Постанова № 19026123, 03.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2011 р.Справа № 5024/978/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Колоколова С.І., Лашина В.В.

При секретарі: Хом`як О.С.

Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду № 649 від 01.11.2011р.

За участю представника Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” ОСОБА_2, довіреність ВМО №488486 від 05.11.2009р.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення учасники процесу повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Херсонської області від 09.08.2011р.

у справі № 5024/978/2011

за позовом ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 430030,49 грн.

Відповідно до ст.ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами

Встановила:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.08.2011р. по справі № 5024/978/2011 (суддя Закурін М.К.) позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк „Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача 398695,29 грн. заборгованості по кредиту, 27912,74 грн. заборгованості по відсоткам, 640,56 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 2781,90 пені за порушення строків сплати відсотків, 4330,30 грн. компенсації по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням фізична особа-підприємця ОСОБА_3 звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 09.08.2011р. прийнято судом за результатами неправильного та не повного дослідження доказів і встановлення обставин у справі та в наслідок неправильного застосування норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції вважає, що оскаржуване рішення винесено на підставі повного зясування обставин, які мають значення для справи, з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини незявлення суд не повідомив.

Враховуючи строки розгляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених обставин та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.12.2007р. між ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль” (кредитор) (надалі - Банк) з однієї сторони, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі -Позичальник), з другої сторони, було укладено кредитний договір № 010/04-02/1867 невідновлювальної кредитної лінії (надалі-кредитний договір), та додаткові угоди до нього № 1 від 11.08.2008р., №2 від 26.03.2009р., №010/04-02/1867/3 від 27.11.2009р., №010/04-02/1867/4 від 30.11.2009р., №010/04-02/1867/5 від 19.05.2010р., №010/04-02/1867/6 від 22.07.2010р., № 010/04-02/1867/7 від 11.10.2010р., згідно до яких змінювався графік повернення кредиту та щомісячні суми його повернення, які є невідємними частинами вищезазначеного кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору Банк зобовязався надати позичальнику кредит в сумі 400000,00 грн. з кінцевим терміном погашення до 05.12.2017р. із сплатою 16,00% річних за користування кредитними коштами, а позичальник зобовязується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, а також відсотки за користування кредитними коштами в сумі та строки, встановлені графіком повернення кредиту. Кредитні кошти були призначені на розвиток бізнесу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до п. 3.6 проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим Договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту Кредитору. Сторони домовились, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом (день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважаються одним днем)

Згідно п. 3.7 кредитного договору, позичальник зобовязаний здійснити повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток № 1 до цього Договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання).

Отже, сторонами визначено графік повернення кредиту, а саме починаючи з 30.01.2008р. по 05.12.2007р. позичальник зобовязався повертати щомісяця по 3334 грн., а також встановлено, що позичальник зобовязана сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, відповідно до п. 3.7. кредитного договору та додатку № 1 до договору (а.с. 15-16, т. 1)

До того ж, як вже зазначалось, між сторонами також укладені додаткові угоди до вказаного кредитного договору, а саме № 1 від 11.08.2008р., за якою збільшено процентну ставку за користування кредитом до 17% (а.с.17, т.1), №2 від 26.03.2009р., якою змінено графік погашення кредиту, та зазначено, що позичальник зобовязаний починаючи з 30.09.2009р. по 05.12.2017р. сплачувати щомісячно 3566,58 грн. наданого кредиту (а.с. 18-20, т.1); №010/04-02/1867/3 від 27.11.2009р. (а.с.21-24, т.1); №010/04-02/1867/4 від 30.11.2009р. (а.с. 25-28, т.1), №010/04-02/1867/5 від 19.05.2010р. (а.с. 29-31, т.1), №010/04-02/1867/6 від 22.07.2010р. (а.с.32-33, т.1), № 010/04-02/1867/7 від 11.10.2010р. (а.с. 34-36, т.1), згідно до яких змінювався графік повернення кредиту та щомісячні суми його повернення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору Банк надав Позичальнику кредит у сумі 400000 грн., що слідує з банківської виписки по рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, чим ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції виконав взяті на себе зобовязання. (а.с. 91, т. 1)

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, прийняті на себе за кредитним договором зобовязання в повному обсязі не виконала, а саме станом на 17.05.2011р. прострочила сплату 15000 грн. кредиту та 27912,74 грн. процентів, чим порушила взяті на себе зобов'язання по поверненню суми Кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування цим Кредитом, згідно графіку повернення кредиту.

У звязку з неналежним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, своїх зобовязань за кредитним договором, ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції направило вимогу-претензію № 8 від 06.04.2011р. про повернення суми заборгованості з урахуванням інших нарахувань в визначений термін, яке було залишено відповідачем без задоволення, що свідчить про неможливість позасудового врегулювання господарських зобов'язань. (а.с. 87, т.1)

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції, господарський суд виходив з того, що відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконані, доказів погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем не надані. Таким чином, станом на 17.05.2011р. загальна заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед Банком за кредитним договором № 010/04-02/1867 та додатковими угодами до нього становить 430030,49 грн., у тому числі заборгованість по кредиту у сумі 398695,29 грн., 27912,74 грн. заборгованості по відсоткам, 640,56 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 2781,90 пені за порушення строків сплати відсотків.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором в позичальником.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_3 не виконав своїх зобовязань за кредитним договором, та кредит і нараховані відсотки, у встановлений договором та графіком погашення заборгованості строк, не повернув.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Так, згідно п. 7.3 кредитного договору ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в особі Херсонської обласної дирекції має право достроково вимагати заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи враховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку невиконання умов зазначеного вище кредитного договору.

Крім того, частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції, правомірно встановлено, що згідно із розрахунком позивача, сума заборгованості, за кредитним договором складає 430030,49 грн., у тому числі заборгованість по кредиту у сумі 398695,29 грн., 27912,74 грн. заборгованості по відсоткам, 640,56 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 2781,90 пені за порушення строків сплати відсотків, яка у добровільному порядку погашена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Згідно приписів ст. 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за несвоєчасне виконання позичальником зобовязань з повернення кредиту позивачем правомірно було нараховано до сплати Позичальникові пені за порушення строків повернення кредиту у сумі 640,56 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 2781,90 грн.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка.

Доказів на спростування позовних вимог Банку щодо розміру та наявності заборгованості, скаржник до суду не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Доводи скаржника, стосовно того, що господарським судом безпідставно відмовлено в задоволені клопотання відповідача про залучення до справи в якості третьої особи ОСОБА_4 поручителя по кредитному договору та передачі справи на розгляд за підсудністю до Бориславського районного суду Херсонської області, судовою колегією не приймається з огляду на таке.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у даній справі є субєкти господарської діяльності, що відповідає приписами ст. 1, 21 ГПК України. Крім того, предметом розгляду у цій справі є стягнення за кредитним договором №010/04-02/1867 від 06.12.2007р. з додатковими угодами до нього, укладеного між ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль” з однієї сторони, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з другої сторони.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволені клопотання про залучення до участі у справі № 5024/978/2011 ОСОБА_4 дав належну оцінку доводам ФОП ОСОБА_3 щодо залучення поручителя до участі у справі.

Крім іншого, судова колегія відхиляє доводи скаржника, що Банк порушив вимоги ст. 56 ГПК України не надавши відповідачу всі наявні документи, що унеможливило відповідача надати суду відзив по суті позову.

Відповідно до приписів ст. 56 ГПК України (в редакції, від 12.05.2011р.) позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Згідно із внесеними змінами Законом України від 19.05.2011р. № 3382-VI, який набрав чинності з дня опублікування - 18.06.2011р., а саме на Позивача покладено обов'язок при подані позовної заяви надіслати сторонам позовну заяву та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Оскільки ФОП ОСОБА_3 є позичальником та іпотекодавцем, то Банк при подані позову на підставі ст. 56 ГПК України мав право не надсилати документи, які в неї є , а саме кредитний договір, договір іпотеки.

Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, судовою колегією не приймається, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,103,105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

постановила:

Рішення господарського суду Херсонської області від 09.08.2011р. у справі № 5024/978/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 без задоволення.

Головуючий суддяО.Л. Воронюк

СуддяС.І. Колоколов

СуддяВ.В. Лашин

Повний текст постанови підписаний 04.11.2011р.