Рішення № 19026949, 23.08.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №2-2497/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді –Плавича І.В.,

при секретарі –Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Надія»про стягнення коштів, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Надія»про стягнення коштів.

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення в суд, позивач вказував, що 29 січня 2010 року між ОСОБА_1 –з одної сторони, та ТОВ «Надія»– з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу автомобілю. Відповідно до умов договору, продавець ТОВ «Надія»зобов’язалось передати майно у вигляді визначеного автомобілю у власність покупцеві ОСОБА_1 впродовж ста робочих днів з моменту оплати його вартості, а ОСОБА_1, в свою чергу, –прийняти майно від продавця та сплатити обумовлені договором грошові суми.

Після підписання договору, позивач оплатив суму договору, але договір з боку ТОВ «Надія»до теперішнього часу виконаний не був. ОСОБА_1 свідчив, що звертався до відповідача за роз’ясненнями відповідних обставин та ТОВ «Надія»було повідомлено про затримку виконання відповідних зобов’язань у зв’язку із певними фінансовими труднощами.

У зв’язку з неможливістю вирішення відповідних питань позасудовим шляхом, незважаючи на прямі положення і передбачення договору з цього приводу, ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд, заявляючи вимоги стягнення з відповідача суми оплачених позивачем коштів у розмірі 994914,80 гривень.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання з’явився, цілком підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача ТОВ «Надія»у відкрите судове засідання не з’явився, товариство повідомлялось судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі, але від повноважної особи товариства до суду надійшла заява про визнання даного позову.

Як передбачає ст. 174 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, у зв’язку з тим, що позивач від позову не відмовився, а відповідач вимоги визнав у повному обсязі, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення цього позову.

Разом з тим, в силу ст. 224 ч.1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, з огляду на неявку представника повідомленого відповідача по даній цивільній справі, врахувавши думку сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку, постановивши про викладене відповідну ухвалу.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що 29 січня 2010 року між ОСОБА_1 –з одної сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія»в особі генерального директора ОСОБА_2 –з іншої сторони, був укладений Договір №201003.

Згідно п.1.1. Договору, продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно від продавця («Автомобіль»), зазначене у Додатку 1 до цього договору (специфікація разом із зазначенням кількості товару, моделі, кольору та кількістю додаткового обладнання та інше), та сплатити останньому грошові суми, які передбачені розділами 2 та 5 цього договору.

В силу п.2.1. Договору, вартість автомобіля складає 829095,66 гривень, ПДВ 20%: 165819,14 гривень, а всього 994914,80 гривень. Станом на 29 січня 2010 року зазначена сума складає в еквіваленті 87890,00 євро.

Відповідно до п.п.3.1.,3.2. Договору, продавець зобов’язується доставити автомобіль у місце, вказане у п.1.2. даного договору не більш ніж сто робочих днів з моменту отримання суми, зазначеної в п.5.1.1. Передача автомобілю здійснюється в пункті доставки, який вказаний у п.1.2. договору в термін п’ять днів після повідомлення покупця продавцем про готовність автомобіля для передачі.

Як встановлено у п.5.1.1. Договору, сума вартості автомобіля, яка складає 829095,66 гривень, ПДВ 20%: 165819,14 гривень, а всього 994914,80 гривень –покупець сплачує протягом одного дня з моменту підписання даного договору.

Сторонами у Додатку 1 до Договору визначено, що предметом договору є автомобіль марки «Audi Q7 3.0 TDI» із чітким та детальним описом комплектації транспортного засобу.

Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Водночас, як чітко вказує ст. 631 ч.1 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Надаючи виниклим в даному випадку правовідносинам між сторонами належну правову оцінку, суд звернув увагу, що за своїм правовим змістом цей договір є договором купівлі-продажу відповідно до положень Цивільного Кодексу України.

Як передбачають ст.ст. 655, 656 ч.ч.1,2 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як встановлює ст. 663 ЦК України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, –відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать наданий суду стороною позивача фінансово-платіжний документ, а саме: квитанція до прибуткового касового ордеру №б/н від 29 січня 2010 року, ОСОБА_1 на виконання умов Договору сплатив на користь ТОВ «Надія»29 січня 2010 року суму грошових коштів у розмірі 994914,80 гривень.

Встановлені судом факти цілком відповідають вимогам Договору, підтверджують належне, повне й своєчасне виконання ОСОБА_1 умов відповідного зобов’язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На підставі викладеного, а також виходячи з положень Договору, ТОВ «Надія»зобов’язалось доставити визначений автомобіль в строк, що не повинен був перевищувати ста робочих днів, які мають відраховуватись починаючи з 30 січня 2010 року включно (п.3.1., п.4.1.1. Договору). Але суд встановив, що відповідач до теперішнього часу даних зобов’язань не виконав, позивач ОСОБА_1 дане майно в порушення умов Договору не отримав.

Як встановлює ст. 612 ч.ч.1,2,3,4 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У зв’язку із встановленими судом фактичними обставинами спору, суд погоджується із обґрунтованістю відмови позивача ОСОБА_1 від укладеного Договору, та вбачає вірним стягнути з відповідача ТОВ «Надія»суму отриманих останнім грошових коштів у розмірі 994914,80 гривень.

Відповідно до ст. 88 ч.ч.1,2,3 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Але якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ст. 79 ч.ч.1,3 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; 4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з ТОВ «Надія»на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати, а саме: суму понесених витрат на правову допомогу –у розмірі 400,00 гривень.

У зв’язку із тим фактом, що позивача звільнено від оплати судового збору (державного мита) на підставі ст. 22 ч.3 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на задоволення даного позову, суд вбачає обґрунтованим стягнути з ТОВ «Надія»суму неоплаченого судового збору у розмірі 1700,00 гривень за ст. 3 ч.1 п/п «а»Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»–на користь держави. При цьому, з огляду на те, що позивачем при пред’явлені позову не оплачувались витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та з огляду на задоволення даного позову, суд стягує з ТОВ «Надія»суму неоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 гривень за Розділом «І»ч.1 Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року під №1258 –на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд,–

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Надія»про стягнення коштів –задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВ «Надія»на користь ОСОБА_1 –суму отриманих грошових коштів –у розмірі 994914,80 гривень.

Стягнути з ТОВ «Надія»на користь ОСОБА_1 –суму понесених витрат на правову допомогу –у розмірі 400,00 гривень.

Стягнути з ТОВ «Надія»на користь держави в особі УДК у місті Одеса, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок №31413537700007, відкритий в ГУ ДКУ в Одеській області, МФО 828011, із зазначенням коду платежу 22090100 –суму неоплаченого судового збору (державного мита) –у розмірі 1700,00 гривень.

Стягнути з ТОВ «Надія»на користь держави в особі УДК у місті Одеса, код ЄДРПОУ 23213460, на рахунок №31218259700007, відкритий в ГУ ДКУ в Одеській області, МФО 828011, із зазначення коду платежу 22050001 –суму неоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –у розмірі 120,00 гривень.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Виконавчі листи видати –після набрання рішенням суду законної сили.

Головуючий: