОСОБА_1" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в цій частині рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2011р. у справі №5019/1548/11 та прийняти нове рішення, яким в позові в частині стягнення з ФГ "ОСОБА_1" на користь ПП "Фірма РОМ" 512,07 грн. пені та 5045,04 грн. штрафу відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення пені та штрафу є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів скаржник вказує наступне.

Поставка дизельного палива була здійснена на підставі накладної № 7526 Н від 26 травня 2011 року.

Скаржник зазначає, що у вказаній накладній відсутнє посилання на будь - який договір як на підставу продажу дизельного палива, у зв'язку з чим накладна № 7526 Н від 26 травня 2011 року, згідно якої було придбано дизельне паливо, жодного відношення до Договору поставки № 245 від 20 травня 2011 року не має.

Враховуючи зазначаене, відповідач вважає, що нарахування штрафу та пені відповідно до умов договору поставки є необгрунтованим, так як поставка була здійснена згідно накладної, в якій відсутні погоджені сторонами письмові зобов'язання щодо штрафу та/або пені за несвоєчасну оплату придбаного товару.

Скаржник звертає увагу, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вказане вище, відповідач рахує, що правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій відсутні.

В свою чергу, від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2011р. у справі №5019/1548/11 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

У відповідності до п.2.1. Договору, детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску (поставки) та базис поставки товару визначається в накладних і (або) специфікаціях до даного Договору, які являються невід'ємною його частиною.

В матеріалах справи наявна копія специфікації №1 від 26.05.2011 року, що підписана покупцем і постачальником (додаток до договору поставки №245 від 20.05.2011 року), яка містить найменування товару, його кількість та ціну, крім того, в специфікації зазначено термін поставки 26.05.2011 року, при цьому накладна № 7526Н містить найменування того ж товару, в тій же кількості і за тією ж ціною та датована 26.05.2011 року.

Крім того, до позовної заяви позивачем було додано копію податкової накладної № 213 від 26.05.2011 року, яку було видано ПП „Фірма РОМ" для ФГ „ОСОБА_1" з метою формування останнім податкового кредиту. Вказана податкова накладна, як вбачається з її змісту, була видана на підставі Договору поставки № 245 від 20.05.2011 року на загальну суму з ПДВ 42042,00 грн. Аналогічну суму містить накладна №7526Н від 26.05.2011 року та специфікація №1 від 26.05.2011 року (додаток до договору поставки № 245 від 20.05.2011 року).

Таким чином, позивач наголошує на тому, що твердження ФГ „ОСОБА_1", що містяться в апеляційній скарзі відносно того, що накладна № 7526Н від 26.05.2011 р. жодного відношення до Договору поставки № 245 від 20.05.2011 року не має не відповідає дійсності та спростовується вищевикладеним.

31 жовтня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача - Приватного підприємства "Фірма "Ром" заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача - Фермерського господарства "ОСОБА_1" в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 32-33), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника однієї із сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2011 року між Фермерським господарством “ОСОБА_1” (Покупець) та Приватним підприємством “Фірма “РОМ” (Постачальник) було укладено Договір поставки №245 (далі по тексту - Договір, а.с. 4).

Відповідно до п.п.1.1. Договору, в строки, визначені договором, постачальник зобовязався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його вартість.

Згідно п.п.2.1. Договору, детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску (поставки) та базис поставки Товару зазначається в накладних і (або) Специфікації(-ях) до даного Договору, яка(-і) являються невід'ємною його частиною.

Підпунктами 3.1., 3.2. Договору передбачено, що відпуск товару покупцю проводиться безпосередньо у місці його зберігання. Датою отримання Товару вважається дата, що зазначена у відповідних накладних на відпуск (отримання) Товару. Підставою для відпуску Товару є відповідна накладна та оформлена довіреність Покупця, які становлять невід'ємну частину даного Договору.

Відповідно до п.п. 4.1. Договору, ціна за одиницю виміру та загальна вартість Товару, який відпускається (поставляється) по цьому Договору вказані в накладних і (або) Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.п. 5.2. Договору, Покупець зобовязався проводити оплату вартості Товару в термін, що зазначений в Специфікації (-ях) до Договору, а за відсутності такої (-их) - на протязі одного дня з моменту відпуску (поставки) Товару (п.3.1.).

Також з матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджено та підписано Специфікацію №1 від 26.05.2011 року (а.с. 5), відповідно до якої Постачальник зобовязався до 26.05.2011 року поставити паливо дизельне (сертифікат UA1.044.0030521-11) в кількості 4620,00 л. на суму 42042,00 грн., Покупець зобовязався оплатити отриманий товар до 15.06.2011 року.

Наявною в матеріалах справи накладною №7526Н від 26.05.2011 року (а.с. 6) підтверджується той факт, що відповідач (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №49 від 25.05.2011 року) отримав від позивача паливо дизельне (сертифікат UA1.044.0030521-11) на загальну суму 42042,00 грн.

Тобто, з огляду на вказане позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання у встановлені строки. Натомість, відповідач за товар не розрахувався.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач не подав жодних доказів. які спростовували б факт наявності заборгованості за поставлений товар в розмірі 42042,00 грн.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із встановлених обставин справи, відповідач не приступив до виконання своїх зобов'язань, оскільки станом на 15 червня 2011 року, як було визначено Специфікацію №1 від 26.05.2011 р., не провів оплати за поставлений товар в сумі 42042,00 грн., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду в частині стягнення основного боргу в сумі 42042,00 грн.

З приводу висновків місцевого суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, то суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками, приймаючи до уваги наступне.

Умовами Договору, а саме п.7.2., сторони визначили, що покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов Договору несе відповідальність у вигляді пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а при простроченні проведення розрахунків більше 20 календарних днів додатковий штраф в розмірі 12 відсотків від загальної вартості відпущеного (поставленого) товару за цим Договором.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив оплату отриманого товару за період, починаючи з 15.06.2011 р. по 14.07.2011 р. (на момент звернення до суду з позовом), тобто має місце прострочення більше як на 20 днів. Тому, враховуючи суму основного боргу (42042,00 грн.) правомірним буде нарахування пені в розмірі 512,07 грн. за період з 15.06.2011 року по 14.07.2011 року на підставі п.7.2.

Отже, позивачем було проведено розрахунок пені у відповідності до вимог закону та умов договору, у зв'язку з чим останні підлягають до стягнення.

Згідно ч.1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1).

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, позивачем було правомірно проведено розрахунок штрафу в розмірі 12% від загальної вартості поставленого товару на суму 5045,04 грн. з врахуванням прострочення відповідачем проведення розрахунків більше як на 20 днів.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки останні не підтверджені належними та допустимими у справі доказами, а також не спростовують правомірності нарахування штрафних санцій, виходячи із основної суми заборгованості.

Твердження скаржника з приводу того, що накладна № 7526Н від 26 травня 2011 року, згідно якої було придбано дизельне паливо жодного відношення до Договору поставки не має є безпідставним, оскільки, умовами договору поставки (п.2) визначено, що дані щодо кількості, якості та терміну відпуску товару зазначаються в накаладній та (або) специфікації, які є невід'ємною частиною договору. Зі змісту Специфікації №1 від 26.05.2011 р. та накладної №7526Н від 26.05.2011р. вбачається, що позивач зобов'язувався поставити відповідачу дизельне паливо (сертифікат UA1.044.0030521-11) в об'ємі 4620 л до 26.05.2011р., а відповідач повинен був провести оплату отриманого товару.

Тобто, з вказаних документів вбачається, що дизпаливо відпущене відповідачу згідно накладної №7526НЗ від 26.05.2011р., поставлене саме на підставі договору поставки.

З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Фірма "Ром" в частині стягнення з відповідача 512,07 грн. пені та 5045,04 грн. штрафу є обгрунтованими, підтверджені належними у справі доказами, а тому підлягають до задоволення.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "ОСОБА_1" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105,Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 06.09.2011р. у справі №5019/1548/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "ОСОБА_1" - без задоволення.

2. Справу №5019/1548/11 направити в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

01-12/14902/11 14902/11