Рішення № 19046422, 31.10.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-38/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Дегтярчук М.О., при секретарі Заводяній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за час затримки остаточного розрахунку, компенсації за втрату частини заробітку внаслідок порушення строків його виплати та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачка 2 квітня 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за час затримки остаточного розрахунку, компенсації за втрату частини заробітку внаслідок порушення строків його виплати та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що по 21 серпня 2006 року вона перебувала в трудових правовідносинах з Чугуєвським авіаційним технологічним заводом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. Була звільнена за ст. 40 п.1 КЗпП України. За час роботи на даному підприємстві, з сеpпня 2005 року по серпень 2006 року, в результаті несвоєчасної виплати заробітної плати виникла заборгованість підприємства перед нею в розмірі 4484 грн.31 коп. Крім того, на день звільнення повного розрахунку вона також не отримала. Керівництво підприємства пояснювало це тим, що знаходиться в тяжкому матеріальному стані і не мало на той час коштів. До цього часу вона не отримала розрахунку з відповідачем і тому просить суд стягнути на його користь середньомісячну заробітну плату в розмірі 22132 грн. 37 коп. за затримку цього розрахунку, тобто за 43 місяці 9 днів, виходячі з її середньомісячного заробітку в розмірі 506 грн. 85 коп. Крім того, позивачка вважає, що відповідач повинен їй виплатити компенсацію за втрату частини заробітку внаслідок порушення строків його виплати, щo склало 3646 грн.80 коп. В зв`язку з порушенням її права на своєчасне отримання заробітної плати вона була змушена звернутися з позовом до суду, для цього їй була потрібна допомога адвоката, за що вона сплатила 350 грн., які вона також просить стягнути з відповідача. Вона вважає, що неправомірні дії адміністрації підприємства, а саме : несвоєчасна виплата заробіної плати на протязі тривалого часу, приниження під час неодноразових звернень до адміністрації за розрахунком, відмова в його виплаті, а також неприємності в особистому житті, позбавлення її права на отримання житлової субсидії з причини виникнення заборгованості по комунальним послугам, потреба в протезуванні ротової порожнини, притягнення до кримінальної відповідальности сина, розлучення з чоловіком спричинили їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 37200 грн. При цьому загальна сума позову складає 67813 грн.48 коп.

Позивачка неодноразово, не змінюючи предмет та підставу позову, уточнювала та доповнювала свої позовні вимоги. Остаточний позов нею подано 14 жовтня 2011 року, в якому вона просить стягнути з відповідача Харківського державного авіайційного виробничого підприємства заборгованість по заробітній платі, яка виникла на час її звільнення в розмірі 4484 грн.31 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30145 грн.45 коп., компенсацію за втрату частини заробітку внаслідок порушення строків його виплати в розмірі 4636 грн.96 коп., розходів на правову допомогу в розімірі 350 грн., моральної шкоди в розмірі 45000 грн. Загальна сума позову склала 84616 грн. 72 коп.

В судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні своїх вимог, викладених в позові. Вона пояснила, що розмір моральної шкоди вирахувала виходячи з розміру мінімальної заробіної плати за весь час затримки розрахунку, крім того, пояснила, що неодноразово зверталася в 2006 році за отриманням заборгованості по заробітній платі і розрахунку, але гроші не отримала до сьогодні. Вона також пояснила, що внаслідок неправомірних дій відповідача вона мала моральні страждання, звертаючись до адміністрації підприємства, та в результаті не отримуючі розрахунку, чим відповідач створив для неї психологічне напруження, в неї знизився життєвий рівень, а саме : виникла заборгованність по комунальним платежам, внаслідок чого її позбавили права на отримання житлової субсидії, вона не мала можливості протезувати ротову порожнину, втратила сім`ю син засуджений до позбалення волі, з чоловіком розлучилася. Оскільки вона не мала коштів, у неї не було можливості укласти угоду з адвокатом, в результаті чого сина засуджено на тривалий термін ув`язнення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме : в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 4484 грн.31 коп., середній заробіток за затримку виплати розрахункових сум за період з дня звільнення позивачки по лютий 2010 року включно, тобто по той час, коли її запросили до підприємства для виплати повного розрахунку, в сумі 21287 грн.70 коп. Решта позовних вимог відповідачем не визнана, при цьому його представник пояснив, що підприємство продовжує знаходитися в тяжкому матеріальному стані, відносно нього розпочата процедура банкрутства, про що надав підтверджуючи документи. Крім того, представник відповідача просив стягнути визнані кошти з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, тобто з відповідача по справі, як заявлено в уточненому позові позивачкою і не зобов`язувати „ЧАТЗ” ХДАВП повідомляти її по мобільному телефону про час та місце отримання заборгованості, як вимагає позивачка.

Перевіривши матерали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованності по заробітній платі в розмірі 4484 грн. 31 коп. таким, що підлягають повному задоволенню; середньої заробітної плати за період затримки повного розрахунку при звільненні позивача, тобто з 21 серпня 2006 року по 28 лютого 2010 року, в сумі 21287 грн.70 коп. - тобто такими, що підлягають частковому задоволенню в вказаному розмірі з наступних підстав :

В судовому засіданні встановлено, що позивачка дійсно перебувала з Чугуєвським авіаційним технологічним заводом, який є відокремленим підрозділом Харківського Державного авіаційного виробничого підприємства в трудових відносинах з 24 березня 2003 року по 21 серпня 2006 року, працюючи спочатку на посаді економіста, а з 11 травня 2006 року - гальваніком, відповідно наказам № 24-к від 24 березня 2003 року, № 32-к від 10 травня 2006 року та № 55-к від 21 серпня 2006 року, про що свідчить к\копія трудової книжки; звільнена за п.1 ст. 40 КЗпП України, тобто за скороченням штату працівників (а.с. 17-23, 29 т.1). Представник відповідача підтвердив той факт, що підприємство на день звільнення позивачки, тобто на 21 серпня 2006 року, заборгувало їй 4484 грн.31 коп. заробітну плату за період з серпня 2005 року по день звільнення, що також підтверджено довідками про заборгованість ( а.с. 4 т.1).

Ст. 116 ч. 1 КЗпП України передбачває, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, що в данному випадку було порушено підприємством-відповідачем.

Відповідно вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені законом, тобто не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, що передбачено ст. 116 ч.1 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При визначенні розміру відшкодування суд враховує розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи ( п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”).

Згідно довідки відповідача середній заробіток позивачки складає : 506 грн. 85 коп. (а.с. 4 т.1).

В судовому засіданні представник відповідача заявив, що в лютому 2010 року підприємство направило на адресу позивачки листа, в якому сповіщало про його готовність розрахуватися, тобто виплатити заборгованість по заробітній платі та здійснити остаточний розрахунок, але вона проігнорувала запрошення. 21 квітня 2011 відповідач надав суду заяву про те, що сума, заборгованості по заработіній платі, належна ОСОБА_1., перерахована на депозитний рахунок заводу і вона може її отримати в любий час, про що надав листа, к\квитанції та поштове повідомлення (а.с.138-139, 240-242 т.1). Але позивачка за отриманням коштів не з`явилася і заявила, що відмовляється їх отримувати, оскільки вважає, що підприємство заборгувало їй більше, ніж пропонувало виплатити і висловила свій намір дочекатися розгляду судового спору (а.с.115 т.1). Данний факт вона в судовому засіданні не заперечувала і пояснила, що не з`явилася на запрошення підприємства за отриманням розрахунку за порадою свого адвоката та оскільки вважала, що за рішенням суду їй буде відшкодована значно більша сума.

Зважуючи на викладене, враховуючи факт часткового визнання позову представником відповідача, суд приходить до висновку, що вимоги в частині позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню, а саме за період з дня звільнення ОСОБА_1., тобто з 21 серпня 2006 року по лютий 2010 року включно, в сумі 21287 грн.70 коп. При цьому суд погоджується з розрахунком та позицією представника відповідача, оскільки позивачка 26 лютого 2006 року була належним чином попереджена про готовність підприємства розрахуватися з нею, але до цих пір не бажала отримати належні їй кошти. Стосовно отримання цього повідомлення позивачка пояснила, що на той час без зняття з реєстрації за постійним містом проживання, вона здійснювала догляд за матір`ю, яка мешкає в Лозівському районі, адресу якої відповідачу не повідомила. Факт отримання листа від підприємства вона не заперечувала. Крім того, згідно поштового повідомлення, ОСОБА_1. 21 квітня 11 року була повідомлена про те, що заборгованість по заробітній платі в розмірі 4484 грн. 31 коп. перерахована депозитний рахунок заводу ( а.с. 240-242 т.1, 78 т.2).

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та компенсації втрати нею частини заробітку, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав : в судовому засіданні встановлено, що позивачка мала можливість отримати розрахункові суми від підприємства ще в лютому 2010 року, але цього не зробила, свідомо ухиляючись від отримання пропонуємих відповідачем коштів. Крім того, як вона пояснила також в судовому засіданні, вона мала можливість звернутися до суду зразу після звільнення, як це зробили інші працівники, звільнені разом з нею в 2006 році, але також цього не зробила, а скористувалася своїм правом звернутися до суду, оскільки строк звернення за такими спорами не обмежений. Вперше вона звернулась з аналогічним позовом до Чугуївського міського суду 26 листопада 2009 року, а 5 лютого 2010 року справу залишено без розгляду за її заявою ( а.с. 62 т.1). Данний позов, як вказано вище, перебуває в провадженні суду з 2 квітня 2010 року.

Дійсно, ст. 233 ч. 2 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Але в данному разі, суд, з огляду на вищевикладені обставини, вважає, що позивачка зловживала своїм правом і на протязі тривалого часу не зверталася до суду з позовом про стягнення заборгованності по заробітній платі, хоча таке право було їй було роз`яснено. Як пояснив представник відповідача і не заперечувала позивачка, профспілкова організвація заводу надавала юридичну допомогу працівникам в складанні позовів до суду і в отриманні згідно судових рішень присуджених грошових коштів (а.с.173-176, 209-216 т.1).

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог стосовно відкошдування моральної шкоди та компенсації втрати частини заробітку внаслідок затримки його виплати, суд бере до уваги матеріальний стан підприємства-відповідача, а саме той факт, що відносно нього порушено процедуру банкрутства згідно ухвал господарського суду Харківської області, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено нарахування фінансових санкцій за невиконання грошових зобов`язань. Дія мораторію відповідно до п.6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі (а.с. 68, 106, 183, 217 т.1). Суд не вбачає підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для задоволення позовних вимог, оскільки для уникнення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та додаткових зусиль для організації свого життя, позивачка могла, звернутись до суду, не затягуючи це питання на роки, або отримати грошові кошти за пропозицією адміністрації заводу, при цьому продовжуючи судовий спір. Крім того, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена ст. 117 КЗпП України є санкцією за невиконання з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені в ст. 116 КЗпП України, а не заробітною платою.

Згідно п. 5 Постанови ПВС України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди”, суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних страждань, за яких обставин вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних страждань зазнав потрепілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору.

Суд вважає недоречним зобов`язувати відповідача провести виплату коштів, присуджених ОСОБА_1 через касу Чугуївського авіаційного технологічного заводу, оскільки він не є стороною по справі, а також згідно з Положенням відокремленого підрозділу не є юридичною особою (а.с. 104-105 т.1).

Позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу повинні бути відшкодовані позивачці в повному обсязі, тобто в розмірі 350 грн., оскільки вона сплатила їх за надання цих послуг, про що в матеріалах справи є відповідні документи про отримання адвокатом від ОСОБА_1 цих коштів ( а.с. 39-43 т.1).

Оскільки спір в суді виник з вини відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з нього судовий збір в розмірі 266 грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Згідно вимог ст. 367 ч.1 п.2 ЦПК України суд допускає до негайного виконання стягнення середньомісячного заробітку в розмірі 506 грн. 85 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. 88, 213-215, 376 ЦПК України, ст.ст. 47, 115-117, 232, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Пленумом Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зі змінами та доповненнями, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Харківського державного авіаційного підприємства адреса: м. Харків, вул. Сумська буд. 134, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 4484 (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривень 31 коп., середньомісячний заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 21794 (двадцять одна тисяча сімсот девяносто чотири) гривні 55 копійок, за період з 21 серпня 2006 року по 01 березня 2010 року.

Стягнути з Харківського державного авіаційного підприємства на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу 350 гривень.

Рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку за час затримки остаточного розрахунку в межах суми платежу за один місяць в розмірі 506 гривень 85 копійок підлягає негайному виконанню.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Харківського державного авіаційного підприємства судовий збір у розмірі 266,29 грн. на користь Лозівського УДК код ОКПО: 24134414, Банк: ГУДКУ в Харківській області, МФО: 851011, р/р № 31416537700015,та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на користь УДК у Лозівському районі м. Лозова, код ЄДРПОУ:24134414, МФО: 851011, р/р 31211259700015.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Дегтярчук М.О.