Постанова № 19034943, 01.11.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4493/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,

Суддів: Томчука Андрія Валерійовича

Чудак Олесі Миколаївни

при секретарі судового засідання: Шаргало Валентині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : Благуна Б.М.

відповідача : Спесивцева В.В., Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро"

до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

30.09.2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" (далі - ТОВ "Віойл-Агро", позивач) до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (далі - ДПІ у м.Вінниці, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002462330 від 23.06.2011р.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі перевірки, проведеної ДПІ у м.Вінниці, складено акт №2657/2330/31414911 від 14.06.2011р., в якому необгрунтовано зафіксовано ряд порушень ТОВ "Віойл-Агро" податкового законодавства. За результатами перевірки позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення №0002462330 від 23.06.2011р. Позивач вважає, що дане податкове повідомлення-рішення прийняте неправомірно, оскільки висновки акту суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому звернувся до суду для визнання даного рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року відкрито провадження по даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

21.10.2011р. до суду від представника відповідача надійшло письмове заперечення проти адміністративного позову, в якому він заперечив проти позовних вимог, вказавши, що вони є необгрунтованими, суперечать вимогам чинного законодавства та невідповідають дійсним обставинам справи.

Представники відповідача заперечили проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на обставини викладені в запереченнях проти адміністративного позову (Т.2 а.с. 115-117).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі службового посвідчення Державної податкової інспекції у м.Вінниці серії УВН №087875, виданого ДПІ у м.Вінниці, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Вінниці Литвин Іриною Антонівною, відповідно до наказу ДПІ у м.Вінниці за №2969/23 від 08.06.2011р., проведена позапланова невиїзна докумнтальна перевірка TOB «Віойл-Агро» з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. Копію наказу №2969/23 від 08.06.2011р. разом із повідомленням про проведення перевірки від 08.06.2011 року №31995/23 було надіслано позивачу, дані документи позивач отримав 10.06.2011 року про що свідчить напис на повідомленні про вручення поштового відправлення, нележним чином засвідчений ДПІ у м.Вінниці.

Висновки перевірки відображено в акті №2567/2330/31414911 від 14.06.2011р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB «Віойл-Агро» з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. (далі - акт).

На підставі викладених в акті даних встановлено, що перевірка здійснювалася на підставі податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010р., а також актів перевірок ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556». ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс», без урахування первинної документації.

Проведеною перевіркою встановлено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року по операціях з постачальниками, по яких угоди визнано нікчемними, та за висновками актів перевірок встановлені порушення ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Вказані дії призвели до порушення позивачем вимог:

- п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обновлені ними по правочинам, здійсненим TOB «Віойл-Агро» при придбанні товарів (послуг) у ПП -Азов Хліб 2005» в сумі 2 216 071 грн., ВАТ «АТП 10556» в сумі 280 859 грн., ПП «Алєктон» в сумі 185 400 грн., TOB «Да-Груп» в сумі 1 143 954 грн., TOB «Інтерсервісплюс» в сумі 132 951 грн., в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 3 959 235 грн.

- п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2010 року, на суму 3 959 235 грн.

23 червня 2011 року, на підставі вищезгаданого акту перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, було винесено податкове повідомлення-рішення №0002462330, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) TOB «Віойл-Агро», з податку на додану вартість у розмірі 4 949 044 грн., у тому числі за основним платежем 3 959 235 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 989 809 грн.

Враховуючи дані обставини, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання протипраним та скасування даного рішення.

Судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Судом встановлено, що позивач дізнався про проведення перевірки 10.06.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа (т.3 а.с. 33). В той же час перевірка проводилась з 08.06.2011 року по 09.06.2011 року, що підтверджується актом перевірки. Таким чином податковий орган безпідставно позбавив можливості платника податків надати первинну документацію необхідну для проведення перевірки, що в сукупності призвело до необ'єктивного проведення перевірки без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984 (далі - Порядок N 984 ) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Оскільки висновки викладені в акті зроблені лише з податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010р., а також актів перевірок ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс», без урахуванням первинної документації, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимоги п.6 Порядку N 984, в частині неврахування останнім інформації, викладеної в первинних документах.

Крім того, проведення перевірки TOB «Віойл-Агро» без дослідження всіх необхідних документів його первинного бухгалтерського та податкового обліку є порушенням вимог підпункту 3.1.2 пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.2008 р. N584, відповідно до якого у разі встановлення в ході проведення перевірки правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства (нікчемних правочинів) в описовому вигляді зазначається інформація щодо здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку та моральних засад суспільства. Також зазначається інформація, що повинна містити:

-назву товарів (робіт, послуг), що поставлялись (надавались);

-кількісні та вартісні показники товарів (робіт, послуг), які поставлялись (надавались): ціна за одиницю, кількість та вартість за періодами; перелік виписаних накладних (актів виконаних робіт, інше);

-перелік виписаних податкових накладних із зазначенням номера, дати та суми; відображення податкових накладних у реєстрі виданих податкових накладних з урахуванням коригування (із зазначенням дати та номера запису);

-перелік актів приймання-передачі, вантажно-митних декларацій, платіжних доручень;

-відображення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) у бухгалтерському та податковому обліку суб'єкта господарювання в розрізі податкових періодів;

-форму розрахунків, наявність заборгованості на певну дату;

-спосіб та засіб перевезення, реквізити перевізника, розрахунку з перевізником тощо.

Враховуючи дані обставини, та з метою забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності дослідження всіх обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність врахування при розгляді і вирішенні даної адміністративної справи документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Згідно пп.14.1.36. ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Судом встановлено, що за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. між TOB «Віойл-Агро» та ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс» було укладено ряд договорів, а саме:

з ПП «Азов Хліб 2005» укладено договір поставки №1031-21012074041 від 07.12.2010р., згідно якого TOB «Віойл-Агро» придбало у ПП «Азов Хліб 2005» на умовах EXW франко-елеватор ВАТ «Мелітопольський елеватор» 3 056,65 тон соняшника на загальну суму 13 296 427,50 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2 216 071,25 грн.

з ВАТ «АТП 10556» укладено договір № 10 М-Т від 01.01.2010р., згідно якого ВАТ «АТП 10556» надало послуги по забезпеченню TOB «Віойл-Агро» медичним контролем та інструктажем водіїв, а також стоянки, щоденного контролю технічного стану, технічного обслуговування та ремонту автомобілів на загальну суму 800,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 133,33 грн. Також укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 0102/03 від 01.02.2010р., згідно якого ВАТ «АТП 10556» надало послуги TOB «Віойл-Агро» по перевезенню вантажів на загальну суму 1 684 354,31 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 280 725,69 грн.

з ПП «Алєктон» укладено договір поставки №1031-21011023240 від 01.11.2010р., договір поставки №1031-21012154137 від 15.12.2010р., договір поставки №1031-21012214189 від 21.12.2010р., згідно яких TOB «Віойл-Агро» придбало у ПП «Алєктон» на умовах EXW франко-склад ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат» 242,775 тон соняшника на загальну суму 1 112 403,15 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 185 400,52 грн.

з TOB «Да-Груп» укладено договір поставки №301110-01 від 30.11.2010р., згідно якого TOB «Віойл-Агро» придбало у TOB «Да-Груп» на умовах DDU ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат» 635,53 тон олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 6 863 724,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1 143 954,00 грн.

з TOB «Інтерсервісплюс» укладено договір поставки №1031-21012064023 від 06.12.2010р., договір поставки №1031-21012084056 від 08.12.2010р., договір поставки №1031-21012174172 від 17.12.2010р., договір поставки №1031-21012214196 від 20.12.2010р., згідно яких TOB «Віойл-Агро» придбало у TOB «Інтерсервісплюс» на умовах EXW франко-склад ПАТ «Чернівецький олійножировий комбінат» 185,185 тон соняшника на загальну суму 797 703,80 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 132 950,63 гри.

Згідно з п.п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності з п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Закону України " Про податок на додану вартість", позивачем було віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість в розмірі 3 959 235 (три мільйона дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого Адміністративного Суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обгрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахування викладеної правової позиції ВАСУ, слід зазначити, що документами, які підтверджують факт поставки Товариству вищезазначених товарів та послуг, і які підтверджують реальність здійснення вищезазначених операцій, є:

- згідно договору з ПП «Азов Хліб 2005» - договір поставки, складські квитанції, видаткові накладні, податкові накладні, договір зберігання;

- згідно договору з ВАТ «АТП 10556» - договори наданя послуг, акти надання послуг, податкові накладні;

- згідно договору з ПП «Алєктон» - договори поставки, товарно-транспортні накладні, накладні на прийнятий до переробки соняшник, журнал якості насіння соняшнику яке надходить автомобільним та залізничним транспортом, видаткові накладні, податкові накладні, договір на переробку давальницької сировини;

- згідно договору з TOB «Да-Груп» - договір поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери приймання жирової сировини, податкові накладні, договір на переробку давальницької сировини;

- згідно договору з TOB «Інтерсервісплюс» - договори поставки, товарно-транспортні накладні, накладні на прийнятий до переробки соняшник, квитанції на прийом до переробки давальницького олієнасіння, ярлики-проби, акти контрольного переважування вантажу, видаткові накладні, податкові накладні, договір на переробку давальницької сировини.

Оформлення прийому олієнасіння та жирової сировини передбачено «Порядком обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі»- затвердженого Наказом Мінагрополітики України 11 вересня 2009 року № 656, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 03 грудня 2009 року №1163/17179.

Облік й оформлення операцій із зерном на хлібоприймальних підприємствах передбачено «Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», затвердженої Наказом Мінагрополітики України 13 жовтня 2008 року N 661, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за N 1111/15802.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані TOB «Віойл-Агро», підтверджуються оформленими належним чином документами, що не було враховано відповідачем при проведенні перевірки.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно з ст. 215 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №1988.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що грунтується лише на сумнівах та припущеннях (щодо нікчемності укладених договорів), є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин TOB «Віойл-Агро» по взаєморозрахунках ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс», які мали бути дослідженими перевіряючими під час проведення перевірки, а викладені в Акті висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Зазначене підтверджує Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Так, в своєму листі від 16.09.2011р. №7319, Держкомпідприємництва зазначає, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за період, що перевіряється, недійсними.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, спільні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс», під час здійснення операцій з постачання товарів (послуг) та складення первинних документів, були зареєстровані як юридичні особи, платниками податку на додану вартість і, як наслідок, мали право здійснювати господарську діяльність.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань або зменшення бюджетного відшкодування платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань або зменшення бюджетного відшкодування визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, суд не може погодитись з обґрунтуваннями податкової інспекції, викладеними як в акті перевірки, так і усних поясненнях представника в судових засіданнях, що позивачем у періоді, що перевірявся, завищено бюджетне відшкодування.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в загальному розмірі 3 959 235 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту є не обгрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте на його основі є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у звязку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці №0002462330 від 23 червня 2011 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Віойл-агро" 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддяКомар Павло Анатолійович

Судді Томчук Андрій Валерійович

Чудак Олеся Миколаївна

01.11.2011