Рішення № 19046626, 11.10.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-3229/11р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 рокумісто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.,

при секретарі Рояновій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(далі за текстом ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки та виключення запису з реєстру заборон,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, діючи в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання недійсним договору іпотеки квартири № MR14GA0000000044 від 18.06.2008 року (далі за текстом Договір іпотеки) та виключення з реєстру заборон запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 18 червня 2008 року між її чоловіком - ОСОБА_4, яким помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьком ОСОБА_3, з однієї сторони та відповідачем -ПАТ Кб «ПриватБанк»був укладений Договір іпотеки, згідно до якого відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк»була передана вищезазначена квартира, Ѕ частка якої належала чоловіку позивачки - ОСОБА_4, в якій вони мешкали разом з малолітнім сином - ОСОБА_2. В наслідок не виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору, на квартиру було звернуто стягнення, а її разом з малолітньою дитиною виселено з квартири відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30.07.2010 року. Посилаючись на вимоги ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства»та ст.577 Цивільного кодексу України, зазначає, що договір іпотеки в якій мешкає неповнолітня дитина, можливо було укласти лише за умови згоди органі опіки та піклування. З огляду на те, що відповідної згоди при укладанні договору іпотеки отримано не було, то вважає укладений договір іпотеки таким, що підлягає визнанню недійсним, а заборону на відчуження квартири виключенню з реєстру реєстрації заборон на відчуження.

01.08.2011 року позивачка уточнила свої позовні вимоги, згідно до яких обґрунтовуючи свої вимоги вищенаведеними обставинами, просила визнати недійсним договір іпотеки квартири, виключити з Державного реєстру іпотек запис №4659 від 18.06.2008 року про реєстрацію іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та виключити з реєстру для заборон на відчуження запис №4660-207 від 18.06.2008 року про заборону на відчуження зазначеної квартири.

У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі. Зазначили, що при вирішенні питання по передачу квартири в іпотеку, на вимогу нині покійного чоловіка позивачки ОСОБА_4, для проведення приватизації квартири лише на нього та його батька - відповідача по справі ОСОБА_3, позивачка була вимушена знятись з реєстрації разом з дитиною та тимчасово зареєструватись за місцем мешкання матері за адресою: АДРЕСА_2. Позивачка наголошує на тому, що незважаючи на наведені обставини, вона весь цей час продовжує мешкати разом з дитиною у спірній кватирі. При укладанні договору іпотеки, нотаріусом не було перевірено фактичне не проживання дитини, обмежившись лише отриманням довідки про зареєстрованих членів сімї власника квартири, у звязку з чим, вважають, що договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним та виключена заборона з реєстру реєстрації заборон відчуження квартири.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»- Ісаєвська О.М. позовні вимоги не визнала, відповідно до наведених у судовому засіданні заперечень, зазначила, що дійсно між Банком та ОСОБА_3 18.06.2008 року було укладено кредитний договір №MR14GА00000014, згідно з яким Банк надав позивачу кредит у розмірі 27029 доларів США, зі сплатою відсотків за користуванням ним у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.06.2016 року. В забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором, 18.06.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як іпотекодавцями та ПАТ Кб «ПриватБанк»було укладено договір іпотеки 3 кімнатної квартири загальною площею 63, 3 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1. Посилаючись на вимоги ст..3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України»п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зазначає, що згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником ( співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується. Враховуючи, що власниками спірної квартири є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, майнові права неповнолітнього ОСОБА_2 на спірну квартиру відсутні, правом користування неповнолітньої дитини квартира, що передана в іпотеку не обтяжена, що підтверджується довідкою житлово-комунального підприємства «Домовик -2»№333 від 11.06.2008 року. Вважає, що позивачкою подано позов з метою ухилення від сплати зобовязань за кредитом, як спадкоємиці боржника.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином викликався, однак до залу судового засідання не зявився у звязку з чим суд за згодою сторін у справі вирішує спір за наведеними сторонами обставинами справи, наявними доказами у справі.

Третя особа по справі, що не заявляє самостійний вимог на предмет позову - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 суду пояснила, що нею дійсно було посвідчено договір іпотеки укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4., як іпотекодавцями та ПАТ КБ «ПриватБанк», першими були надані всі правовстановлюючі документи на нерухомість, довідка з Житлово-комунального підприємства про те, що в квартирі були зареєстровані тільки іпотекодавці. Крім того, кожен з іпотекодавців подав нотаріусу заяву, що треті особи, які б мали право проживання в цій квартирі, відсутні.

Органу опіки та піклування служба у справах дітей Жовтневой районної адміністрації, свого представника для участі у судовому засідання не спрямував, про час та місце розгляду справи був повідомлений у передбачений законом порядок.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що з часу укладання шлюбу у 2006 році, її донька позивачка по справі постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1. У 2008 році до неї звернувся нині покійний зять ОСОБА_4, який просив тимчасово зареєструвати за своїм місцем мешкання доньку та онука. Незважаючи на те, що реєстрація останніх змінилась вони продовжували мешкати за вищезазначеною адресою.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що мешкає за сусідством з позивачкою, але останню з дитиною бачить в край рідко, навіть перевіряв наявність жильців у квартирі шляхом створення штучних перешкод до входу у квартиру. В залі судового засідання свідок не зміг підтвердити, або спростувати факт проживання у спірній квартирі позивачки разом з дитиною на час укладання договору іпотеки, тобто у червні 2008 року.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника ОСОБА_5, представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»Ісаєвської О.М., думку третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_6, з урахуванням матеріалів справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до кредитного договору №MR14GА00000014 від 18 червня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3, відповідач отримав кредит у розмірі 27029 доларів США, зі сплатою відсотків за користуванням ним у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.06.2016 року.

За договором іпотеки квартири від 18.06.2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як іпотекодавці, у забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором передали ПАТ КБ «ПриватБанк» у іпотеку 3 кімнатну квартиру загальною площею 63, 3 кв.м., розташовану за адресою : АДРЕСА_1.

Відповідно до п.12.9 вказаного договору, іпотекодавці засвідчили, що на момент укладання цього договору, членам сімї доведено до відома зміст та суть іпотечного договору і правові наслідки для них. При укладанні договору іпотекодавцями враховані інтереси дітей та інших членів сімї. (а.с.4-8)

Довідкою Житлово-комунального підприємства «Домовик-2»за №333 від 11.06.2008 року встановлено, що до складу родини ОСОБА_3, який зареєстрований у АДРЕСА_1, входить син ОСОБА_4. ( а.с. 32) Відомості про інших членів родини, чи осіб які спільно мешкають, та мають право користування жилим приміщенням в зазначеній довідці, відсутні.

Згідно паспорту громадянина України виданого на імя ОСОБА_1, настає, що остання протягом з 14.12.2006 року по 04.04.2008 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому з 14.11.2008 року по 27.03.2009 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, та з 27.03.2009 року знов зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 30) З наведеного надходить, що позивачка завчасно до укладання договору іпотеки, знялась з реєстрації у спірній квартирі.

Відповідно до акту ЖКП «Домовик -2»від 11 травня 2011 року, за свідченнями сусідів, позивачка та її малолітній син - ОСОБА_2 з 14.12.2006 року по теперішній час проживають у квартирі АДРЕСА_1 з реєстрацією, а протягом часу з 04.04.2008 року по 27.03.2009 рік мешкали по зазначеній адресі без реєстрації. (а.с.8)

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд вважає, вказаний акт ЖКП від 11.07.2011 року є недопустимим доказом при розгляді зазначеній справи, оскільки відображенні в ньому відомості не можуть бути встановленні свідченнями сусідів, а встановленні в ньому фактичні данні мешкання позивачки з дитиною лише передруковані з паспорту останньої. Обґрунтованість даного висновку підтверджується невідповідністю припущеною при його складанні. Так, відображений у акті факт проживання малолітнього ОСОБА_2 по зазначеній адресі з 14.12.2006 року унеможливиться, датою народження останнього, який відповідно до свідоцтва про народження народився 24.06.2007 року (а.с.10). Зазначення точного періоду мешкання позивачки разом з дитиною без реєстрації у спірній квартирі, викликає обєктивний сумнів, оскільки особа яка нібито засвідчила зазначений факт - сусід ОСОБА_8, при допиті в залі судового засідання не зміг зазначити навіть загальний термін проживання позивачки за вказаною адресою. На погляд суду, мешкання позивачки з дитиною в квартирі з реєстрацією чи без такої, не може бути встановлено свідченнями осіб, які мешкають за сусідством, оскільки останнім вказані данні обєктивно не мають бути відомі. Суд перевіривши належність кожного конкретного доказу наданого позивачкою та його відношення до предмета доказування, дійшов до висновку, що акт ЖПК, в силу ч.1 ст.58 ЦПК України є неналежними, та таким, що складений на вимогу позивачки для штучного створення доказової бази.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 16.05.2008 року виданого Управлінням міського майна м. Маріуполя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками по Ѕ частки квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира відповідно до договору іпотеки від 18.06.2008 року була передана власниками до ПАТ КБ «ПриватБанк»у забезпечення зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором №MR14GА00000014 від 18.06.2008 року. При укладанні зазначеного договору іпотеки, обома власниками кватири, як іпотекодавцями до нотаріуса були передані заяви про те, що вони як власники нерухомості повідомляють, що спірна квартира не має прав третіх осіб, в тому числі членів сімї - дітей, які б мали право проживання, особистий сервітут. ( а.с. 67, 68)

Згідно з ч.1 ст.156 ЖК України та ч.1 ст.405 ЦК України члени сімї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.

Абзацом 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно з п.40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції №20/5 від 03.03.2004 року та зареєстрованого в міністерстві юстиції 03.03.2004 року за №283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладання таким договорів.

Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сімї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до Закону нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, в також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частку) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Таким чином, право користування майном члена сімї власника житла повязано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи. Згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилими приміщенням, що відчужується.

Як встановлено судом, на момент укладання договору іпотеки спірної квартири, малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою : АДРЕСА_1 зареєстрований не був, право користування ним житлом у спрій квартирі, шляхом реєстрації за місцем проживання не встановлено.

Посилання позивачки на положення ст.17 Закону України «Про охорону дитинства»є безпідставними, оскільки останньою не враховано, що власниками спірної квартири є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, майнові права неповнолітнього ОСОБА_2 на спірну квартиру відсутні, правом користування неповнолітньої дитини квартира, що була передана в іпотеку не обтяжена, що підтверджується довідкою ЖКП «Домовик -2»№333 від 11.06.2008 року та заявами іпотекодавців до нотаріуса.

На підставі поданих сторонами та досліджених судом доказів, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд вважає, що відповідачами не було припущено порушень вимог Закону, які б були підставою для визнання недійсним договору іпотеки.

Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання недійсним договору іпотеки, суд вважає безпідставними та відмовляє в задоволенні вимог про виключення з Державного реєстру іпотек запис №4659 від 18.06.2008 року про реєстрацію іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та виключення з реєстру для заборон на відчуження запис №4660-207 від 18.06.2008 року про заборону на відчуження зазначеної квартири.

На підставі викладеного, керуючись ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст.ст.405, 651 ЦК України, ст. 156 ЖК України, ст.ст. 8, 11, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки, виключення запису з державного реєстру іпотек та з реєстру заборон на відчуження майна, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СуддяО.Л. Соловйов