Постанова № 19048967, 27.10.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2011 року Справа № 2-11/5226-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМаслової З.Д.,

суддівЛатиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: 27.10.2011 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 від 03.11.2000 р., представник ОСОБА_2, договір б/н від 26.10.2011 р., 13.10.2011 р. не зявились,

відповідача: Фрунзенська сільська рада Сакського району АР Крим - 27.10.2011 р. ОСОБА_3, дов. № 535/03-11.2 від 12.10.2011 р., 13.10.2011 р. не зявилась,

прокурор: прокурор відділу прокуратури міста Севастополя 27.10.2011 р. Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.2008 р., 13.10.2011 р. не зявився,

3-ої особи: Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим 13.10.2011 р., 27.10.2011 р. не зявився,

3-ої особи: Кримська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 13.10.2011 р., 27.10.2011 р. ОСОБА_4, дов. № 32 від 01.07.2011 р.

розглянувши апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 17 листопада 2009 року у справі №2-11/5226-2009

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1)

доФрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим (вул. Гагаріна, 4, Фрунзе, Сакський район, АРК, 96576, ЄДРПОУ 34740887)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим (95038, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114, ЄДРПОУ 00048113)

Кримська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (м. Сімферополь, 95034, вул. Київська, 77/4, ЄДРПОУ 21616582).

за участю:

Сакського міжрайонного прокурора (96500, м. Саки, вул. Леніна, 34)

прокурору міста Севастополя для відома (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)

про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2009 року ФОП ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 209, 220, 655, 657 ЦК України (з урахуванням уточнень від 02.11.2009 р.) звернулась до господарського суду АРК з позовною заявою до Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки 0,0100 га (кадастровий № 01:243:880:01:00:02:006) по АДРЕСА_2 від 22.01.2009 р., укладеного між ОСОБА_1 та Фрунзенською сільською радою Сакського району АР Крим під будівництво і обслуговування магазину (а.с. 3-5, 30).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування між відповідачами у простій письмовій формі була досягнута згода з усіх істотних умов та підписано договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким позивачка повністю сплатила вартість придбаного майна, але нотаріальне посвідчення договору не можливе, так як Фрунзенська сільська рада не має державного акту на землю, у звязку з чим ФОП ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року позовні вимоги задоволені.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22.01.2009 р. (кадастровий № 01:243:880:01:00:02:006) загальною площею 0,0100 га по АДРЕСА_2, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Фрунзенською сільською радою Сакського району АР Крим.

Рішення суду мотивовано тим, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, а саме додержана письмова форма договору, визначений його предмет та ціна. Більш того, відбулося виконання його умов, а саме, позивачкою 21 січня 2009 р. сплачена вартість земельної ділянки у сумі 9.767,00 грн. на розрахунковий рахунок Фрунзенської сільської ради, що підтверджується квитанцією № 37/40 від 21.01.2009 р. Крім того, рішенням 29 сесії Фрунзенської сільської ради 5-го скликання від 11.02.2009 р. № 662 договір купівлі-продажу земельної ділянки загальної площі 0,0100 га, укладений 22.01.2009 р. ФОП ОСОБА_1 та Фрунзенською сільською радою Сакського району АР Крим був затверджений (а.с. 33-35).

Не погодившись з рішенням суду, Сакський міжрайонний прокурор оскаржив в апеляційному порядку рішення суду, а також просив поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, пропущеного у з поважних причин.

Ухвалою суду від 04.10.2011 р. прокурору поновлено строк на оскарження рішення суду і призначено справу до слухання на 13.10.2011 р.

У звязку з неявкою сторін справу відкладено на 27.10.2011 р. о 9-30 год.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що укладений сторонами спірний договір встановлює для сторін права та обовязки тільки з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, що не було виконано, тобто, у разі недодержання сторонами вимоги чинного законодавства про державну реєстрацію договору, такий договір є нечинним (а.с. 57-60).

Від ФОП ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення, в яких вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, так як вона у повному обсязі сплатила вартість земельної ділянки. Крім того, прокурором не доведені обставини поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та в чому саме порушені права Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим.

У судовому засіданні 27 жовтня 2011 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав викладених в ній, вказав, що чинним законодавтсвон не передбачений порядок визнання чинним договору купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Представник ФОП ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги, вказав, що відсутність державного акту на землю у ради не є обставиною для відмови у визнані дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, щодо всіх істотних умов якого сторони дійшли згоди та позивачка повністю сплатила вартість придбаної земельної ділянки та сплачує земельний податок. Крім того, зазначив, що при звернені до нотаріуса з метою нотаріального посвідчення договору йому було в цьому відмовлено лише з підстав відсутності у селищної ради державного акту на земельну ділянку.

Представник Фрунзенської селищної ради проти доводів апеляційної скарги заперечувала, вказала, що державного акту на землю рада не мала і не має, розмежування земель державної та комунальної власності на території с Фрунзе Сакського району АРК досі не проведено, але громада с Фрунзе заінтересована в наявності пункту торгівлі (магазину) на території селища та ФОП ОСОБА_1 сплачує державний податок на землю.

Представник Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" вирішення питання щодо задоволення апеляційної скарги залишив на розгляд суду та зазначив, що відсутність у селищної ради державного акту на землю не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Крім того заявив клопотання про заміну 3-ої особи у звязку зі зміною назви з Державного підприємства "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" на Кримську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Згідно ст. 25 ГПК України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

За таких обставин судова колегія вважає за необхідне здійснити заміну 3-тьої особи з Державного підприємства "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" на Кримську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Представник Республіканського комітету по земельним ресурсах АР Крим у судове засідання 27 жовтня 2011 року повторно не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином ухвалою суду від 13.10.2011 р., про причини неявки суд не сповістив.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обовязковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності не зявившегося представника Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення господарського суду 1-ої інстанції підлягає скасуванню у звязку з невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що на підставі рішення 1-ої сесії 23 скликання Фрунзенської сільської ради від 24.04.1998 р. між ФОП ОСОБА_1 та Фрунзенською сільською радою 08.10.2001 р. укладено на 10-ть років договір № 446 оренди земельної ділянки площею 0,0100 га вулиць та площ, вільних від забудов (кадастровий № 01:243:880:01:00:02:006) у с. Фрунзе Сакського р-ону АРК із земель, які знаходяться у постійному користуванні Держплемзаводу ім. Фрунзе для будівництва та обслуговування магазину (а.с. 16-17).

Рішенням 27 сесії Фрунзенської сільської ради 5-го скликання від 27.11.2008 р. № 618 затверджена технічна документація по землеустрою для оформлення правовстановчих документів на право власності на земельну ділянку шляхом викупу СПД ОСОБА_1 для роздрібної торгівлі і комерційних послуг (будівництва і обслуговування магазину) в селі Фрунзе (а.с. 12-14).

Рішенням Сакського міськрайсуду АР Крим від 06.06.2008 р. у справі № 2-1624-08 за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно магазину по АДРЕСА_2 (а.с. 10).

22 січня 2009 року між ФОП ОСОБА_1 та Фрунзенською сільською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0100 га (кадастровий № 01:243:880:01:00:02:006) у с. Фрунзе Сакського р-ону АРК (а.с. 12-13).

Рішенням 29-ої сесії 5-го скликання Фрунзенської сільської ради № 662 від 11.02.2009 р. затверджено договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 22.01.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 та Фрунзенською сільською радою.

Згідно пункту 2.1 договору встановлена вартість земельної ділянки, яка визначена на підставі експертної грошової оцінки та складає 9767,00 грн.

Позивачем на виконання п. 2.1 Договору сума у розмірі 9767,00 грн. перерахована до бюджету Фрунзенської сільської ради (а.с. 19).

05.03.2009 р. приватним нотаріусом Сакського нотаріального округу, позивачу листом відмовлено у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки з підстав відсутності у продавця державного акту про право власності на земельну ділянку (а.с. 26).

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди майна, купівлі-продажу землі здійснюється на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 671, відповідно до якого державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Єдиного державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Зі змісту частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Тобто, цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину виникають тільки з моменту його реєстрації.

Вищий Господарський суд України у своєму Роз'ясненні № 02-5/111 від 12.03.1999 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (далі - Роз'яснення про визнання угод недійсними) роз'яснив, що господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, що угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.

Також, Вищий Господарський суд України у Роз'ясненні про визнання угод недійсними зазначив, що у зв'язку з недодержанням нотаріальної форми визнаються недійсними лише такі угоди, які відповідно до закону підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України "Про нотаріат".

Згідно п.1 ч.1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії як посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей тощо).

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму.

Згідно п. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду, що можливо за дотримання відповідних вимог.

Однак, чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним за приписами статті 220 Цивільного кодексу України правочину у разі недодержання сторонами вимог закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

Отже, оскільки недійсність таких правочинів визнана безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та факту часткового виконання умов такого правочину, у тому числі сплати вартості земельної ділянки. За таких обставин твердження позивачки, що згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони домовилися з усіх суттєвих умов договору є безпідставними.

Підстави застосування приписів статті 220 Цивільного кодексу України чітко визначені її змістом.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи, суд 1-ої інстанції вказані приписи законодавства залишив поза увагою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 09.09.2008 р. у справі № 2-3/15041-2007 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.09.2011 р. у справі № 2-20/6728-2006 р. та в інших постановах.

Стосовно тверджень позивачки, що прокурором не доведені обставини поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та в чому саме порушені права Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Проте, коло таких причин не є вичерпним, оскільки вони мають встановлюватися судом з врахуванням конкретних фактичних обставин кожної розглядуваної справи.

Враховуючи, що Сакський міжрайонний прокурор не був учасником провадження по даній справі у суді 1-ої інстанції та про зазначене рішення від 17.11.2009 р. йому стало відомо 17.08.2011 р. в ході прокурорської перевірки після направлення йому судом копії зазначенного рішення, причина пропуску строку подання апеляційної скарги є поважною та ухвалою САГС від 04.10.2011 р. йому було поновлено строк для апеляційного оскарження рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року у справі №2-11/5226-2009.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 01.08.2011 р. у справі № 5002-1/4696-2010, від 05.07.2011 р. у справі № 2-2/7676-2008, від 22.03.2011 р. у справі № 2-6/926-2008, від 23.02.2011 р. у справі №2-7/5666.1-2007, від 13.01.2011 р. у справі № 2-8/5491-2006 та інших.

У зв'язку з тим, що прокурором міста Сімферополя подано позов про скасування рішення суду, яким встановлено право власності на земельну ділянку, що може зачіпати інтереси держави в здійсненні встановленого законодавством порядку реєстрації речових прав на землю, ухвалою суду від 04.10.2011 р. судовою колегією залучено до участі у справі у якості 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим та Державне підприємство "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру", які є органами державного контролю та реєстрації речових прав на землю.

Згідно з частинами 3 ст. 2 та ст. 29 ГПК України, коли прокурор звертається до господарського суду не в інтересах певного органу, а саме в інтересах держави, він самостійно визначає, в чому такі порушення полягають, обґрунтовує необхідність їх захисту та вказує орган, який набуває статусу позивача.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 09.03.2011 р. у справі № 2-29/1766.1-2010.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням процесуального та матеріального закону, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, статтями, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити заміну 3-тьої особи з Державного підприємства "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" на Кримську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

2. Апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора задовольнити.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2009 року у справі №2-11/5226-2009 скасувати.

4. Прийняти по справі нове рішення: у задоволені позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді О.А. Латинін

О.Г. Градова

Розсилка:

1. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 )

2. Фрунзенській сільській раді Сакського району АР Крим (вул. Гагаріна, 4, Фрунзе, Сакський район, АРК, 96576, ЄДРПОУ 34740887)

3. Сакському міжрайонному прокурору (96500, м. Саки, вул. Леніна, 34)

4. прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)

5. Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим (95038, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

6. Державне підприємство "Кримський регіональний центр державного земельного кадастру" (м. Сімферополь, 95034, вул. Київська, 77/4)