Рішення № 1904746, 20.03.2007, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 2-71/2007р.

РІШЕННЯ

іменем України

20 березня 2007 р.

Стрийський міськрайонний суд Львівської обл.

в складі: головуючого-судді Бораковського В.М.

при секретарі Юзік Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки у праві спільної власності, -

встановив:

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу віл 17 жовтня 1996р. він став власником квартири АДРЕСА_1. Даний будинок складається з двох квартир. Квартира АДРЕСА_2 вказаного будинку належала на праві власності ОСОБА_5 Відповідно до акта №28 від 18 лютого 1998р. та акта №29 від 18 лютого 1998р. вищевказаний будинок було знято з балансу житлово-експлуатаційної контори №1 і передано у власність йому та ОСОБА_5 на праві спільної власності. Тобто, з 28 лютого 1998р. вони перестали бути власниками відповідних квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, як окремих об'єктів права власності, а стали співвласниками будинку АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності. Відповідно до довідки ЖЕК - 1 від 03.10.2005р. житловий будинок АДРЕСА_1 знятий з балансу ЖЕКу і знаходиться на праві спільної часткової власності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до п.6.1 А "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно" обидва власники квартир повинні були звернутися до виконкому м\Ради і на підставі наведених актів отримати свідоцтва про право спільної часткової власності на даний будинок. 01.11.2004р. ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності як представник ОСОБА_5, продала свою частку в праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 у вигляді квартири АДРЕСА_2. Про намір продати свою частку будинку та про умови продажу ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 його не повідомили, чим самим було порушене його переважне право купівлі частки в праві спільної часткової власності передбачене ст. 362 ЦК України.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, покликаючись на те, що відповідно до ст.ст. 4, 5 ЖК України державний житловий фонд представляє собою житлові будинки і жилі приміщення в інших будівлях, і він знаходиться у віданні місцевих рад, міністерств і відомств. Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про власність" державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства є об'єктами права комунальної власності. Таким чином, будинок АДРЕСА_1 належав на праві комунальної власності громаді м. Стрия. Відповідно до ст.. 1 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду (житлового фонду місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ) на користь громадян України. Відповідно до ст.. 10 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Таким чином, відповідно до

2

вищенаведених норм, з моменту приватизації квартири в багатоквартирному будинку, наймач стає одноосібним власником самої квартири і співвласником місць загального користування, технічного обладнання будинку, конструктивних елементів будинку на праві спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, що видається в процесі приватизації. Відповідно до ст.. 380 ЦК України, житловий будинок є самостійним об'єктом права власності, ч.1,2 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, конструктивні елементи якого є належать власникам квартир на праві спільної власності. Стрийська міська рада припинила своє право власності на даний будинок лише з моменту зняття його з балансу житлово-експлуатаційної організації, оскільки відповідно до ст.. 128 ЦК України в ред. 1963р., який діяв станом на 1998р., право власності у набувача виникає з моменту передачі речі, а до передачі речей прирівнюється передача правовстановлюючого документу, якими в даному випадку є акти передачі у власність власникам квартир та зняття з балансу ЖЕК-1 м. Стрия будинку АДРЕСА_1. Відповідно до ст.ст. 35, 37, 56 ЗУ "Про власність" житловий фонд, як і інші об'єкти права комунальної власності, передається відповідним підприємствам, яке закріплюється за ними на праві повного господарського відання і підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії. Жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником їх правомочностей. Тобто, з моменту зняття будинку з балансу ЖЕКу, передачі конструкцій будинку у власність власникам квартир, припинилося право користування ЖЕКу земельною ділянкою , припинилися його обов'язки по утриманню будинку, право на земельну ділянку перейшло, згідно ст.. 377 ЦК України, до співвласників будинку. Відповідно до ст.ст. 4-6,13-25 ЖК України остаточно припинилося право комунальної власності на даний будинок. Відповідно до ст. 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення, а при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Тобто, при переході права власності на весь будинок до власників квартир, квартира, як складова частина житлового будинку, не може бути відокремлена від нього і не може бути самостійним об'єктом нерухомого майна, а може бути таким лише як частка в будинку. Отже, відповідно до ст. 355 ЦК України, спірний будинок належить йому на праві спільної часткової власності, що стверджується також повідомленням Стрийського ДК МЕТІ №76 від 16.01.2006р., з якого вбачається, що свідоцтво про право власності на частку в будинку АДРЕСА_1 він зможе отримати в разі подання заяви про видачу такого свідоцтва обох співвласників будинку із конкретно вказаними приміщеннями ,які займає кожен із співвласників для розрахунку ідеальних долей. Житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до Акту №28 від 18.02.1998р. та Акту №29 від 09.03.1998р. прийому-передачі майна загального користування у спільну власність власникам квартир та не житлових приміщень будинку, а також довідки житлово-експлуатаційної контори №1 м.Стрия будинок АДРЕСА_1 було знято з балансу ЖЕК-1 та передано у спільну власність його та ОСОБА_5 Відповідно до ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р., допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на вчинення дій стосовно допоміжних приміщень вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. Відповідно до ст.. 19 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", при відчужені приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщеннями без виділення частки в натурі. Тобто, відчужуючи квартиру, її власник одночасно відчужує і належну йому частку у праві спільної власності на приміщення (підвали, горища, сходові клітки тощо). На таке майно, що перебуває у спільній частковій власності поширюється відповідний правовий режим, встановлений цивільним законодавством, зокрема ст. 362 ЦК України - переважне право співвласника на придбання частки у праві спільної часткової власності. 01.11.2004р. ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності як представник ОСОБА_5, продала свою частку в праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 у вигляді квартири АДРЕСА_2 та допоміжних приміщень будинку ОСОБА_2, однак при цьому ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 не повідомили йому, у встановленому ст. 362 ЦК України порядку, про свій намір продати свою частку будинку (квартиру АДРЕСА_2) та про умови продажу, чим

3

було порушено його переважне право на придбання частки у праві спільної часткової власності. Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі, співвласник може пред'явити позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця, тому керуючись ст. 362 ЦК України просить суд постановити рішення, яким перевести на нього права та обов'язки покупця за договором купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 укладеним 01.11.2004р. ОСОБА_4 що діяла від імені ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, та посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_6.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав покликаючись на викладені у позові обставини і просить суд позовні вимоги задоволити.

Представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав покликаючись на викладені у позові обставини і суду пояснив, що відповідач по справі ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2 в той час коли позивач ОСОБА_1 мав переважне право на купівлю квартири АДРЕСА_2, так як є власником квартири АДРЕСА_1, тому відповідно до ст. 362 ЦК України позивач мав переважне право на купівлю цієї квартири. Крім цього відповідно до ст. ст. 380,382 ЦК України житловий будинок є об'єктом права власності, а квартирою є ізольоване приміщення в житловому будинку, обмежене конструктивними елементами будинку і відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України належать власникам квартир на праві спільної власності. Хоч документу про спільну власність позивача ОСОБА_1 та відповідачів на майно і зокрема квартиру АДРЕСА_2 не існує і не існувало, однак враховуючи що актами №№ 28 та 29 від 18.02. 1998р. будинок АДРЕСА_1 було знято з балансу ЖЕК №1 і передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на паві спільної власності, і тобто із цього часу Логінськицй О.В. та ОСОБА_5 в повному обсягу перестали бути власниками відповідних квартир АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 як окремих об'єктів права власності, а стали повноправними співвласниками будинку АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності, крім цього довідкою ЖЕК 1 від 03.10.2005р. житловий будинок АДРЕСА_1 знятий з балансу ЖЕКу і знаходиться на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому просить суд позовні вимоги задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила повністю і суду пояснила, що вона дізналася про те, що продається квартира АДРЕСА_2 із оголошення у місцевій Стрийській газеті-рекламі «Фортуна». Власника квартири представляла її мати-відповідачка по справі ОСОБА_4 Вони обговорили умови продажу і уклали договір.Вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки вона купила квартиру як об'єкт права власності що належала продавцю як єдине ціле і складає 1\1. Крім цього вона є добросовісним покупцем, тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги заперечила і суду пояснила, що власником квартири АДРЕСА_2 була ОСОБА_5, яка уповноважила її як матір продати цю вказану квартиру. ОСОБА_5 продавала квартиру оскільки із дітьми виїзжала на постійне місце проживання у США, де зараз вони і проживають. Продажем цієї квартири вона займалася близько пів року оскільки не було покупців, так як вона вважає на той час було досить висока ціна на цю квартиру. Вона неодноразово подавала оголошення у газету "Фортуна" і пізніше до неї прийшла відповідачка ОСОБА_2 вони домовились про умови договору і вона продала їй квартиру від імені своєї доньки. Під час продажу квартири вона спілкувалася і з дружиною позивача розповідала і пропонувала їй купити спірну квартиру однак такого бажання у неї не було. Вважає, що позивач безпідставно хоче заволодіти квартирою ОСОБА_2 оскільки спочатку подавав позов до ОСОБА_2 про те, що нібито діти її доньки ОСОБА_5 залишились без житла, а вони турбуються про них, тепер вважають що вони були співвласником квартири яка належала її доньці ОСОБА_5 Вважає, що укладеним договором купівлі-продажу жодним чином не порушені права позивача, позовні вимоги позивача є безпідставними і просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася про причини неявки суд не повідомила, хоч про час та місце розгляду справи у суді повідомлена належним чином, тому суд проводить розгляд справи у її відсутності.

Представник Стрийського МЕТІ як 3-я особа суду пояснив, що квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 зареєстровані як окремі і самостійні об'єкти права власності. Перед укладенням договору купівлі-продажу вказаної квартири МБТІ видавався витяг з реєстру прав

4

власності на нерухоме майно відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_2 частці Шбула відповідачка ОСОБА_5

Заслухавши пояснення сторін, 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до договору купівлі продажу від 01.11.2004р. гр. ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого Стрийським МБТІ 12.10.2004р. власником вказаної квартири в частці 1\1 була ОСОБА_5 Представленими Стрийським МБТІ інвентаризаційними справами встановлено, що такі справи заведені як на самостійні об'єкти права власності окремо на квартиру АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. ст. 379,382 ЦК України житлом фізичної особи є квартира і квартира є об'єктом права власності.

Відповідно до ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю. Позивач не представив суду правовстановлюючих документів на підтвердження того, що він на час укладеного договору спірної квартири 01.11.2004р. був співвласником разом із ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2.

Суд вважає безпідставними твердження позивача та його представника про те, що відповідно до Акту №28 від 18.02.1998р. та Акту №29 від 09.03.1998р. про зняття з балансу ЖЕКу №1 будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перестали бути власниками квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, оскільки такі Акти не є правовстановлюючими документами.

Із тих же підстав суд вважає безпідставними покликання позивача і його представника на довідку ЖЕК-1 від 03.10.2005р. відповідно до якої житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 знятий з балансу ЖЕК-1 на підставі Акту №28 від 18.02.1998р. та Акту №29 від 09.03.1998р. та знаходиться на правах спільної часткової власності у гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не маже бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 386 ЦК України та ст. 48 ЗУ "Про власність" Держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої ЗУ від 17.07.1997р. №475\97-ВР, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином дослідженими у судовому засіданні обставинами встановлено, що 01.11.2004р. приватним нотаріусом ОСОБА_6. укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_4, яка діяла від імені власника ОСОБА_5, та ОСОБА_2, предметом договору купівлі-продажу була квартира, яка належала на праві власності в частці 1\1 ОСОБА_5, дана квартира була самостійним об'єктом права власності. Позивач не був співвласником даної квартири, тому не мав переважного права на її купівлю, при укладенні вказаного договору права позивача ОСОБА_1 не порушені.

За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.З, 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 362, 379,382,386 ЦК України, ст. 48 Закону України "Про власність", суд, -

вирішив:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Повернути позивачу ОСОБА_1 внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області на рахунок №37313005000789 в ГУДКУ у Львівській області, код одержувача (Стрийського міськрайонного суду Львівської області) 26306742, код банку

5

отримувача 825014 грошову суму в розмірі 156880 \сто п'ятдесять шість тисяч, вісімсот вісімдесяте гривень.

Рішення можна оскаржити до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення виготовлене в одному примірнику і має силу оригіналу.