Постанова № 19026433, 03.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2011 р.Справа № 5024/1201/2011

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 03.11.2011 року:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „ТАВРІДА-В”

на рішення господарського суду Херсонської області від 05.09.2011 року

по справі № 5024/1201/2011

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2

до відповідача: Приватного підприємства „ТАВРІДА-В”

про стягнення 172698,84 грн.

В судовому засіданні 03 листопада 2011 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовам до Приватного підприємства „ТАВРІДА-В” про стягнення 172698,84 грн., з яких: (з врахуванням уточнень) 162908,50 грн. основного боргу, 4903,07 грн. пені та 4887,27 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав про порушення відповідачем умов договору поставки № 11152010/1, укладеного 15.11.2010 року між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 та ПП „ТАВРІДА-В”, щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.09.2011 року по справі № 5024/1201/2011 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства „ТАВРІДА-В” на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 162908,50 грн. основного боргу, 4766,72 грн. пені, 4887,27 грн. штрафу, 1725,63 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,81 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 526, 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та мотивовано доведеністю документальними доказами заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 162908,50 грн. основного боргу та 4887,27 грн. штрафу. Судом здійснено самостійний розрахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача в сумі 4766,72 грн., в іншій частині вимог про стягнення пені відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду від 05.09.2011 року, Приватне підприємство „ТАВРІДА-В” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі наводить наступні доводи: - суд в порушення вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України не повідомив належним чином ПП „ТАВРІДА-В” про порушення провадження за позовом ФОП ОСОБА_2; - судом прийнято до провадження позовну заяву, яка підписана особою, повноваження якої не встановлені, що є порушенням ст. 54 Господарського процесуального кодексу України; - судом не звернуто уваги, що документальні докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не відповідають вимогам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України; - поза увагою суду залишився акт про повернення позивачу неякісного товару на суму 16391,72 грн., який було поставлено відповідачу на підставі видаткової накладної № ГП –0000027 від 12.12.2010 року; - суд проігнорував докази, надані відповідачем на підтвердження існування форс –мажорних обставин.

В засіданні суду апеляційної інстанції скаржник або його уповноважений представник не з’явились. Клопотання директора ПП „ТАВРІДА-В”, викладене в телеграмі на адресу Одеського апеляційного господарського суду, про відкладення розгляду справи колегією суддів не задовольняється, оскільки заявником не доведено поважності причин, з яких апеляційна скарга не може бути розглянута в судовому засіданні від 03.11.2011 року.

Представник позивача, будучи присутнім в засіданні суду апеляційної інстанції, проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2010 року між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ПП „ТАВРІДА-В” (покупець) укладено договір поставки № 11152010/1, відповідно до якого продавець зобов’язався поставляти покупцю насіння соняшника смажене, а ПП „ТАВРІДА-В” зобов’язалось своєчасно здійснювати його оплату за ціною згідно накладних, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 вказаного договору покупець зобов’язаний сплатити вартість продукції у строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту одержання товару від продавця.

У випадку, коли оплата товару проведена із порушенням строків, визначених п.п. 4.2 п. 4 договору, покупець сплачує продавцю неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої кількості товару за кожен день прострочки та штраф у розмірі 3% від суми простроченої оплати (підпункт 5.1 пункту 5 договору).

Згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 договору поставки № 11152010/1 від 15.11.2010 року цей договір діє до 31.12.2011 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного виконання.

В засіданні суду апеляційної інстанції було оглянуто та досліджено оригінал договору поставки № 11152010/1 від 15.11.2010 року, вказаний договір підписано сторонами та засвідчено їх печатками.

Згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних № ГП - 0000035 від 06.12.2010 року, № ГП –0000037 від 12.12.2010 року, № ГП –0000002 від 06.01.2011 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 162908,50 грн.

13.04.2011 року позивач звернувся до ПП „ТАВРІДА-В” з претензією № 1, в якій вказав про несплату відповідачем вартості поставленого товару та здійснив розрахунок пені і штрафних санкцій за кожною поставкою товару, враховуючи кінцевий строк розрахунків, період заборгованості та встановлений умовами договору розмір штрафу. Заборгованість станом на дату пред’явлення претензії складала 172698,84 грн. (основний борг –162908,50 грн., пеня –4903,07 грн., штраф –4887,27 грн.).

У відповіді № 15/04 від 15.04.2011 року на претензію відповідач послався на наявність обставин, які вважає форс –мажорними, та запропонував позивачу внести зміни до діючого договору поставки № 11152010/1 від 15.11.2010 року в частині строків розрахунків шляхом укладення додаткової угоди, проект якої зазначив як додаток до відповіді на претензію.

05.09.2011 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ПП „ТАВРІДА-В” основний борг в сумі 162908,50 грн., пеню в розмірі 4903,07 грн. та штраф у розмірі 4887,27 грн., вказавши в заяві про непогашення відповідачем основного боргу станом на 05.09.2011 року.

Згідно частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу

Згідно частин 1, 2 ст. 192 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Такі ж самі положення містяться у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що ФОП ОСОБА_2 належно виконав свої зобов’язання за договором поставки № 11152010/1 від 15.11.2010 року, поставивши ПП „ТАВРІДА-В” товар на загальну суму 162908,50 грн., а ПП „ТАВРІДА-В” прийняло товар, проте не виконало свої зобов’язання по сплаті його вартості у встановлений договором строк.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи викладені норми матеріального права та встановлені судом обставини несплати вартості отриманого ПП „ТАВРІДА-В” товару, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності законних підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 162908,50 грн., штрафу в розмірі 4887,27 грн. та пені в розмірі, розрахованим судом –4766,72 грн.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення судом ст. ст. 54, 64 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи свідчать, що: 1) ухвала суду від 22.06.2011 року про порушення справи отримана відповідачем 29.06.2011 року (а.с. 23); 2) позовна заява ФОП ОСОБА_2 підписана його представником на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 27.05.2011 року (а.с. 22).

Доводи скаржника щодо неврахування судом обставин, які на думку ПП „ТАВРІДА-В” є форс –мажорними обставинами, колегія суддів вважає хибними, оскільки умови договору поставки № 11152010/1 від 15.11.2010 року не містять умов щодо форс –мажорних обставин та їх наслідків.

Посилання скаржника на ненадання судом оцінки тим обставинам, що поставка товару здійснювалась не на умовах договору, а з підстав усної домовленості, спростовується вищенаведеним. Крім того, відповідачем не надано на вимогу суду апеляційної інстанції доказів існування між сторонами інших договірних відносин окрім договору поставки № 11152010/1 від 15.11.2010 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо повернення відповідачем позивачу товару відповідно до акту та накладної, оформлених з ОСОБА_3, оскільки вказані документи не є належними та допустимими доказами для їх оцінки судом.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду від 05.09.2011 року є законним та обґрунтованим, постановленим за правильно встановленими фактичними обставинами, і підстави для його скасування відсутні.          

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, —

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.09.2011 року по справі № 5024/1201/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                 Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                О.Т. Лавренюк