Постанова № 19048971, 27.10.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2011 року Справа № 2-11/1280-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМаслової З.Д.,

суддівЛатиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: приватне підприємство "Тавріда Авто Транс" 13.10.2011 р., 27.10.2011 р. не зявився,

відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія"13.10.2011 р., 27.10.2011 р. не зявився,

прокурора: прокурор м. Сімферополя 13.10.2011 р., 27.10.2011 р. не зявився,

третьої особи: Державне підприємство "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" 13.10.2011 р., 27.10.2011 р. ОСОБА_1, дов. № 32 від 01.07.2011 р.,

третьої особи: Сімферопольська міська рада 13.10.2011 р., 27.10.2011 р. не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора міста Сімферополя на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 16 березня 2010 року у справі №2-11/1280-2010.

за позовом приватного підприємства "Тавріда Авто Транс" (вул. Волошинових, 5, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000, ЄДРПОУ 33773745)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" (вул. Акъ-Яр, мкр. Фонтани, будинок 10, Сімферополь, 95024, ЄДРПОУ 30691999)

треті. особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Державне підприємство "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" (м. Сімферополь, 95034, вул. Київська, 77/4)

- Сімферопольська міська рада (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

за участю:

прокурора м. Сімферополя (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11)

прокурору міста Севастополя для відома (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)

про визнання договору дійсним, визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2010 року ПП "Тавріда Авто Транс" на підставі 220, 334, 657 ЦК України звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 01.02.2010 р. нежитлових приміщень комплексу обслуговування автотранспорту у м. Сімферополь по вул. Адалет, № 6, укладеного між ПП „Тавріда Авто Транс” та ТОВ „Сімферопольська транспортна компанія”, які розташовані на земельній ділянці у м. Сімферополі по вул. Адалет/вул. 60 років Жовтня та визнання за ПП „Тавріда Авто Транс” права власності на нежитлові приміщення по вул. Адалет, 6 (а.с. 3-5).

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони досягли згоди щодо обєктів продажу, позивачем сплачена їх вартість 48000 грн., вони йому передані за актом прийому-передачі, але продавець ухиляється від нотаріального посвідчення договору не зявляється до нотаріуса.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2011 року у справі №2-11/1280-2010 позовні вимоги ПП "Тавріда Авто Транс" задоволені.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 01.02.2010 р. нежитлових приміщень у м. Сімферополь по вул. Адалет, № 6, які розташовані на земельній ділянці у м. Сімферополі по вул. Адалет/вул. 60 років Жовтня (кадастрового № 01101 000 00:03:010:0048). Визнано за ПП „Тавріда Авто Транс” право власності на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Адалет, 6, які вказані в договорі купівлі-продажу:

-Літер “А” адміністративно побутовий комплекс, загальною площею 262,0 кв.м.;

-Літер “Б” комплекс обслуговування автомобілів, загальною площею 142,2 кв.м.;

-Літер “В” склад, загальною площею 136,5 кв.м.;

-Літер “Г” пункт харчування, загальною площею 112,4 кв.м.

-Літер “Д” навіс, загальною площею 29,4 кв.м.;

-Літер “Ж” навіс, загальної площею 20,2 кв.м.;

-Літер “З” убиральня, загальної площею 5,2 кв.м.;

-Літер “И” убиральня, загальною площею 2,7 кв.м.

Рішення суду мотивовано тим, що визнання права власності за позивачем на спірні обєкти нерухомого майна є одним із способів захисту його порушених прав при ухиленні відповідача від нотаріального посвідчення договору (а.с. 63-65).

Не погодившись з рішенням суду, прокурор м. Сімферополя звернувся 23.09.2011 р. до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити (а.с. 73-75).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що укладений сторонами спірний договір купівлі-продажу нерухомості встановлює для сторін права та обовязки тільки з моменту їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації, тобто, у разі недодержання сторонами вимог чинного законодавства про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію, такі договори є нікчемними.

У зв'язку з тим, що прокурором міста Сімферополя подано позов про скасування рішення суду, яким встановлено право власності на об'єкти нерухомості, що також може зачіпати інтереси держави в здійсненні встановленого законодавством порядку реєстрації речових прав на землю, Севастопольським апеляційним господарським судом ухвалою від 04.10.2011 р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру", яке є органом державного контролю та реєстрації речових прав на землю та Сімферопольську міську раду, як представника Територіальної громади міста Сімферополя.

Представник Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" вирішення питання щодо задоволення апеляційної скарги залишив на розгляд суду, так як в цілому вирішення спору не стосується земельних ділянок, на яких розташовані літні будинки, зазначив, що відсутність нотаріального посвідчення не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Крім того заявив клопотання про заміну 3-ої особи у звязку зі зміною назви з Державного підприємства "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" на Кримську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Згідно ст. 25 ГПК України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

За таких обставин судова колегія вважає за необхідне здійснити заміну 3-тьої особи з Державного підприємства "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" на Кримську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Інші представники сторін, прокуратури та Сімферопольської міської ради у судове засідання повторно не зявились, про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином ухвалою суду від 13.10.2011 р., про причини неявки суд не сповістили

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обовязковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути ухвалу суду першої інстанції за відсутності не зявившихся представників сторін, прокуратури та Сімферопольської міської ради.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення господарського суду 1-ої інстанції підлягає скасуванню у звязку з невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 01.02.2010 р. між ПП „Тавріда Авто Транс” та ТОВ „Сімферопольська транспортна компанія” укладений договір б/н купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ТОВ „Сімферопольська транспортна компанія” (продавець) передає, а ПП „Тавріда Авто Транс” (покупець) приймає та сплачує його вартість на умовах, передбачених в п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 цього договору (а.с. 44).

Відповідно до п.2.1 договору ціна нерухомого майна складає 48.000,00 грн. та сплачується у момент підписання даного договору (п.2.2.).

Згідно п. 3.2 договору майно передається покупцю у 2-ох добовій строк після отримання коштів продавцем, на підставі акту прийому-передачі, який є невідємною частиною цього договору.

Предметом купівлі-продажу по зазначеному договору є нежитлові приміщення ТОВ „Сімферопольська транспортна компанія”, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Адалет, 6, які складаються з:

-Літер “А” адміністративно побутовий комплекс, загальною площею 262,0 кв.м.;

-Літер “Б” комплекс обслуговування автомобілів, загальною площею 142,2 кв.м.;

-Літер “В” склад, загальною площею 136,5 кв.м.;

-Літер “Г” пункт харчування, загальною площею 112,4 кв.м.

-Літер “Д” навіс, загальною площею 29,4 кв.м.;

-Літер “Ж” навіс, загальної площею 20,2 кв.м.;

-Літер “З” убиральня, загальної площею 5,2 кв.м.;

-Літер “И” убиральня, загальною площею 2,7 кв.м., що підтверджується технічним паспортом Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації, складає загальну площу 710,6 кв.м. (а.с. 9-32)

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлено, що згідно вимогам ст. 657 ЦК України позивачем у повному обсязі сплачено вартість придбаних об'єктів нерухомого майна, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру за № 856 від 05.02.2010 р., згідно якого продавцем прийнято від покупця за договором № б/н від 01.02.2010 р. грошові кошти 48.000,00 грн., у тому числі ПДВ 8.000,00 грн. (а.с. 57).

Таким чином, суд 1-ої інстанції дійшов висновку про те, що, у розумінні ст. 180 Господарського кодексу України, сторонами були виконані всі істотні умови спірного договору щодо передачі об'єктів купівлі - продажу та сплати їх вартості.

Судова колегія не погоджується з висновками суду 1-ої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди майна, купівлі-продажу землі здійснюється на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 671, відповідно до якого державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Єдиного державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Зі змісту частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Тобто, цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину можуть виникають тільки з моменту його реєстрації.

Вищий Господарський суд України у своєму Роз'ясненні № 02-5/111 від 12.03.1999 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (далі - Роз'яснення про визнання угод недійсними) роз'яснив, що господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, що угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.

Також, Вищий Господарський суд України у Роз'ясненні про визнання угод недійсними зазначив, що у зв'язку з недодержанням нотаріальної форми визнаються недійсними лише такі угоди, які відповідно до закону підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України "Про нотаріат".

Згідно п.1 ч.1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії як посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей тощо).

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму.

Згідно ч.2 ст. 55 Закону України „Про нотаріат” від 02.09.1993 р. № 3425-XII при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Згідно п. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду, що можливо за дотримання відповідних вимог.

Однак, чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним за приписами статті 220 Цивільного кодексу України правочину у разі недодержання сторонами вимог закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

Отже, оскільки недійсність таких правочинів визнана безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та факту часткового виконання умов такого правочину, у тому числі сплати вартості земельної ділянки. За таких обставин твердження позивачки, що згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони домовилися з усіх суттєвих умов договору є безпідставними.

Підстави застосування приписів статті 220 Цивільного кодексу України чітко визначені її змістом.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, суд 1-ої інстанції вказані приписи законодавства залишив поза увагою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 09.09.2008 р. у справі № 2-3/15041-2007 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.09.2011 р. у справі № 2-20/6728-2006 р. та в інших постановах.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів того, що укладений між сторонами договір відповідав обов'язковим вимогам, що встановлені частиною 2 статті 793 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з тим, що прокурором міста Сімферополя подано позов про скасування рішення суду, яким встановлено право власності на земельну ділянку, що може зачіпати інтереси держави в здійсненні встановленого законодавством порядку реєстрації речових прав на землю, ухвалою суду від 04.10.2011 р. судовою колегією залучено до участі у справі у якості 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим та Державне підприємство "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру", які є органами державного контролю та реєстрації речових прав на землю.

Згідно з частинами 3 ст. 2 та ст. 29 ГПК України, коли прокурор звертається до господарського суду не в інтересах певного органу, а саме в інтересах держави, він самостійно визначає, в чому такі порушення полягають, обґрунтовує необхідність їх захисту та вказує орган, який набуває статусу позивача.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 09.03.2011 р. у справі № 2-29/1766.1-2010.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням процесуального та матеріального закону, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, статтями, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити заміну 3-тьої особи з Державного підприємства "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" на Кримську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

2. Апеляційну скаргу прокурора міста Сімферополя задовольнити.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2010 року у справі №2-11/1280-2010 скасувати.

4. Прийняти по справі нове рішення: у задоволені позовних вимог ПП "Тавріда Авто Транс" до ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" про визнання дійсним договору б/н купівлі-продажу від 01.02.2010 р. нежитлових приміщень у м. Сімферополь по вул. Адалет, № 6, які розташовані на земельній ділянці у м. Сімферополі по вул. Адалет/вул. 60 років Жовтня та визнання за ПП „Тавріда Авто Транс” права власності на нежитлові приміщення, відмовити.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді О.А. Латинін

О.Г. Градова

Розсилка:

1. приватному підприємству "Тавріда Авто Транс" (вул. Волошинових, 5, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

2. товариству з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" (вул. Акъ-Яр, мкр. Фонтани, 10, Сімферополь, 95024)

3. прокурору міста Сімферополя (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11)

4. прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)

5. Державному підприємству "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" (м. Сімферополь, 95034, вул. Київська, 77/4)

6. Сімферопольській міській раді (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)